22. Світовий ринок інтелектуальної власності

Метою інновацій в сфері міжнародних і національних відносин інтелектуальної власності має бути винаходження нових ефективних і справедливих способівменеджменту ресурсів знань в умовах відкритого інформаційного суспільства та економіки знань.

Система інтелектуальної власності України має низку системних вад, зокрема:

·   є громіздкою та витратною у вимірі отримання авторських та інших прав;

·   не надає ефективного захисту прав власності як резидентам, так й нерезидентам;

·   відтак, не сприяє, а навпаки, гальмує інноваційний розвиток.

Сучасні тенденції глобалізації економіки, лібералізації світових ринків, стрімкого  прогресу технологій у сфері міжнародних  комунікаційних систем, загострення  та зміни форм конкурентної боротьби, утвердження інтелектуальної діяльності як рушійного фактора розвитку інформаційного суспільства загострюють проблеми регулювання міжнародних відносин у сфері інтелектуальної власності. Зростання обсягів ліцензійної торгівлі, трансферу технологій, купівлі-продажу наукомісткої продукції, патентів, ноу-хау, надання консалтингових, інжинірингових послуг сприяють формуванню глобального ринку прав на об'єкти інтелектуальної власності, похідного щодо ринків наукомісткої та інформаційної продукції. Водночас права інтелектуальної власності перетворюються на важливий інструмент глобальної конкуренції держав та їх союзів за доступ до інноваційних ресурсів та ринків інноваційної продукції.\

23. Паризька конвенція про охорону промислової власності. Бернська конвенція про охорону

Основні положення Паризької конвенції:

• Реєстрація знака в одній з держав, які замовляються, стає нехалежною від реєстрації знака у будь-кій іншій країні, вкл.. країни походження

• Знак, який певним чином зареєстрований в країні походження, повинен прийматися для реєстрації і охоронятися в своєму вигляді в ін.. державаї, які домовляються;

• У реєстрації може бути відмовлено якщо:а) ця реєстрація призводить до порушення прав 3-х осіб, б) знак не має відмінних ознак; знак суперечить моралі і правопорядку або може ввести суспільство в оману;

• Кожна держава, яка домовляється, повинна відмовляти у реєстрації та забороняти використання знаків або їх елементів, які містять без відповідного дозволу герби, прапори, ін.. держ. емблеми, скорочені та повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• Охорона розповсюдження на колективні знаки і знаки обслуговування.

Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів — міжнар.-правовий акт. Підписана 10 країнами 9.IX 1886 у м. Берні (Швейцарія). Членом Конвенції є й Україна (з 26.X 1995). Конвенція — одна з перших міжнар. угод у галузі автор, права. її метою проголошено створення Союзу країн-учасниць для охорони прав авторів на твори л-ри та мист-ва.

Надання охорони іноз. творам не залежить від виконання формальностей (реєстрація, депонування твору і т. п.), як і від того, чи охороняється твір у країні походження. Документ містить перелік виключних прав автора на використання твору: право на переклад, право на відтворення примірників твору, право на публічне виконання драматичних і муз. творів, право на передачу творів по радіо та телебаченню, право на публічне читання, право на адаптацію, екранізацію і переробку творів, право на запис творів мех: засобами.

Мінімальній, термін охорони творів включає усе життя автора та ще 50 років після його смерті. Країни -учасниці Конвенції зобов'язані своїм нац. законодавством забезпечувати визначений Конвенцією мінім, рівень охорони автор, права.