2. Біотичні чинники середовища.

Живі істоти – категорія біотичних чинників. Їх дія на організми: пряма (харчування тварин, опилення комахами, паразитування) і непряма (зміна абіотичних чинників середовища).

Класифікація біотичних чинників, які впливають на рослинні організми (первинні продуценти органічної речовини).

Зоогенні чинники. Їх характеристика по споживанню рослинної маси для харчування (моно-, олі-, полі фагі), механічному впливу на рослин.

Фітогенні чинники. Вплив рослин, які переважно входять у склад рослинних угруповань, відчувають вплив сусідніх рослин і при цьому впливають на них.

Форми біотичної взаємодії рослинних і тваринних організмів: конкуренція, хижацтво, паразитизм, аменсалізм, симбіоз (мутуалізм), коменсалізм, алелопатія.

3. Рівні організації «живого» у природному середовищі.

Організм як біологічний індивідуум. Цілісна, самостійна, динамічна, жива система. Його пристосована взаємодія з природним середовищем.

Організмений рівень організації живого. Основна функція систем цього рівня – розмноження для насиченого простору живою субстанцією.

Популяційний рівень організації живого. Основна функція систем цього рівня – формування виду живих істот, найбільш відповідного середовищу його проживання.

Екосистемний рівень організації живого.

Основна ознака систем цього рівня – утворення функціональної єдності живих і неживих компонентів на основі безперервного термодинамічного обміну речовиною, енергією і інформацією.

Неможливість вивчення і розуміння живої істоти без досліду середовища її життєдіяльності.

Типи середовищ проживання організмів – водяне, повітряне, ґрунтове, паразитизм, їх характеристика. Форми пристосування живих організмів до середовищ проживання.

Приклади взаємопроникнення різних типів середовищ.

4. Абіотичні екологічні чинники середовища.

Види абіотичних чинників неживої природи: кліматичні (впливають на всі організми даної території: вологість повітря, кількість осадів, температура, газовий склад атмосфери, тощо); едафічні (ґрунтові), що впливають на наземні організми; гідрологічні (визначають існування водних організмів); орографічні (особливості рельєфу); геологічні.

Особливості впливу кожного чинника на організми (у залежності від сили його прояву). Закони Лібіха та Шелфорда. Зона оптимуму (толерантності) екологічного чинника. Екологічна валентність.

Поділення живих організмів від їх здатності існувати в різних умовах. Еврібіонтні і стенобіонтні організми.

Розподіл життєвих форм наземних рослин: фанерофіти, хамефіти, пемікриптофіти, геофіти, терофіти.

5. Техносфера Землі: масштаби забруднення, наслідку нтр, актуальність екологізації спільного

Екологічна роль людини з розвитком його трудової діяльності, його різноманітність.

Поняття про техносферу Землі. Функціонування техносфери і техногенез.

Абіотичні схеми взаємодії основних факторів (чисельність населення, продуктивні сили, природні ресурси й ін.) у системі «суспільно-оточувальне природне середовище» і інтенсивної стратегії природокористування. Критичний аналіз схем під кутом зору чи відповідності протиріччя дії суспільства об'єктивні законам функціонування природних екосистем (Лібіх, Шелфорд, Ліберман, Мальтус, Вернадський В.І. і ін.).

Основні типи впливу людини на рослинність: прямої (збір рослин, витоптування й ін.) і непрямої (зміна середовища проживання).

Зміни складу біосфери, кругового балансу її речовин, що складають, енергетичного балансу біосфери, біоти. Спрямованість і ступінь змін; що обумовлені ними наслідку. Кризові екологічні ситуації й екологічні кризи, характеристика їх прояву. Можливість виникнення глобальної екологічної кризи.

Актуальність екологізації суспільного виробництва. Їх пріоритетний напрямок – профілактика нераціонального використання природних ресурсів і забруднення ОПС, створення цілісної законодавчої системи раціонального природокористування. Основні шляхи екологізації суспільного виробництва: структурна перебудова економіки (стабілізація росту природо експлуатаційних галузей народного господарства на основі нових методів видобутку сировини, використання нових альтернативних видів енергії і швидкий зріст на сучасній технологічній основі переробних галузей; реалізація концепції безвідхідного виробництва по галузям; використання традиційних методів охорони НПС).

Роль нової науки – економіки природокористання в досягненні поставленої мети, пристосування розвитку соціально-економічної системи до змін, що відбувають у біосфері.