§ 2. Форми власності у сільському господарстві

Розвиток аграрних відносин у капіталістичних країнах у XX ст. відбувався через створен­ня крупних капіталістичних ферм, колективних господарств, скорочення чисельності фермерських господарств, розши­рення орендних відносин.

Орендні відносини. Значного поширення в розвинутих країнах світу набула оренда — тимчасове надання землі за плату капіталісту-орендарю або селянину-працівникові, який не наймає робочої сили.

Щоб отримати землю в оренду, орендар повинен: мати відповідні знання і досвід роботи на землі, добре здоров'я, певний вік.

У колишньому СРСР штучно розрізняли дві форми власності — колектив­ну і державну. Насправді колективна форма власності в сільському господарстві була квазіколективною (удаваною), одержавленою.

§ 3. Аграрна криза та аграрна реформа

Аграрна криза - економічна криза в сільському господарстві, яка проявляється у скороченні обсягів виробництва, посиленні аграрного перенаселення та інших формах.

Перша аграрна криза почалася в 1873 р. і тривала до другої половини 90-х років XIX ст, охопивши Росію, Аме­рику і Західну Європу. Друга аграрна криза почалася в 1914— 1918 рр. і тривала до Другої світової війни. Третя аграрна криза почалася після Другої світової війни, охопила Аме­рику, Канаду, Австралію і тривала майже до кінця 60-х років.

Причини аграрної кризи.

1) Головна причина аграрної кри­зи в Україні — непомірний податковий тиск і порушення закону вартості у сільському господарстві. Це означає відсутність паритету (рівноваги) цін на сільськогосподарсь­ку продукцію і промислові товари для аграрного вироб­ництва.

2) Крім того, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС по­над 3,5 млн га угідь забруднено радіонуклідами. У стані глибокої екологічної кризи перебуває майже 15% сільсько­господарських угідь.

3) Останніми роками землі дедалі більше виснажуються через зменшення кількості мінеральних та органічних доб­рив.

Аграрна реформа - процес трансформації економічних від­носин і насамперед відносин власності в сільському госпо­дарстві. 8

Трансформація економічної власності вимагає насам­перед зміни суб'єктів власності. Це передбачає роздержав­лення і приватизацію земельної власності, створення ре­ального плюралізму форм власності, в тому числі відрод­ження приватної власності. Стосовно колгоспно-радгосп­ної системи аграрна реформа передбачає паювання землі та основних засобів виробництва, створення агрофірм, доб­ровільних селянських спілок, кооперацію та інші заходи.

В Україні аграрна реформа має на меті усунення дер­жавної монополії на землю, формування дбайливого гос­подаря землі, використання державної, колективної та при­ватної форм власності.

При проведенні земельної реформи в Україні у сфері юридичної власності передбачається:

1. визнання права власності на землю і майно кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства;

2. надання можливості формування з розпайованих підприємств приватної власності на майно;

3. утвердження права розпоряджатися землями, пере­даними в колективну власність, та надання земельних діля­нок членам колективу, які бажають вийти з колективного сільськогосподарського підприємства на;

4. спрощення процедури передачі «земельних ділянок у колективну власність та постійне користування.