38

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….. 3

Розділ1 Теоретико методичні засади кадрової політики підприємства…..8

1.1Економічна суть кадрової політики підприємства……………………...8

1.2. Категоріальний апарат теорії кадрової політики та основні елементи системи управління кадрами підприємства………………………………...14

1.3.Мотивація трудової діяльності в системі кадрової політики на підприємстві………………………………………………………………….27

Список використаної літератури……………………………………………33

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні вимагає створення сучасного промислового комплексу, здатного стати запорукою її сталого економічного зростання. Промисловість є провідною сферою господарювання держави та визначає рівень її економічного розвитку, значною мірою обумовлює соціально-економічне становище суспільства. У зв’язку з цим постають завдання, пов’язані із забезпеченням промислових підприємств кваліфікованими працівниками, а оптимальність пріоритетів та механізмів кадрового забезпечення розглядається як передумова виконання промисловим сектором економіки своїх функцій. Відповідність характеристик робочої сили підприємства його виробничим запитам досягається на основі проведення виваженої лінії кадрової політики. Ефективна кадрова політика підприємства повинна базуватись на реалізації системи заходів соціально-економічного, соціально-культурного та соціально-психологічного характеру. Це вимагає створення та використання комплексного підходу щодо вирішення питань кадрової політики підприємства на основі розвитку теоретичної бази та висунення практичних рекомендацій у відповідності до реалій сучасних умов господарювання.

Аналіз стану наукових розробок зазначеної проблеми виявив, що її окремі аспекти знайшли відображення у вітчизняній та зарубіжній науці. Вагомий внесок у вивчення теорії та практики реформування сфери кадрової політики внесли Богиня Д.П., Дмитренко Г.А., Дорогунцов С.І., МагураМ.1., КібановВ.А., Козлова О.В., Колот А.М., Курбатова М.Б., Лилишенко В.Г., Мілгром П., Новіков В.М., Пугачов В.П., Робертс Дж., Співак В.О., Щокін Г.В. та інші. Зокрема, ними сформовано підходи щодо трактування категорії “кадрова політика” в макро- та мікроекономічних розрізах, з’ясовано основні принципи сучасної кадрової політики, охарактеризовано сутність системи кадрової роботи та її елементи тощо. Окремі аспекти проблеми, пов’язані з

функціонуванням ринку праці та його впливом на кадрові процеси, ґрунтовно висвітлені в роботах Долішнього МЛ., Злупка С.М.,

Кравченко І.С., Купалової Г.І., Лібанової Е.М., Лукінова І.І., Онікієнка В.В., Петрової І.Л., Стешенко В.А., Шаленко М.В. та інших вчених.

Метою роботи є дослідження методологічних, методичних і прикладних засад формування та реалізації кадрової політики підприємства, а також обґрунтування на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення управління кадровою політикою на досліджуваному підприємстві.

Досягнення сформованої мети передбачає розв’язання таких задач: дослідити сутність, мету, суб’єкт та об’єкт кадрової політики, їх роль та функції в процесі трансформації системи соціально-трудових відносин підприємства;

охарактеризувати основні фактори впливу на кадрову політику та уточнити методику дослідження кадрової політики підприємства;

провести аналіз фінансово-економічних показників діяльності досліджуваного підприємства;

практично застосувати обґрунтовані методики на основі інформації оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку та фінансової звітності досліджуваного підприємства;

розробити рекомендації щодо удосконалення управління кадровою політикою на досліджуваному підприємстві.

Об’єктом дослідження є система соціально-трудових відносин на державному підприємстві «Немирівський спиртовий завод», яке займається виробництвом та продажем спирту».

Предметом дослідження дипломної роботи є система формування та реалізації кадрової політики у сфері відповідно діючих законодавчо- нормативних актів та тактика їх використання на ДП «Немирівському спиртовому завод» , м. Немирів.

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовані загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, використання структурно- функціонального методу та методу логічного узагальнення дозволило уточнити природу кадрової політики підприємства, з’ясувати її складові та їх роль в процесі кадрового забезпечення. Узагальненню системи принципів кадрової політики сприяло використання конкретно-історичного методу, методів аналізу та синтезу. Спостереження та порівняння, застосування статистико-економічних, графічних методів та методу експертних оцінок дозволило охарактеризувати сучасну практику кадрової політики ДП «Немирівський спиртовий завод ».

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ

Підприємства

1.1 Економічна сутність кадрової політики підприємства

Становлення ринкової економіки спричинило зміну парадигми управління промисловим виробництвом, обумовило перехід від принципів бюрократичного, адміністративно-командного керівництва до раціональних засад організації управлінського процесу. Передумовою якості управлінського процесу є його націленість на певні довгострокові орієнтири, які визначені на рівні стратегічного бачення ситуації керівниками організації та сформульовані в межах політики організаційного розвитку, її виробничій, кадровій, фінансовій, соціальній та інвестиційній компоненті тощо.

Кадрова політика як вагома складова політики організаційного розвитку значною мірою визначає дієвість інших політик. В загальному вигляді вона є генеральною лінією кадрової роботи, яка реалізується в процесі управління персоналом та модифікується в міру зміни стратегічних пріоритетів [1, с. 45].

Сьогодні кадрова політика підприємства переважною більшістю вчених визнається фундаментом процесу управління персоналом. Але разом з тим, констатується недостатнє забезпечення практики кадрового менеджменту відповідними науково-обґрунтованими рекомендаціями. Сучасні дослідження з даної тематики несуть переважно розрізнений характер, що обумовлює абстрактний характер більшості пропозицій щодо формування та реалізації системи кадрових заходів на промисловому підприємстві. Це іноді призводить до використання на практиці морально застарілих методологічних засад організації кадрової роботи, сформованих в радянський період. Саме в цей час термін “кадрова політика” набув широкого поширення і ніс, переважно, політичний характер. При цьому вролі об’єкта кадрової політики підприємства виступав його керівний склад [2, с. 45].

Традиційно кадрову політику підприємства визначають як розраховану на довготривалу перспективу лінію удосконалення кадрів, генеральний напрям роботи з персоналом, який визначається сукупністю найбільш суттєвих, принципових положень та настанов, що виражені в державних рішеннях [47, с. 242; 38, с. 243].

Такий підхід до трактування категорії “кадрова політика підприємства” досить вузький та вимагає уточнення. Це виявляється у неспроможності повного висвітлення сутності кадрової політики підприємства як категорії, елементами якого є і сувора методологія кадрової роботи, і політичне мистецтво та відповідна дія суб’єкта кадрової політики.

Адже категорія “ кадрова політика підприємства ” уособлює в собі єдність проявів як раціонального (усвідомлюваного), так і ірраціонального (емоційно-чуттєвого, інтуїтивного), умисного та випадкового, індивідуального та суспільного і, відповідно, вимагає її розгляду під широким кутом зору.

У табл. 1.1 наведено підходи щодо детермінації категорії “ кадрова політика підприємства ” різними авторами.

Автор	Визначення
Б. Гурне	Визначити кадрову політику означає дати відповіді на численні запитання щодо потреби в кадрах, набору і навчання працівників, умов їх використання і, нарешті, утворення та діяльності служб, які спеціалізуються на роботі з персоналом [27, с. 25]
Ф. Демидов	Кадрова політика - цілеспрямована діяльність в області визначення основних стратегічних і тактичних напрямків щодо підбору, розміщення, підвищення рівня професійних та ділових якостей кадрів з урахуванням даних про їх кількісну та якісну потребу, стан і перспективи суспільного розвитку [31, с. 162]

Автор	Визначення
А. Єгоршин	Кадрова політика визначає генеральну лінію та принципові настанови в роботі з персоналом на довготривалу перспективу [13, с. 24]
і А. Кібанов	Кадрова політика — генеральний напрям кадрової роботи, сукупність принципів, методів, форм, організаційного механізму по формуванню цілей та завдань, що спрямовані на збереження, укріплення та розвиток кадрового потенціалу, створення відповідального та високопродуктивного згуртованого колективу, який здатен своєчасно реагувати на мінливі вимоги ринку з урахуванням стратегії розвитку організації [42, с. 110]
А. Козлова	Кадрова політика - головний напрям побудови та діяльності системи роботи з кадрами [38, с. 243]
Г. Косбіль	Кадрова політика - принципові рішення, за допомогою яких встановлюється цільова система управління персоналом (зокрема перелік та ранжирування формальних цілей), простір дій (за допомогою умов, що визначають, коли та як використовувати директивні вказівки, розпорядження та заборони на заходи), проблемні області в сфері управління персоналом, рамкові умови (технологічного, економічного, культурного та політико- правового характеру) [15, с. 866]
Е. Маслов	Кадрова політика - головний напрям роботи з кадрами, набір основоположних принципів, які реалізуються кадровою службою підприємства. Це усвідомлена, цілеспрямована діяльність по створенню трудового колективу, який найкраще сприяв би поєднанню цілей і пріоритетів підприємства та його працівників [22, с. 78]
А. Саакян Н.Дягілева Г.Зайцев	Кадрова політика - це система цілей, принципів та форм, методів і критеріїв роботи з кадрами, які з них випливають, причому розповсюджується це положення на весь колектив зайнятих, у межах якого здійснюється управління [42, с. 14]
Г. Співак	Кадрова політика підприємства - діяльність, що пов’язана з відносинами між суб’єктами організації (соціальними та професійно-кваліфікаційними групами, особистостями та організацією в цілому). Основна проблема кадрової політики - організація відносин “влада-підпорядкування” та сумісної діяльності, визначення ролей суб’єктів організації в справах підприємства, визначення форм, завдань, змісту діяльності суб’єктів організації, принципів та методів їх взаємодії [36, с. 23]Кадрова політика - індикатор внутрішньої етики організації, показник щирості моральних принципів, що проголошуються, та фундаментальна основа іміджу [36, с. 25]

Продовження таблиці 1.1

Автор	Визначення
В. Травін В. Дятлов	Кадрова політика є єдністю наступних заходів: забезпечення всіх дільниць виробництва необхідною робочою силою та створення мотивації працівника на високопродуктивну, ефективну працю [40, с.9]
С. Шаухіна	Кадрова політика - система теоретичних поглядів, ідей, вимог, принципів, що визначають основні напрямки роботи з персоналом, її форми та методи. Вона визначає генеральний напрямок та основи роботи з кадрами, загальні та специфічні вимоги до них [31, с. 64]
Г. Щокін ....	Кадрова політика представляє собою розраховану на довготривалу перспективу лінію удосконалення кадрів, генеральний напрям у роботі з персоналом [47, с. 242].Кадрова політика - сукупність принципів, основних моделей, цілей та уявлень, які визначають напрямок та зміст роботи з кадрами [47, с. 242]

У відповідності до наведених в табл. 1.1 точок зору можна виділити наступні позиції щодо визначення даної категорії: кадрова політика як діяльність, кадрова політика як концепція.

За першої позиції простежується трактування категорії “кадрова політика” винятково як процесу - сукупності послідовних дій з метою досягнення певного результату. У відповідності до цієї точки зору, якщо кадрова політика не перетворюється у практику специфічними методами та засобами, то вона є лише програмою. Тому зміна політичних і економічних обставин, техніко-технологічних умов праці та керівництва впливає на курс кадрової політики.

За іншої позиції категорія “кадрова політика” трактується як утворення концепційного характеру. Цю точку зору обґрунтовують тим, що кадрову політику необхідно розглядати як систему цілей, принципів і форм, методів та критеріїв роботи з кадрами. У визначеннях кадрової політики з точки зору першої позиції до її складу включається ряд практичних кроків, що за другої позиції є неправомірним, адже ці моменти представляють собою вже не політику, а процес її впровадження в життя [13, с.14].

В цілому, аналізуючи підходи щодо трактування кадрової політики підприємства як економічної категорії, правомірно зробити висновок про їх конфліктність. Підхід до визначення кадрової політики підприємства виключно як до концепції спростовується тим, що про наявність політики виправдано говорити навіть у тому випадку, коли вона не розробляється та не обґрунтовується зумисне, не зафіксована у вигляді певного документу, а управління відбувається на основі “ здорового глузду ” керівників, не маючи під собою концептуального підґрунтя. Разом з тим, розуміння кадрової політики виключно як діяльності призводить до її ототожнення з управлінням, неправомірність чого доведено вище.

Неузгодженим залишається і питання щодо об’єкта кадрової політики підприємства. Досить часто його співвідносять лише з частиною працівників підприємства - переважно з особами, які зайняті в системі управління. Але такий підхід суперечить самій сутності політики. Виступаючи фундаментом соціального управління, кадрова політика має охоплювати весь особовий склад працівників підприємства, тобто його персонал.

Кадрова політика підприємства базується на закономірностях політики як такої, її напрямки та завдання обумовлюються загальноорганізаційними цілями, а її проведення забезпечується шляхом реалізації цілого комплексу кадрових технологій через систему управління людськими ресурсами.

В цілому можна зробити наступні висновки щодо ролі кадрової політики підприємства:

- кадрова політика відображає основні наміри керівництва щодо формування кадрового складу та його характеристик, певним чином обумовлюється державною кадровою політикою та ставить за ціль закласти методологічний фундамент управління персоналом підприємства;

- лінія кадрової політики, в першу чергу, обумовлюється економічними інтересами; відповідно, цілі працівника, як об’єкта кадрової політики, можуть розглядатися як другорядні, а ініціатором підвищення інтересу до них може виступити лише сам працівник, апелюючи до вторинної сфери реалізації політичних інтересів;

- кадрова політика покликана узгодити інтереси соціальних груп, спрямувати їх активність на продуктивну ділову взаємодію, знизити ймовірність деструктивного протистояння;

- ставлення членів виробничої організації до лінії кадрової політики може виявлятись різноманітно та виражати повну підтримку (тотожність), певну підтримку (лояльність), підлеглість (конформізм), відхилення або протидію, що певним чином спричиняє корегуючий вплив на курс кадрової політики підприємства;

- керівництво підприємства як суб’єкт кадрової політики виробляє власну позицію щодо первинної та вторинної сфери реалізації політичних інтересів, що в підсумку визначає спрямованість генеральної лінії кадрової роботи.

До взаємозумовлених форм кадрової політики підприємства доцільно віднести:

• кадрову політику як сферу взаємовідносин, в межах якої

взаємозмінюються функції та повноваження, статуси та ролі членів виробничої організації на основі прагнення до отримання та реалізації влади (формальної чи неформальної); в даній сфері простежується взаємодія членів виробничої організації у вигляді боротьби, зіткнення, конкуренції,компромісу.

• кадрову політику як діяльність в межах соціальної системи виробничої організації, яка ставить за мету укріплення позицій її суб’єкта в обох сферах реалізації політичних інтересів;

• кадрову політику як концепцію управління персоналом підприємства, в межах якої закладені основні пріоритетні напрямки кадрової роботи та відповідні методологічні засади; у випадку ж відсутності зазначеної концепції впливу на соціальну систему підприємства кадрова політика розглядається як проекція кадрового менеджменту.

Таким чином, кадрова політика підприємства відображає сукупні інтереси і настанови його власників, керівництва та держави щодо кадрової роботи, певним чином корегується всіма категоріями персоналу та реалізується через систему соціального управління, яке в межах виробничої організації приймає форму управління персоналом. Саме на основі кадрової політики формулюються вимоги щодо формування та використання робочої сили, капіталовкладень в неї, розвитку персоналу, створення та стабілізації трудових колективів підприємства тощо.