Тема 6. Правова охорона конституції та конституційна відповідальність

Правова охорона Конституції є невід’ємною умовою забезпечення її верховенства і стабільності, високої ефективності дії її положень у всіх сферах життєдіяльності України.

Належний рівень правової охорони Конституції – необхідний атрибут правової держави, яка є найважливішим чинником побудови громадянського суспільства.

Правова охорона здійснюється у різноманітних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд.

Правовий захист Конституції України здійснюють:

• вищі органи державної влади (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України);

• судові та правоохоронні органи, центральні та місцеві органи виконавчої влади;

• Конституційний Суд України;

• Збройні Сили України;

• громадяни України.

В Україні уповноваженим органом, що має право видавати юридично обов’язкові акти є Конституційний Суд України, який може оцінювати правові акти тільки при поданнях або зверненнях до нього.

Правовий статус, завдання, склад, компетенція та акти Конституційного Суду України визначено Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України”, а також Регламентом Конституційного Суду України.

Поняттям «конституційна юстиція» або «конституційне правосуддя» в Україні охоплюється два види правовідносин, пов’ язаних з характеристикою єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні – Конституційного Суду України, як державного інституту судової влади, і як судового органу, що здійснює с вою діяльність у формі конституційного судочинства.

Конституційне правопорушення (делікт) – передбачений факт неправомірної поведінки в конституційно-правовій сфері, є однією з підстав конституційної правової відповідальності.

Конституційно-правова відповідальність – невід’ємний складовий елемент соціальної відповідальності особи, асоціацій, різноманітних формальних і неформальних суспільних інституцій. Особливістю конституційної відповідальності є відсутність детальної конкретизації, наявність конституційних санкцій. Санкція обов’язково передбачена конституційно-правовою нормою, тому санкцією може бути скасування актів, звільнення з посади (відставка, усунення з поста), дострокове припинення повноважень тощо.

Конституційна відповідальність буває: ретроспективною (відповідальність за минуле) та позитивною (відповідальна поведінка, відповідальне ставлення органу до своїх обов’язків, належне виконання своїх обов’язків, підзвітність, юридична компетентність).

Фактичною підставою ретроспективної відповідальності є вчинення правопорушення.

Об’єктом правопорушення є відносини, які регламентуються нормами конституційного права. Сутність їх полягає в тому, що це – найбільш важливі, фундаментальні відносини, в основі яких лежать ідеї і практика повновладдя народу України.

Своєрідність конституційного права України виявляється і у функціях конституційного права, найважливішими з них є: політичні, економічні, духовні, ідеологічні, соціальні, установчі, правотворчі, інформаційні, регулятивні, охоронні тощо. Регулятивна функція втілюється, перш за все, у ст.ст. 2, 3, 5, 40, 73, 92, 103 Конституції України, охоронні – у ст.ст. 47, 49, 50, 52, 54, 55 Конституції України.