4. Змагальний метод.

Визначаюча риса змагального методу – це конкурентне співставлення зусиль в умовах упорядкованого суперництва, боротьби за першість або можливо вищі досягнення.

Факт суперництва створює особливий емоціональний й фізіологічний фон, який підвищує дію фізичної вправи й може сприяти максимальному проявленню функціональних можливостей організму. Дуже сильно виражений момент психічного напруження як в особистісному так і в командному, як вираження взаємодопомоги, взаємної відповідальності й відповідальності перед колективом.

Змагальний метод використовується в елементарній формі (як спосіб стимулювання інтересу й активізації діяльності при виконанні окремих вправ) так і в розвернутій формі (контрольно-залікові, офіційно спортивні тощо).

Змагальний метод характеризується єдиними правилами змагання, порядком боротьби за перемогу й способів оцінки досягнення.

Змагальний метод використовується для рішення педагогічних завдань: виховання фізичних, вольових й моральних якостей, удосконалення вмінь, навичок, формування здібності раціонально використовувати їх в ускладнених умовах.

7. Методичні прийоми.

Методичний прийом – це спосіб практичної реалізації методу особистістю, що навчає в конкретних умовах.

Розрізняють методичні прийоми:

1. Підвідні вправи – це такі вправи, у яких структура подібна зі структурою основної вправи.

Підвідні вправи повинні бути більш легкими, ніж основна вправа, але іноді доцільно вивчати основну вправу через більш складну підвідну вправу. При цьому використовують принцип від легкого до складного, поступово ускладнюючи вправу.

2. Підготовчі вправи – сприяють рішенню завдання з фізичної, технічної й морально-вольової підготовки гімнастів.

Їх поділяють на дві групи вправ:

- вправи для рішення загальних рухових завдань;

- вправи для рішення часткових рухових завдань.

Тренери використовують певну кількість спеціальних вправ, які мають підготовчий характер, основу структурних груп вправ й сприяють рішенню завдань загальної фізичної підготовки.

3. Допомога – безпосередня участь того, хто страхує в полегшені виконання вправи.

Головне завдання – створити умови для швидкого оволодіння технікою вправи, що вивчається. Неможна усю роботу виконувати за гімнаста. По мірі оволодіння ним вправи, допомога зменшується до повного зникнення.

Розрізняють форми допомоги:

- проводка – допомога від початку до самого кінця вправи;

- підштовхування – короткочасна допомога гімнасту в певному положенні;

- підтримка – фіксація тіла гімнаста в певному положенні.

4. Прийоми полегшення:

- ручні й підвісні пояси-лонжі;

- поролонові ями й мати;

- тренажери, батут;

- індивідуальна й групова страховка.

5. Прийоми ускладнення:

- поступове збільшення з’єднань вправ;

- ускладнення зв'язок вправ;

- використання варіативних з’єднань й комбінацій;

- виконання в тренуванні вправ на оцінку;

- виконання вправ в стані стомлення;

- неодноразове виконання підряд вправ, зв'язок, комбінацій;

- виконання вправ без розминки;

- виступ в несприятливих умовах (незвичні прилади, інше чергування видів багатоборства тощо);

- виступ при наявності факторів, що збивають (шуми, зміна ритму в підході тощо);

- виступ по сценарію змагання.