ПІВДЕННО-УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

(м. Одеса) ім. К.Д.УШИНСЬКОГО

Кафедра гімнастики

Методика навчання і тренування з гімнастики

лекція з предмету

«Теорія і методика

викладання гімнастики»

Склав:

викладач кафедри гімнастики

Солом’яний О.М.

м. Одеса

2008

План викладу

1. Навчання і тренування як єдиний педагогічний процес.

2. Прин­ципи навчання і тренування гімнастичних вправ.

2.1. Принципи навчання.

2.2. Принципи спортивного тренування.

3. Сутність процесів навчання й тренування.

4. Формування рухових навичок у гімнастиці.

5. Основні фази становлення рухових навичок.

5. 1. Створення уявлення.

5.2. Розучування вправ.

5.3. Удосконалення і закріплення гімнастичних вправ.

5.4. Збереження вивчених вправ.

6. Методи навчання.

7. Методичні прийоми.

8. Особливості методики навчання юних гімнастів.

9. Зміст тренування.

9.1. Фізична підготовка.

9.2. Технічна підготовка.

9.3. Тактична підготовка.

9.4. Психологічна підготовка.

9.5. Теоретична підготовка гімнастів.

10. Періодизація тренування.

10.1. Олімпійський цикл.

10.2. Річний цикл тренування.

10.3. Мікро цикли підготовки.

11. Планування тренувального навантаження.

12. Документи планування і обліку навчально-тренувальної роботи з спортивної гімнастики.

13. Література до теми.

1. Навчання і тренування як єдиний педагогічний процес.

У сучасній гімнастиці застосовується велика кількість фізич­них вправ загально розвиваючого характеру і спеціальних вправ на гімнастичних приладах, за допомогою яких розв'язують ті чи інші педагогічні та оздоровчо-гігієнічні завдання. Усі гімнастичні вправи потребують глибокого вивчення і вдосконалення, що здій­снюється в процесі навчання і тренування. Ці два поняття є дво­ма етапами єдиного педагогічного процесу.

Отже, навчання і тренування — це складний і тривалий педа­гогічний процес, який передбачає всебічний фізичний розвиток учнів, оволодіння спеціальними руховими навичками, досягнення високих спортивних результатів на змаганнях, а також виховання глибокого марксистсько-ленінського світогляду, моральної чистоти, почуття патріотизму та інших моральних і вольових якостей, які потрібні в трудовій діяльності і для захисту Батьківщини.

Сучасні досягнення в спортивній гімнастиці стали можливими внаслідок оволодіння спортсменами технікою виконання найсклад­ніших вправ, що потребують тривалої і напруженої навчально-тренувальної роботи. Відомо, що для вивчення складної комбіна­ції спортсмен повинен мати належну силу, гнучкість, витрива­лість, уміти координувати рухи, добре орієнтуватись у просторо­вих і часових параметрах.

Отже, треба, щоб організм учнів повною мірою пристосувався до складної спортивної діяльності. Важливим є також виховання морально-вольових якостей. Цілком зрозуміло, що на все це по­трібен тривалий час. Спостереження свідчать, що для досягнення високого рівня спортивної майстерності спортсмен затрачає 4—8 років. Але, оскільки процес спортивного вдосконалення прак­тично є безмежним, то й робота над розвитком і вдосконаленням рухових та морально-вольових якостей не обмежується певним часом. Так, заслужений майстер спорту, чемпіон світу і Олімпій­ських ігор Михайло Воронін шлях від новачка до майстра спорту пройшов за 3,5 раку. Валерій Кердиміліді, неодноразовий чемпіон Радянського Союзу, затратив для цього 5,5 років. Приблизно за такий самий час оволодівають майстерністю і дівчата-гімнастки. Наташа Кубинська високої спортивної майстерності досягла за 3,5 року, Лариса Латиніна — за 5, а Зінаїда Вороніна — за 4,5 року (за матеріалами Всесоюзної конференції з гімнастики 1970 р.). Але їхня праця над удосконаленням своєї майстерності на цьому не припинилась. Досить сказати, що провідні гімнасти тренуються щодня по кілька годин і навіть два рази на день.

Різні строки підготовки гімнастів насамперед залежать від індивідуальних (конституційних) особливостей гімнаста, здібно­стей, від умов тренування, цілеспрямованості та інших факторів. Бувають випадки, коли спортсмен від природи наділений неаби­якими здібностями до рухової діяльності, але займається гімна­стикою без особливого бажання. Природно, що в такому разі шлях до спортивної майстерності затягується. Буває, що спортсме­ни з меншими здібностями, завдяки великому бажанню, наполег­ливості і цілеспрямованості, а головне — великій працелюбності, досягають значних спортивних успіхів за порівняно короткі строки.

У спортивній діяльності формування людини здійснюється у відповідності з тим моральним зразком, з тим ідеалом, який ви­пливає з вимоги суспільства до людини. При цьому передбача­ється вільний розвиток індивідуальних особливостей особистості. Нерідко молоді спортсмени, що досягли певного успіху, зазнають­ся, стають недисциплінованими, переоцінюють власні можливості. Найчастіше це трапляється з учнями тих тренерів, які в своїй роботі більше захоплюються спортивними досягненнями, а питан­ням виховання учнів приділяють недостатню увагу. Тут доречно зазначити, що виховати людину відповідно до вимог морального кодексу нашого суспільства значно важче, ніж розвивати її фізич­но, формувати спеціальні спортивні навички. Тому принцип ви­ховного навчання є провідним принципом радянської педагогіки.