Види права на речі

Класифікація майнових прав на речові і зобов'язальні римськими юриста­ми не згадується. Вони розрізняли лише речові позови (actio in rem) і особисті позови (actio in personam). Розмежування речових і зобов'язальних прав ви­роблено в пізніший період. Зокрема, римські юристи вважали, що в тих випадках, коли особа має таке право на річ, яке дає її носію можливість без­посередньої дії на неї, то таке право є речовим. Коли ж у суб'єкта немає безпосереднього права на річ, а тільки є право вимагати від іншої особи на­дання речі, то таке право є Зобов'язальне. Отже, різниця між речовим і зобов'язальним правом проводиться за об'єктом права. Якщо об'єктом права є певна річ, то це право речове, а коли об'єктом права є певна дія іншої особи з приводу певної речі - то це право зобов'язальне.

До речових прав римське право відносило такі інститути: володіння, пра­во власності, сервітути та інші права на чужі речі; до зобов'язальних прав договірне право, деліктне право, інші зобов'язання, які виникають з позадого­вірних правомірних дій.

Класифікація речей в римі

Річ - це певна частина природи, що являє собою певну цінність для її воло­дільця.

1) Важливим, виключно римським поділом речей на окремі види був поділ на речі, які підлягали складній процедурі передачі (манципації), та речі, які не підлягали такій процедурі: - res mancipi, - res nec mancipi

2) за їх субстанцією: - тілесні, - безтілесні

3) рухомі (тварини, раби, дрібні домашні речі), нерухомі (землю, будинки, дороги, міські стіни)

4) речі прості і складні

5) подільні (річ, яка від поділу не змінює свого роду, ні своєї якості, ні цінності) і неподільні (речі, які в разі поділу знищуються або втрачають свою цінність)

6) споживні (земля, будівлі, знаряддя праці, дорогоцінне каміння) і неспоживні (вино, хліб, м'ясо тощо)

7) Речі, наділені родовими ознаками, і речі індивідуально-визначені

8) Речі головні (дає назву цілому) і побічні (частини речі, приналежність, плоди і витрати)

9) Речі в обороті (земля, раби, робоча худоба) і вилучені з обороту

10) Майно. Майном вони вважали все, що належить певній особі.

Поняття володіння

Володіння річчю - це панування над річчю.

Види володіння

Враховуючи правові підстави фактичного панування над річчю, римляни розрізняли володіння законне і незаконне. Вважалося нормаль­ним станом речі, якщо вона знаходиться у володінні тих, кому належать, тобто у власника, який має право нею володіти. У цьому розумінні власник є закон­ним володільцем. До законних володільців прирівнювалися і похідні володільці.

Володільці, які фактично панували над річчю з наміром ставитися до неї як до своєї, проте не мали права володіти, визнавалися незаконними володіль­цями.

Незаконне володіння, у свою чергу, може бути двох видів: а) незаконне добросовісне; б) незаконне і недобросовісне.