7. Рецепція римського приватного права.

Рецепція римського приватного права - це важливе і складне явище суспільного життя, ланка, яка поєднує правовий розвиток Стародавнього світу, Середньовіччя і Нового часу.

Receptio - термін латинського походження, стосовно римського права оз­начає відновлення дії, запозичення, переробка, засвоєння. Внаслідок рецепції римське право відродилось і вдруге підкорило світ.

Перший етап ре­цепції характеризується переважно вивченням римського права в окремих міських центрах Італії. Для другого етапу типовим є розширення рецепції на території ряду держав і практичне застосування римського права в діяльності суддів-практиків. Третій етап - це більш повна переробка і засвоєння досяг­нень римського права.

8. Значення вивчення римського приватного права для юриста.

Після проголошенння незалежності Україна вступає у найрізноманітніші ділові відносини з іншими, зокрема західноєвропейськими, країнами. Для за­хисту інтересів української держави, її громадян необхідно знати і розуміти іноземне законодавство, а це неможливо без знання римського приватного права.

Крім того, майже вся термінологія римського приватного права, зокрема такі поняття, як віндикація, негаторнии позов, презумпція, реституція, контракти і пакти, консенсуальні договори та інші, які утвердилися в українській юридичній літературі і практиці, можуть бути краще засвоєні і зрозумілі тільки за умов успішного вивчення римського приватного права.

Важливо також відзначити, що римське приватне право характеризується чіткістю визначень і високою юридичною технікою, оволодіння якими має ве­лике значення для сучасного юриста. Це допомагає чітко формулювати і застосовувати сучасне законодавство.

9. Система курсу Основ римського цивільного (приватного) права.'

1. Джерела римського приватного права

2. Особи

3. Сімейні відносини

4. Учення про позов (процес)

5. Речове право

6. Володіння

7. Право власності

8. Права на чужі речі

9. Зобов'язальне право

10. Загальне вчення про договір

11. Окремі види договорів

12. Позадоговірні зобов'язання

13. Спадкове право

10. Поняття джерела права-(основні види джерел)

14. За своєю суттю право є лише піднесена до закону воля певної соціальної групи, класу або всього народу, зміст якої визначається матеріальними умова­ми життя суспільства.

15. У наведеному визначенні відображена єдність форми і змісту. Проте зміст може об'єктуватися в різних формах. У римському праві упродовж його історії формами правоутворення були: 1) звичаєве право; 2) закон (у період республ­іки - акти народних зборів, в період принципату - сенатусконсульти, в період абсолютної монархії - імператорські конституції); 3) едикти магістратів; 4) діяльність юристів.

11. Види імператорських конституцій.

16. У період домінату законодавча влада імператора розглядається вже як один із проявів божої влади самого імператора. Тепер воля імператора набуває без­посереднього безумовного і загальнообов'язкового значення.

17. Розпорядження імператорів мають загальну назву "конституцій". їх було чотири види:

18. Edicta - загальні розпорядження, які були обов'язковими як для службо­вих осіб, так і для населення;

19. Decreta - імператорські рішення в судових справах;

20. Mandata - інструкції чиновникам і правителям провінцій;

21. Rescripta - відповіді імператора на запитання службових і приватних осіб.