3.3 Вплив інтеграційних процесів на бурякоцукрову галузь

Найпроблемнішою українською галуззю в контексті вступу до Світової організації торгівлі вважається сільське господарство, і особливо цукрова промисловість. Перша проблема конкурентна: вважалось, що у разі відкриття доступу на ринок України сільгосппродукції іноземних виробників багато вітчизняних підприємств виявляться неконкурентоспроможними. Друга проблема — організаційна: існуючий сьогодні в Україні порядок і обсяг сільськогосподарських субсидій погано узгоджується з правилами СОТ.

Так, гармонізації з нормами організації потребує базовий Закон України «Про державну підтримку сільського господарства». Зокрема, варто скасувати (а не говорити «про незастосування») норму про мінімальні і максимальні закупівельні ціни при експорті чи імпорті сільгосппродукції. А також про спеціальні бюджетні дотації при експорті сільгосппродукції. Внесення змін до цих позицій уже узгоджене на переговорах із країнами–членами Робочої групи, слово за парламентом.

Крім того, оскільки переговори про вступ України до СОТ розпочалися ще 1997 року, то для розрахунку рівня державної підтримки сільгоспвиробництва було взято її базовий рівень на 1994—1996 роки. Однак сьогодні окремі країни — Австралія, Аргентина, Канада і США — вимагають змінити цей базовий період на 2000—2002 роки. Якщо таке рішення буде прийнято, рівень держпідтримки сільського господарства доведеться знизити з 1,36 до 1,095 млрд. дол. Аби захистити національні інтереси, Україна пропонує зберегти базовий розрахунковий період і запровадити поступове зниження рівня підтримки сільського господарства протягом десяти років. Проте Австралія й Аргентина вважають позицію України з цього питання основним стримуючим чинником у переговорах щодо СОТ.

Аналіз показав, що внутрішні ціни цукру вищі, ніж зовнішні, але сплата імпортного тарифу у розмірі 50% робить імпортний товар більш дорогим, майже вирівнюючи з ціною цукру, виробленого з вітчизняної сировини.

Крім того, внутрішній ринок цукру після вступу до СОТ захищений тарифною квотою у розмірі 260 тис. тонн зі сплатою мита не вище 15 відсотків. Понад тарифну квоту, тобто на обсяг імпорту цукру-сирцю з тростини, що перевищує 260 тис. тонн, діє високий тариф 50%. У суспільстві сприйняття тарифної квоти на цукор-сирець дещо викривлене. Тарифна квота — це захід не додаткового відкриття ринку, а навпаки — захід захисту ринку, бо обсяг можливого імпорту обмежений кількісним розміром квоти, а вище квоти діє високий імпортний тариф. Із світової практики відомо, що товарна лінія є менш захищеною у випадку простого зниження тарифу на весь обсяг імпорту порівняно із застосуванням тарифної квоти.

І нарешті, проблеми цукрової промисловості — насамперед установлені державою обмеження на ввезення у країну тростинного цукру-сирцю. Застосування імпортних ставок щодо цукру-сирцю суперечить нормам СОТ. Проте лібералізація імпорту зробить неконкурентоспроможними численні малопродуктивні застарілі вітчизняні цукрові заводи, виробництво цукру на яких є одним із найдорожчих у світі. У рамках переговорів Україна намагалася пропонувати запровадження імпортних квот із митом у 2% і 50-відсоткове мито поза квотою. Мінагропром і асоціація «Укрцукор» узагалі пропонували запровадити єдине мито 300 євро за тонну. Ряд країн, насамперед Австралія, виступають проти такої політики і наполягають на повному скасуванні квот і поступовому зниженні мит до 10%. Україна наполягає на запровадженні квот. Відповідний законопроект, який передбачає квоти від 260 до 408 тис. тонн і зі ставкою 15% у їхніх межах, підготовлений Кабміном, але ще не розглядався в парламенті. Багато членів якого мають бізнес-інтереси в цукровій галузі, а тому навряд чи будуть у захваті від такої перспективи.

Отже, у непростому переговорному процесі про вступ до СОТ Україна була готова йти на поступки і водночас прагне послідовно захищати національні інтереси. Хотілося б, щоб країни — учасниці переговорів також були готові йти на поступки, особливо в питаннях, які можуть призвести до руйнування окремих галузей економіки України.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного аналізу світового ринку цукру та ринку цукру України можна сказати, що найбільшими в світі виробниками цукру є Бразилія, Індія, Китай, Австралія, Таїланд, Куба, а також країни ЄС, серед яких виділяються Франція та Німеччина.

Більша частина виробленого цукру споживається самими країнами-виробниками, а решта поставляється на світовий ринок і йде до запасу. Щодо виробництва цукру, то на частку Азії припадає приблизно 40% загального виробництва, Північної і Центральної Америки – 28%, Африки – 9%, Океанії – 5%. Найбільшими виробниками тростинного цукру в Азії є Індія, Китай, Таїланд, Пакистан, за ними йдуть Індонезія і Філіппіни; в Північній і Центральній Америці – Мексика, Куба, США, Гватемала; в Південній Америці домінує Бразилія; в Африці найбільшу кількість цукру виробляє ПАР та Єгипет, а також Судан, Кенія, Свазіленд і Зімбабве; в Океанії переважну частину цукру виробляє Австралія. Зазначені країни є світовими лідерами у виробництві тростинного цукру. У виробництві бурякового цукру перше місце займають країни ЄС.В Україні існує перспектива зростання імпортної залежності, оскільки імпорт цукру зростає рік у рік, а експорт цього продукту дійшов майже до нуля. Україна імпортує білий цукор з Білорусі, Молдови, Чехії, Росії, Литви та Польщі, а цукор-сирець – з Бразилії, Куби, Сальвадору, Південної Америки, США, Кіпру, Франції, Гватемали.

Характерною рисою світового ринку цукру є те, що рік у рік світові запаси цукру зростають, чому сприяє відставання обсягів його споживання від обсягів виробництва. У 2008/2009 MP, як прогнозують аналітики, світ може зіштовхнутися з дефіцитом цукру в обсязі 3 - 5 мільйонів тонн. Зменшення світового балансу в першу чергу зв'язано зі зниженням національного виробництва в Індії та Євросоюзі, що відбувається на фоні росту споживання.

Сучасні міжнародні цукрові ринки дуже нестабільні, до того ж вони конкурентні та заполітизовані. За останні роки цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Цукрові заводи працюють збитково, а доходи від експорту цукру зійшли практично нанівець. Основними споживачами цукру в Україні виступають населення та виробники кондитерських виробів. Лідерами цукрового виробництва в Україні, безумовно, є дві структури: «Українська продовольча компанія» та Група компаній «УкрРос». Ці оператори покривають практично чверть всього виробництва цукру в країні.

Протягом 2008/2009 МР експертами ринку прогнозується повільне зростання цін на цукор на внутрішньому ринку залежно від сезонних коливань. Ця динаміка буде головним чином пов’язана із зростанням цін на цукор на світовому ринку, а також стабілізацією внутрішнього ринку цукру у періоди, перед сезонами переробки цукрового буряку, за рахунок імпорту цукру-сирцю з тростини, у рамках квоти, оговореної при вступі України у СОТ (260 тис. тонн).

Всього в Україні 110 цукрових заводи, які дозволяють щорічно переробляти 5 млн. т цукру. Проте внаслідок загальноекономічних причин та не конкурентоспроможності переробних підприємств українські заводи не здатні задовольнити навіть внутрішню потребу в цукрі – 2 млн. т на рік.

Регулювання ринку цукру здійснюється на основі Закону України "Про регулювання виробництва і реалізації цукру" № 2285 від 15.04.1999 визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром.

Згідно з Комплексною державною програмою реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року в Україні планується збільшення обсягів вирощування цукрових буряків відповідно і виготовлення цукру (з 2,16 тис. т у 2006 році до 3,985 тис. т у 2010 році). При цьому, посівні площі збільшувати не планується (750 тис. га протягом 2006–2010 рр.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” від 17.06.99р. №758-X1V

2. Закон України “Про ввезення в Україну цукру-сирцю тростинного в 2001 році” від 29.05.2001 р. №2462-111

3. Закон України «Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини» від 30 листопада 2006 року № 404-V

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру” від 15.02.2002 р. № 142.

5. Постанови Верховної Ради України «Про законодавче забезпечення розвитку бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращення» від 03.03.2005 р. № 2465-IV

6. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про порядок видачі ліцензій на імпорт цукру-сирцю тростинного” від 16.07.2001р. №146.

7. Бондар В., Задворний А. Ринок цукру в Україні в контексті функціонування світових цукрових ринків// Економіка України.-2006.-№7.-С. 178.

8. Гуща І.О. Інноваційна політика держави в цукробуряковому підкомплексі України // Економіка АПК. – 2004. – №6. – С.90

9. Борисюк П. Г. Стан і зав­дання бурякоцукрової галузі України.// „Цукор України”, № 4-5, 2008 р., с. 50

10. Варченко О.М. Ринок цукру: оптимальне поєднання ринкового і державного регулювання. – К.: ННЦ ІАЕ, 2008. – С.315

11. Мількевич В.М., Куянов В.В. та ін. Технологічна якість цукрових буряків та підвищення ефективності. – К., 2000. – С.150

12. Правик Ю. Маркетингові дослідження ринку цукру в Україні//Пульсар. – 2007. - №5. – С. 229

13. Фурса А. В. Ціноутворення на цукросировину в умовах формування ринкових відносин// „Економіка АПК”, № 7, 2007 р.- С. 120.

14. Чуприн Костянтин Сергійович. Статистичний аналіз ринку цукру в Україні : дис. канд. екон. наук: 08.03.07 //Київський національний економічний ун-т. - К., 2006.-С. 250

15. Шпичак О., Стасіневич С. Гіркі ціни солодкої галузі.// „Урядовий кур'єр” від 9 вересня 2003 р.

16. www.fao.com- сайт Food agricultural organization

17. www.ukrstat.gov.ua – сайт Комітету Cтатистики України

18. www.sugarbeet.com.ua – сайт журналу «Укрцукор»

19. www.agropersprctiva.com.ua сайт журналу «Агроперспектива»

20. www.ukrsugar.kiev.ua сайт Національної Асоціації Цукровиків України