1. Аналіз національного ринку цукру

Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими ґрунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру.

За останні роки цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Цукрові заводи працюють збитково, а доходи від експорту цукру зійшли практично нанівець. Основними споживачами цукру в Україні виступають населення та виробники кондитерських виробів (їх питома вага становить понад 70%), виробники лікерогорілчаної продукції та молочних консервів (5% по кожному), виноробні підприємства і виробники хлібобулочних виробів, виробники пива (3,5% по кожному), виробники безалкогольної продукції та соусів й майонезу (2,3% по кожному), виробники соків (2,2%), виробники кисломолочної продукції та морозива (1,9%) та інші (менше 1%).

В Україні попит на цукор формується насамперед виходячи з потреби в ньому населення. У 2006р. фактичне споживання його становило 36,5 кг на душу населення, що на 1,5 кг менше раціональної норми, рекомендованої Українським НДІ харчування. Для порівняння: ЮНЕСКО встановила санітарну норму споживання цукру в розмірі 44 кг на рік; в семи найбільш розвинених країнах світу цей показник становить близько 48 кг. Показник споживання цукру в Україні має тенденцію до щорічного зниження – у 1990 р. він становив 50 кг, в 1997 р. - 30,6 кг, за останні роки спостерігалося зростання цього рівня в межах 1-2% порівняно з попередніми роками. Стримування споживання цукру в Україні відбувається переважно за рахунок низької матеріальної забезпеченості населення, при чому різниця в обсягах споживання цукру по групах населення залежно від його доходів сягає майже 20-кратного розміру. Аналіз тенденції до зниження обсягів виробництва цукру в останні роки і прогноз щодо його розвитку на майбутнє ставлять під сумнів можливість забезпечити потреби України в цукрі тільки за рахунок власних зусиль.[12, c.120]

Відповідно до концепції національної безпеки України, цукор відноситься до категорії стратегічних продуктів, які забезпечують економічну безпеку країни. Однак при поточному стані справ в бурякоцукровому комплексі Україна не в змозі забезпечити внутрішнє споживання тільки за рахунок цукру з цукрових буряків, і тому виробництво цукру в Україні має змішаний характер, тобто близько 10-30% цукру виробляється шляхом переробки тростинного цукру-сирцю.

Цукристість цукрових буряків знижується з року в рік, зараз вона становить 13,85% , а вихід готового продукту – 10,81% (за даними “Укрцукру” – 11,17% проти 11,41% в минулому році), в той час як в Бразилії цей показник дорівнює 14,3%. Основними проблемами переробної галузі зараз є те, що сировина, що надходить до заводів, є низькоякісною, погано зберігається, до того ж половина площ під цукровим буряком вразили різноманітні хвороби. Все це певним чином впливає на якість кінцевого продукту. За даними “Укрцукру”, 50% цукру не відповідає вимогам стандартів.

Відповідно з державним реєстром, в Україні нараховується 110 цукрових заводи загальною потужністю близько 5 млн. тонн цукру на рік. На сьогодні тільки 1 цукровий завод є державним підприємством і лише в деяких з 58 відкритих акціонерних товариств державі частково належить частки статутних фондів. Якщо в 2007 році працювало 110 цукрових заводів, то в 2008-му запуститися змогли лише 70. Спільними зусиллями вони випустили 1,6 мільйона тонн. Роком раніше цей показник був на 0, 3 мільйони тонн вищим. Економічна криза збільшила і без того дуже складну ситуацію в цукровій галузі. Відсутність кредитних коштів змушує навіть великих операторів ринку консервувати виробничі потужності та зменшувати площі посівів цукрового буряка. Не зумівши розрахуватися з узятими на себе зобов'язаннями, окремі цукрові компанії опинилися на грані банкрутства. Середній цукровий завод в Україні може переробляти 2670 т цукрових буряків на день, що майже втричі менше, ніж в середньому по країнах ЄС, де переробляються 7500 т на день. Лише 19 із 110 заводів в Україні мають потужність понад 5000 т на день. Багато українських цукрових заводів надзвичайно старі. Із 110 цукроварень 58 було збудовано ще до 1860 року, а ще 66 – до початку сторіччя. У середньому українські цукрові заводи споживають на виробництво тонни цукру вдвічі більше енергії, ніж у країнах ЄС, а екстрагують лише 80% того цукру, що міститься у цукровому буряку (у Німеччині екстрагуються 85%, а на найсучасніших заводах – 90%). Якщо додати, що в буряку, який вирощується в Україні, знижений вміст цукру, то виходить, що лише 12% маси цукрового буряку екстрагується у вигляді цукру, що на 10-12% нижче від рівня ЄС. Білий цукор, що виробляється в Україні, як правило, не відповідає міжнародним стандартам (вміст золи, колір, зернистість), тому на міжнародному ринку його можна продати лише із знижкою. Зношеність основних фондів підприємств досягла 55-85 %.

Лідерами цукрового виробництва в Україні, безумовно, є дві структури: «Українська продовольча компанія» та Група компаній «УкрРос». Ці оператори покривають практично чверть всього виробництва цукру в країні.

Серед інших операторів, можна визначати ряд компаній, виробничі показники яких дозволяють віднести їх до середньої ланки ринку. Ці структури мають у своїй власності по 3-6 заводів, обсяги продукції виробництва коливаються на рівні 2-5% від загальнонаціонального показнику. До цієї групи операторів входить холдинг «АстартаКиїв» (4 заводи), група «Укрпромінвест» (3 заводи), компанія «Дубноцукор» (5 заводів), Інцукорпром-К» (діючі заводи Одеської області), підприємство «СумиАгроЦукор» (6 заводів), група «Євросервіс» (З заводи).

Скорочення виробництва цукрових буряків в Україні за останні роки призвело до зниження виробництва з них білого цукру (1998р. – 5,388 млн.т, 2005 – 1,876, 2000 – 1,64, 2007 – 1,551 млн. т). У 2007 р. випуск цукру дещо збільшився і становив 1,947 млн. т, в т. ч. 1,658 млн. т з цукрових буряків і 289 тис. т – з імпортної сировини. Слід зазначити, що потреба внутрішнього ринку – приблизно 2 млн. т цукру. Станом на кінець жовтня переробні підприємства України виробили 373,3 тис. т цукру з цукрового буряку врожаю 2007р., за той же час минулого року – 461,66 тис. т. Всього на заводи надійшло 5620 тис. т. буряка порівняно з 8260 тис. т. за такий самий період в попередньому році.[14, c. 79]

Протягом 2008/2009 МР експертами ринку прогнозується повільне зростання цін на цукор на внутрішньому ринку залежно від сезонних коливань. Ця динаміка буде головним чином пов’язана із зростанням цін на цукор на світовому ринку, а також стабілізацією внутрішнього ринку цукру у періоди, перед сезонами переробки цукрового буряку, за рахунок імпорту цукру-сирцю з тростини, у рамках квоти, оговореної при вступі України у СОТ (260 тис. тонн). На підставі Постанови Верховної Ради України від 03.03.2005 р. № 2465-IV «Про законодавче забезпечення розвитку бурякоцукрового комплексу в Україні та заходи щодо його покращення», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2005 р. № 566-р щодо схвалення Концепції Комплексної державної програми реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року та Наказу Міністерства аграрної політики України від 20.02.2006 р. № 69 «Про розробку Комплексної державної програми реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року» було розроблено Комплексну державну програму реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року. Згідно з цією програмою планується: досягнення у 2010 році обсягів виробництва цукрових буряків на рівні 33,8 млн. т, цукру – 4,0 млн. т, забезпечення внутрішніх потреб держави цукром, виробленим із власної цукросировини, на рівні 42,1 кг на душу населення у рік; поступове відновлення експортного потенціалу галузі до 1,5 млн. т цукру; повне забезпечення галузі насінням екстра-класу, зростання урожайності цукрових буряків до 45 т/га, підвищення виходу цукру на 0,3% до маси перероблених буряків, зниження витрат палива на 1% до маси перероблених буряків, зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності виробництва буряків – до 43%, виробництва цукру – до 27%; створення сприятливого конкурентного середовища, зростання обсягів кредитування, інвестування; створення додаткових робочих місць, зростання зайнятості населення, підвищення його добробуту; досягнення повної незалежності держави від імпорту цукру і цукровмісних продуктів, вихід на світовий ринок цукру.[5]

Згідно з Комплексною державною програмою реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року в Україні планується збільшення обсягів вирощування цукрових буряків відповідно і виготовлення цукру (з 2,16 тис. т у 2006 році до 3,985 тис. т у 2010 році). При цьому, посівні площі збільшувати не планується (750 тис. га протягом 2006–2010 рр.).

У сезоні 2008 року було прийнято на переробку 12 млн. 535 тис. тонн цукрових буряків (в 2007-2008 МР - 16 млн. 370 тис. тонн). Середня врожайність цукрових буряків цього року склала 355 ц/га. У переробці брали участь 70 заводів з 104, що одержали квоту. В Україні виробництво цукру в 2008-2009 маркетинговому році знизилося на 15% - до 1,6 млн. тонн