11. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування

Всесвітня Декларація місцевого самоврядування проголошена інтернаціональною спілкою місцевих влад (ІСМВ) 23-26.09.1985 р. в Ріо-де-Женейро на 27 міжнародному конгресі.

Мета: встановлення рамкових положень для всіх країн у питання демократизації та поліпшення добробуту населення.

У 11 статтях та преамбулі означена концепція та основи м.с. , умови функціонування, розвитку, кошти на утримання обраних працівників, встановлено компетенцію виборних органів.

Основні положення:

• (п.1, ст.2)м.с. – це право та обов’язок місцевих органів влади регулювати та вести громадські справи під свою особисту відповідальність та в інтересах населення;

• (п.3, ст.3) коло основних обов’язків органів м.с. має бути відображено в Конституції або Статуті;

• (п.4, ст.3) надана органам м.с. влада має бути винятковою та основною;

• (п.2, ст. 7) нагляд за місцевими органами влади має здійснюватися лише для забезпечення дотримання законності в діяльності цих органів;

• (п.2, ст.8) місцеві органи влади повинні мати право на відповідні фінансові ресурси, відокремлені від коштів інших рівнів управління, та вільно розпоряджатися грошовими надходженнями в межах своїх повноважень.

12. Статут територіальної громади

Відповідно до Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні, затвердженої Указом Президента України від 30 серпня 2001 року № 749, одним з завдань науки і практики муніципального права є надання науково-методичної допомоги органам місцевого самоврядування, зокрема щодо розроблення статутів територіальних громад.

Чинний Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” вперше в законотворчій практиці нашої держави передбачає врегулювання окремих суспільних відносин, що виникають в процесі здійснення місцевого самоврядування, не тільки законами, а й статутами самих територіальних громад. Статут територіальної громади села, селища, міста, як це зазначається в статті 19 вказаного Закону, може прийняти представницький орган місцевого самоврядування з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування.

Примірний статут територіальної громади може складатися з таких головних розділів:

У першому розділі “Загальні положення” визначені правові засади, форми, порядок здійснення місцевого самоврядування відповідною територіальною громадою, дається коротка характеристика відповідної територіальної громади.

У другому розділі “Територія” дається докладно опис відповідної адміністративно-територіальної одиниці (його сучасна та історична назви, рік заснування, поділ на райони, мікрорайони та інші мікроструктури, наводиться точний опис навколишніх земель)

У третьому розділі “Матеріально-фінансова база”, по-перше, визначаються об’єкти комунальної власності даної територіальної громади: По-друге, визначаються особливості правового режиму окремих об’єктів комунальної власності.

У четвертому розділі “Органи та посадові особи місцевого самоврядування” визначаються особливості системи органів місцевого самоврядування, обумовлені особливостями даної територіальної громади

У п’ятому розділі “Органи самоорганізації населення” визначається система та характер зазначених органів, характер тих повноважень, які делегуються цим органом, перелік об’єктів комунальної власності, що передаються в управління цим органам, а також суми коштів, які передаються їм з місцевого бюджету.

У шостому розділі “Форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою та її членами” на підставі чинного законодавства, визначається система таких форм, обумовлена особливостями даної територіальної громади (місцеві референдуми, консультативні опитування, загальні збори громадян за місцем їх проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання, інші не заборонені форми).

У останньому розділі “Прикінцеві та заключні положення” передбачаються інші питання, не охоплені попередніми розділами: символіка даної територіальної громади; членство відповідної ради в асоціаціях чи інших добровільних об’єднаннях місцевого самоврядування.

Статут територіальної громади повинен мати вищу юридичну силу щодо інших актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування відповідного рівня, а тому він має прийматися радою не менш як двома третинами голосів від її загального складу.

13. Елементи системи місцевого самоврядування. Сукупність різних організаційних форм та інститутів місцевої демократії, через які здійснюються функції та повноваження місцевого самоврядування, утворює систему місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування належать:

1. Територіальна громада – жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Первинною ланкою місцевого самоврядування є територіальна громада, яка може здійснювати місцеву владу безпосередньо і через діяльність органів, які вона обирає.

2. Орган самоорганізації населення – сільські, селищні, міські, районні у місті ради можуть дозволяти створення за ініціативою жителів будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна (ст. 14)

3. Виконавчі органи місцевого самоврядування – виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

4. Посадові особи місцевого самоврядування –

• сільська, селищна, міська ради;

• сільський, селищний, міський голови;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

Для різних населених пунктів кількість елементів системи може біти різною. А у містах з районним поділом можуть утворюватися районні в місті ради, які відповідно утворюють свої виконавчі органи.

Сільська, селищна, міська ради представляють інтереси конкретної територіальної громади, а районні та обласні – спільні інтереси певних населених пунктів. Тобто система представницьких органів має два не підпорядкованих один одному рівнів.