5. Періодизація місцевого самоврядування

Науковці, виділяють такі основні історичні періоди становлення національного місцевого самоврядування:

• перший період — зародження, становлення й розвиток вітчизняних форм місцевого самоврядування (в основі яких були рід та су-веренна громада), своїми хронологічними рамками сягав часу зародження й утворення держави східнослов'янських племен на українських землях, він триває до середини XIV століття;

• другий період або ж період європеїзації, що характеризувався поєднанням місцевих форм самоврядування з елементами західноєвропейської організації самоврядування (місто Магдебург), від середини XIV ст. і до першої половини XIX ст. Магдебурзька грамота, що надавалася королем тому чи іншому місту, була класичним актом децентралізації суверенної влади середньовічної держави на рівень цього міста, його територіальної громади;

• третій період відзначався русифікацією вітчизняного місцевого самоврядування на території сучасної України, центральна, східна, а згодом і південна частини якої входили до царської Росії, іахідна частина України належала Польщі, Австрійській, пізніше Австро-Угорській монархії. Хоча процес русифікації в місцевому самоврядуванні України почався десь наприкінці XVII ст., свого апогею він досягнув у XIX ст. та на початку XX століття;

• четвертий період є спробою українізації місцевого самоврядування, початком якого потрібно вважати 20-ті рр. XX ст., і який триває до тепер. Починаючи з 1991 р., в Україні нарешті відновлені спроби українізувати як місцеве самоврядування, так й інші сфери суспільного життя.

6. Етапи інстутиціоналізації місцевого самоврядування в правовій системі.

7.12.1990р. вперше використовується термін місцеве самоврядування, означено йому систему. Запроваджено інститут комунальної власності та самостійність місцевих бюджетів. Відмінено підпорядкованість вищестоящій раді та уряду. Закон Української РСР Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування 5.03.1992р. з метою зміцнення державної виконавчої влади створено інститут представників Президента України та місцеві державні адміністрації , які контролюють органи місцевого самоврядування з питань дотримання ними Конституції, законів України та Указів Президента України.

26.03.1992 р. Роздержавлення місцевих рад, виведення їх із системи органів державної виконавчої влади. Надання обласним та районим радам статусу представницьких органів

16.03.1993р. делегування державою повноважень виконавчим комітето відповідних рад має обовязково супроводжуватися передачею їм фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень. 3.02.1994р. місцеві державні адміністрації скасовано , але відновлено виконавчі комітети районих та обласних рад. Обласні, районні, Київська та Севастопольська міські ради одночасно стали виконувати функції органів державної влади. 6.008.1994р. Встановлено підзвітність і підконтрольність Президенту України голів рад та очолюванихними виконавчих комітетів щодо питань здійснення ними делегованих повноважень державної виконавчої влади, що,відповідно,зміцнило систему органів державної виконавчої. 28.06.1994р. Відмінено подвійний статус обласних обласних, районих, Київської та Севастопольської міських рад, як органів місцевого самоврядування і одночасно органів державної влади. Встановлено що голови місцевих рад та очолювані ними виконавчі комітети підпорядковані Кабінету Міністрів  України, а також голові і виконавчому комітету ради вищого рівня у питанні здійснення делеговані їм повноваження державної виконавчої влади. 8.06.1995р. Відновлення вертикалі державної виконавчої влади та зменшення впливу парламенту на діяльність державної виконавчої влади.Регламентація підзвітності Президента України,Кабінету Міністрів, а також головам державних адміністрацій вищого рівня голів рад та очолюваних ними виконавчих комітетів  у питаннях здійснення делегованих їм повноважень державної виконавчої влади. 21.08.1995р. Визначено повноваження державних адміністрацій ,які не втручаються у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

30.12.1995р.Сформульвано чіткий перелік повноважень державної виконавчої влади, що делегуються головам та очолюваним ними виконавчим комітетом сільських,селищних і міських рад. 28.06.1996р. Закріплення існування МС. в україні та встановлення переліку найважливіших повноважень органів МС.Сформульовано визначення основних засад функціонування міс.бюджетів-матеріальної та фінансової основи самоврядування для здійснення органами М.С. делегованих повноважень гарантується фінансування.-конституція україни 21.05.1997р.конкретизація положень про М,С.,його принципів.Визначено: систуму,гарантії реалізації та захисту М.С.,правовий статус і відповідальність органів посадових осіб.-про місцеве самоврядування в Україні 09.04.1999р.означено порядок організації ,повноваження та порядок діяльності місцевих органів виконавчої влади ,їхню співпрацю з органами М.С. та неприпустимість втручання у повсякдену діяльніть по здійсненню власних повноважень.-про місцеві державні адміністрації 07.06.2001р.визначає:поняття,принципи,порядок проходження і припинення,правовий статус посадових осіб.ЗУ про службу в органах місцевого самоврядування 21.06.2001р. перший системний,цилісний правоаий акт,який започатковує кардинальні зміни в бюджетному процесі.бюджетний кодекс україни 11.07.2001р. визначає правовий статус депутатів М.С. як представника інтересів територіальної громади ,виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради,встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання місцевої ради.-ЗУ про статус депутатів місцевих рад 11.07.2001р. визначає правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення.-ЗУ про органи самоорганізації населення 1998р.метою є поетапне створення такої системи державного управління ,що забезпечить становлення України як високо розвинутої,правової ,цивілізованої європейської держави.-Концепція адміністративної реформи