II. Навчальна програма курсу. Література

Тема 1. Специфіка предмета “Історія української культури”

Міждисциплінарний характер курсу "Історія української культури". Історія, етнографія, філософія, мистецтвознавство, етика, естетика, релігієзнавство, соціологія та інші науки у системі знання про українську культуру.

Культура як поняття, його становлення. Теорія культури – невід’ємна частина наук про суспільство, вчення про закономірності культурно-історичного процесу й особливості розвитку його етапів, специфіку культурної діяльності людства та українського народу.

Історична еволюція поглядів на культуру в європейській філософсько-культурологічній думці. Формування уявлень про культуру як відбиток її розвитку. Поняття суб’єкта культури. Діяльність людини як спосіб розвитку культури. Багатоманітність суб’єктів культурної творчості. Культура та національна самосвідомість. Єдність та багатоманітність світової культури. Українська культура – невід’ємна складова світової культури.

Методологічні проблеми вивчення української національної культури. Основні етапи становлення наукового українознавства. Культурна спадщина та майбутнє української культури.

Вивчення курсу "Історія української культури" як одна із форм удосконалення загальної та професійної культури майбутнього фахівця, залучення студентів до гуманістичних традицій та надбань світової і української культури.

Тема 2. Періодизація історії української культури та її цивілізаційно-типологічна визначеність у світовому культурно-історичному процесі

Синхронний та діахронний методологічні підходи до вивчення історії української культури як складової світового культурно-історичного процесу. Циклічний, формаційний, типологічний (теорія локальних цивілізацій) підходи до виділення етапів розвитку й типів культури, їх слушність та обмеженість.

Поняття культурної епохи: палеоліт, мезоліт, неоліт, бронзовий, залізний віки – класифікація залежно від матеріалу й техніки виготовлення знарядь праці як загальноісторична періодизація та її застосування до української культури. Культура збирання й полювання, аграрна культура, науково-технічна культура – загальні етапи культурної еволюції, рівні використання природних ресурсів. Теорія технологічної детермінованості розвитку культури У. Ростоу, Д. Белла, О. Тоффлера.

Культурно-історична типологізація. Історичні типи розвитку європейської культури. Ідея циклічного розвитку культури: О. Шпенглер, А. Тойнбі, П. Сорокін. Періодизація історії України на підставі розгляду етапів розвитку художньої культури (Ренесанс, бароко, романтизм, модернізм, постмодернізм). Аполонійська та діонісійська засади європейської культури. Умовна відповідність аполонійського та діонісійського начал культурним проектам Модерну і Постмодерну.

Загальнометодологічні засади виділення культурних регіонів. Світова культура як феномен загальнолюдської єдності. Поняття культурного регіону. Класифікація культур сучасного світу на підставі регіональної класифікації ЮНЕСКО. Взаємодія та взаємовплив культурних регіонів.

Уніфікація як тенденція розвитку світової культури. Розвиток міжнародних економічних зв’язків і сучасних засобів комунікації. Проблеми "мозаїчної" постмодерної культури і глобальної цивілізації та збереження етнокультурної самобутності української культури. Ідеї діячів Римського клубу, ООН, ЮНЕСКО про необхідність діалогу й взаємодії культур у мультикультурному соціумі.

Методологічні принципи періодизації та типології культурного процесу у роботах українських мислителів ХVІІІ – першої половини ХХ ст.: Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Драгоманова, Д. Антоновича, Д. Яворницького, М. Грушевського, І. Крип`якевича, І. Огієнка, Д. Чижевського. Методологія та дослідження української культури представниками київської школи культур-антропології (М. Поповичем, В. Нічик, В. Горським, С. Кримським, Є. Бистрицьким, Ю. Павленком) та сучасними українськими істориками.