Будинки життя
Найбільш обдаровані молоді люди могли присвятити себе наукам в університетах древності, так званих Будинках життя, які були засновані, скоріш за все, в епоху перших династій і розташовувалися поряд з храмами.
У Будинках життя вироблялися директиви для художників, скульпторів та архітекторів. Будуючи храм, архітектори зобов’язані були його зробити символічним уявленням світу, який був витягнутий із хаосу і управляється богом. Художники та скульптори створювали статуї богів за культовими канонами.
Учні Будинків життя оволодівали також мистецтвом каліграфії, стилістики та ораторського мистецтва. Тут навчали математиці, астрономії, таємницям магічних обрядів та культів. У Будинках життя створювалася дидактична література, зберігалися “магічні книги”, які містили відомості з медицини - магічні заклинання і високо раціональні та експериментально підтверджені засоби лікування. На той час були накопичені знання і написані навчальні посібники з діагностики і лікування майже півсотні різних хвороб, а практика бальзамування у Стародавньому Єгипті стала, очевидно, першим й головним джерелом знань про будову людського тіла. Єгиптяни вірили, що людина може отримати відродження у царстві померлих, якщо її тіло добре зберегти. Під час бальзамування всі внутрішні органи померлого витягалися, а серце ховалося поруч з ним в окремій посудині. За віруваннями, серце мало особливе значення на майбутньому загробному суді. Черевну порожнину промивали спеціальним пальмовим вином, потім висушували і заповнювали ароматизованою рослинною тирсою. Від померлого залишалися лише шкіра та кістки. Після цього тіло поміщали у ванну з розчином карбонату натрію і залишали на 70 днів. Для того, щоб тіло мало пристойний вигляд, кожен суглоб та палець, зап’ястя, руки та ноги огортали вузькими бинтами, що були просочені спеціальними смолами. Обличчя прикрашали, накладаючи тонку тканину, просякнуту спеціальними маслами, стригли волосся. Потім тіло покривали кількома шарами матерії, на мумію клали викарбувану із золота маску, яка повторювала форму обличчя, та вкладали у підготовлений саркофаг. Таке бальзамування давало змогу зберігати тіла протягом багатьох віків. Однак сучасні вчені переконані, що головною причиною зберігання мумій є не стільки суміш, якою жерці обробляли тіла померлих і яка трималася у суворій таємниці, скільки надзвичайно сухий клімат Африки, що запобігає розвитку бактерій.
На випадок загибелі тіла людини робилися її скульптурні копії. Ці скульптури повинні були стати заміною і житлом для душі померлого. Поруч з померлим також клали зброю, знаряддя праці, посуд, тобто те, що йому могло знадобитися у загробному світі.
Цікаво і те, що причини хвороб лікарі Стародавнього Єгипту поділяли на природні і надприродні. До перших вони відносили нездорову їжу, несприятливі кліматичні і природні фактори, кишкових паразитів. Надприродні причини хвороб єгиптяни вбачали у вселенні в організм злих духів померлих. Для їх вигнання використовувалися як лікарські засоби, так і різноманітні магічні прийоми.