Висновки:

Міжнародний ринок боргових цінних паперів (МРБЦП) є однією з 2 частин міжнародного фондового ринку. МРБЦП є більшим, ніж друга частина міжнародного фондового ринку – ринку титулів власності, оскільки:

1.він є менш ризикованим;

2.там є більша кількість інструментів;

3.там емітент може бути представлений детальніше своїми суб’єктами.

Структура МРБЦП складається з ринку довгострокових боргових цінних паперів; ринку середньострокових боргових цінних паперів; ринку короткострокових боргових цінних паперів.

Єврооблігації без сумніву є загальновизнаним у фінансовому світі способом залучення інвестицій, що має великі перспективи для подальшого впровадження даного інструменту в практику діяльності уряду держави та українських компаній.

Україна має усі об’єктивні передумови для динамічного поступу до цивілізованих фондових ринків. Але потрібне термінове вирішення тих проблем, що виникають через недосконалість і безсистемність реформ, несумісність економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку цінних паперів та таких фінансових інструментів, як єврооблігації.

Особливістю розвитку українських євробондів є, з одного боку, очевидна світова інтеграція, а з другого – невизначеність з моделлю національного фондового ринку та відсутність чіткої стратегії розвитку, суперечливість інтересів його учасників.

До початку кризи — протягом 2004—2008 рр. — ринок українських єврооблігацій мало кого цікавив усередині країни, крім потенційних позичальників, список яких був вкрай обмежений, та інвестиційних компаній з іноземними клієнтами. У результаті на кінець 2008 року похвалитися здійсненими випусками могли 11 банків, шість корпоративних емітентів (останнє число можна було б збільшити до 10, взявши до уваги неринкові випуски) та Київська міська рада. І, звісно ж, сама держава Україна. Купувати борг із невисоким рівнем дохідності українським інвесторам було нецікаво.

Основним драйвером зростання в українському сегменті було співробітництво з МВФ, який відновив програму кредитування і виділив два транші протягом весни-літа 2009 року. При цьому Фонд порушив усталену практику і виділяв гроші безпосередньо уряду, який успішно гасив випуски єврооблігацій. У результаті, в серпні дохідність державних паперів опустилася до 10%, а крива дохідності набула традиційного вигляду, коли випуски з великим терміном до погашення торгуються з більшою дохідністю. Саме в цей момент спред індексу EMBI+Україна вперше 2009 року опустився нижче від аналогічного показника для Аргентини.

На сьогодні Україна не поспішає з розміщенням єврооблігацій, але готова до такого кроку, як тільки ситуація на міжнародних ранках капіталу стане сприятливою. Держбюджет України на 2011 рік передбачає залучення країною за рахунок розміщення облігацій зовнішньої державної позики $4,5 млрд., а також $500 млн. - від Світового банку. У середині лютого поточного року Україна вже розмістила випуск 10-річних єврооблігацій на $1,5 млрд. із дохідністю 7,95% річних [15].

Практика використання єврооблігацій як інструменту залучення фінансових ресурсів вказує на його спроможність залишатися привабливим інструментом для всіх типів українських емітентів. Єврооблігації дозволяють заробляти на відносно високих ставках дохідності, які пропонуються українськими емітентами, та дозволяють їм стати учасниками ринку, який часто закритий для прямих фінансових інвестицій через високі законодавчі та регуляторні бар’єри. Результати дослідження вказують на необхідність проведення перетворень на ринку цінних паперів, вжиття цілого комплексу законодавчих, нормативно-правових та інших заходів з метою розв’язання актуальних проблем його розвитку та забезпечення успішного випуску і розміщення єврооблігацій. Отже, основними нагальними завданнями є:

- стабілізація законодавчої бази, узгодження національних положень із міжнародними (використовуючи регулятивні норми, які склалися на світових ринках єврооблігацій);

- визначення концептуальних засад моделі національного фондового ринку та створення чіткої стратегії розвитку;

- введення для інвесторів додаткових гарантій щодо виконання емітентами зобов'язань за своїми випущеними єврооблігаціями, що підкріплені реальними механізмами їх застосування;

- вдосконалення процедури реєстрації інформації про випуск єврооблігацій відповідно до західної практики;

- спрощення порядку отримання дозволів на обіг єврооблігацій поза межами України та збільшення терміну часу для їх оформлення;

- вжиття заходів щодо централізації та організованості фондового ринку, поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, в т.ч. з питань випуску єврооблігацій, підвищення конкурентоспроможності професійних учасників ринку цінних паперів порівняно із зарубіжними фінансовими інститутами.

Лише за умови розв’язання цих проблем можливе формування дієздатного ринку цінних паперів та ефективне використання єврооблігацій як фінансового інструменту залучення інвестицій.