3. Джерела і принципи міжнародного права.

Під джерелами міжнародного права розуміють форми, за допомогою яких виражається і закріплюється якесь правило (або комплекс правил) поведінки суб'єктів міжнародного права.

Ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН джерелами міжнародного права називає:

- міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні (тобто договори);

- міжнародні звичаї як доказ загальної практики, що визнана як правова норма;

- загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

- судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй - як допоміжний засіб для визначення правових норм.

Увага!

Найважливішим джерелом сучасного міжнародного права вважається Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р.

До інших джерел сучасного міжнародного права можна віднести:

- резолюції міжнародних організацій (особливо спеціальних установ ООН);

- акти міжнародних конвенцій нарад;

- рішення Міжнародного Суду ООН та ін.;

- різні прецеденти (практика яких останнім часом розширюється і навіть одержала назву "прецедентне право ").

Зауважимо, що Статут Міжнародного Суду до джерела міжнародного права включає також і "загальні принципи права, визнані цивільними націями ", під якими більшість юристів-міжнародників розуміють такі правила:

1. спеціальний закон скасовує загальний закон;

2. наступний закон скасовує попередній;

3. ніхто не може передати іншому більше прав, ніж він сам має;

4. закон, що володіє більшою юридичною силою, скасовує закон, що володіє меншою юридичною силою;

5. рівний над рівним влади немає та ін.

Увага! Загальні принципи права можуть існувати в міжнародному праві, не будучи обов'язково прийнятими всіма національними правовими

системами.

Щодо основних принципів міжнародного права, то до них відносяться загальновизнані норми, що мають найбільше юридичне значення у вирішенні найважливіших проблем міжнародних відносин. Вони володіють вищою юридичною цінністю, носять імперативний характер (sas cogens), відображають основний зміст сучасного міжнародного права.

Найбільш повно основні принципи міжнародного права сформульовані в "Декларації про принципи міжнародного права " стосовно дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р.

До числа таких актів можна віднести, наприклад, заключний акт НБСЄ 1975 р. і резолюції з проблем захисту навколишнього середовища конференції в Ріо-де-Жанейро 1992р., Паризьку хартію для нової Європи 1990 р.

(в ній, зокрема, сформульовано сім принципів). А у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.) перелічені десять принципів, якими держави мають керуватися у взаємовідносинах.

Принципи міжнародного права проголошені НБСЄ:

1. суверенна рівність, повага прав, властивих суверенітету

2. незастосування сили, або загрози силою

3. непорушність порядків

4. територіальна цілісність держав

5. мирне врегулювання спорів

6. невтручання у внутрішні справи

7. повага прав людини і основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань

8. рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею

9. співробітництво між державами

10. сумлінне виконання зобов 'язань з міжнародного права

Ці принципи є:

- універсальними нормами міжнародного права;

- їх відрізняє незаперечність і загальна обов 'язковість;

- суперечність їм інших норм міжнародного права робить останні недійсними;

- вони складають основу загального міжнародного права;

- вони є обов 'язковими для всіх держав світу незалежно від того, чи є вони членами ООН, чи ні, чи брали вони участь у прийнятті "Декларації про основні принципи" у Нараді з безпеки і співробітництва в Європі" (1975р.) та ін.

Загальні принципи права можуть існувати в міжнародному праві, не будучи обовязково прийнятими всіма національними правовими системами.

Ж. Тузкоз

Немає повністю авторитетного, вичерпного і точного переліку основних принципів міжнародного права.

Лех Антонович

Увага!

Основні принципи міжнародною права мають пиріорітет над внутрішнім правом України.