Населення

Демографічна ситуація в Японії така сама, як і в інших розвинених країнах. В етнічному плані Японія є країною одного етносу — японців. Крім них, є трохи корейців та китайців. На відміну від Західної Європи, в Японії немає іноземних робітників і ставлення до імпорту робочої сили є негатив¬ним. Предки сучасних японців переселилися на острови кількома хвилями: з півночі — через Курильські острови, з півдня — островами Рюкю і з заходу — через Корейський півострів. Остання хвиля (через Корейський півострів приблизно в III-II ст. до н.е.) була головною. Японська мова, яка увібрала в себе всі ці елементи, займає ізольоване положення серед інших мов світу. Писемність її заснована на китайській ієрогліфічній та японській складовій систе¬мах. У расовому відношенні японці близькі до корейців і бурятів. Японців за кордоном мало. Невеликі групи їх живуть на Гавайських островах, у Каліфорнії та Бразилії. За кількістю жителів Японія займає восьме місце в світі і є однією з найгустіше заселених країн. Середня густота становить 332 чоловіка на 1 км кв.. 90 % жителів зосереджені на прибережних рівнинах (це 20 % площі країни). Головні з них: Ісікарі і Кусіро на Хоккайдо; Кітакамі (Сендай), Етіґо, Канто, Нобі (Міно-Оварі) і Кінкі на Хонсю; Тікуґо на Кюсю. Ці рівнини належать до найгустіше засе¬лених на Землі, в середньому на 1 км кв. мешкає 1500 чоловік. З другої половини XX ст. Японія пережила бурхливий процес урбанізації. В 1947 р. в її містах жило 33 % населення, в 1994 р. — вже 77 %. Одинадцять міст мають понад 1 млн жителів кожне. Три міські метрополітени належать до найбільших у світі: Токійський — 12 млн чоловік, Осакський — 9 млн і Наґойський — 7 млн чоловік. На Тихоокеанському узбережжі виріс найбільший мегалополіс світу — Токайдо, який простягнувся на 600 км між Токіо і Осакою і нарахо¬вує 70 млн жителів. Забудова і функціональна структура центральних районів великих японських міст схожа на європейські та американські зразки. Вражає величезна кількість реклами. Частина міста за межами центру має традиційну японську забудову маленькими дерев'яними одноповер¬ховими будиночками під черепичним дахом, з рухомими папе¬ровими ширмами замість стін. Таке житло розраховане на тривале задушливе літо. Брак землі призводить до занадто щільної забудови. Подвір'я відсутні. Будинки щільно прилягають один до одного. Вулиці вузькі й криві. Японські міста потерпають від перенаселення, невирішених транспортних проблем і забруднення. Страшною загро¬зою для них є пожежі. Втім, у них, на відміну від американських міст, немає районів нетрів, і вдень, і вночі гарантована безпека людей. У сільській місцевості все ще переважає сільськогосподарське населення, хоча умови його праці й життя за останні 50 років значно змінилися на краще. Нерідко один із членів фермерської родини частково працює в найближчому міському поселенні. Японський етнос — один з найстарших і найбільших у світі. Місцевою релігією є сінто. Поширений також буддизм, який сюди занесли в VI ст. н.е. з Китаю і Кореї. Впродовж своєї історії Японія декілька разів широко відкривала двері іноземному впливу: в VI— IX ст. — з Китаю і Кореї, в XVI і XIX—XX ст. — із Західної Європи і США. Запозичені елементи культури дуже швидко поглинаються японським середовищем. Зараз Японія легко сприймає західні стан¬дарти життя, але як культурний регіон вона продовжує залишатися унікальним явищем. Японія має свої, властиві тільки їй традиції, мистецтво, літературу, архітектуру, побут і спосіб життя. Величезна природна і культурна спадщина Японії зберігається в її національних парках і місцях гарячих джерел, сінтоїстських і буддистських храмах, палацах і замках, у садово-парковій архітектурі тощо.