Розділ 5 Моделювання ринку цінних паперів

Класифікація цінних паперів (ЦП)

У ринковій економіці здійснюється постійний рух капіталів і конкуренція в пошуках найбільш вигідних сфер їх вкладання. ЦП саме і виступають формою переливу капіталів.

До ЦП відносяться акції, облігації, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати і векселі.

У світовій практиці розроблено більш 500 видів і типів ЦП, що викидаються на ринок. З усіх видів ЦП самий широкий розвиток на світовому ринку одержали акції й облігації. Їх відносять дло традиційних фінансових активів. Саме вони є основними інструментами формування капіталу одними підприємствами і напрямами його розміщення для інших.

Акція - ЦП, що випускається акціонерними товариствами, підприємствами й ін., заснованими на колективній власності або на повному господарському веденні державною власністю, без установленого терміну обертання, що засвідчує внесення коштів на цілі їхнього розвитку і дає право її власнику на одержання частини прибутку підприємства у виді дивіденду.

Акції можуть бути звичайними і привілейованими. Звичайні акції передбачають сплату дивідендів за результатами діяльності підприємства за рік. Їх різновиди пов’язані з правом впливу на управління: без права голосу, обмежена (частка одного голосу), багатоголосна. Привілейована акція не має права голосу, завжди забезпечена дивідендами і забезпечується, в першу чергу, після зобов’язань, що виникають при ліквідації підприємства.

Рисунок 5.1 - Види привілейованих акцій

Основним показником акції є її курс, що дорівнює відношенню дивідендів до ставки облікового проценту. Зміна ринкової вартості акцій відслідковується за їх вартістю у суміжні періоди. На ринкову вартість акцій впливає велика кількість причин: тенденція продажу, прогнозна тенденція продажу у майбутньому, розмір дивідендів, стратегія розвитку підприємства, економічні показники діяльності підприємства (прибуток, виручка, витрати тощо), податкові пільги, престиж підприємства.

Після придбання акції, її держатель стає співвласником підприємства. Акція є безстроковим папером, який не може бути пред’явлений підприємству з метою повернення грошей, якщо підприємство не ліквідується. Якщо власник акції незадоволений прибутками, він може продати акції.

Ціна акції може бути:

• номінальна, яка вказується на самій акції і практично не має ніякого значення при обороті акцій на ринку цінних паперів. Ця ціна має чисто інформаційний характер, що вказує на частку пайового капіталу;

• емісійна, за якою акція продається на первинному ринку. Різниця між номінальною та емісійною вартістю акції обумовлена послугами дилерських фірм, через які розповсюджуються акції. Дилери скуповують акції у емітента за номінальною вартістю і потім реалізують їх серед інвесторів;

• курсова (ринкова), за якою акції котируються на вторинному ринку цінних паперів. Ця ціна визначає реальну вартість акцій на фондовій біржі. Ця ціна не залежить ні від вартості активів, ні від рентабельності підприємства;

• балансова, яка визначається на основі фінансової звітності;

• ліквідаційна ціна акцій визначає вартість частини реального майна у фактичних продажних цінах, що припадають на одну акцію;

• модифікована курсова ціна акції – це співвідношення чистого річного прибутку підприємства в розрахунку на одну акцію і ставки банку за 12 місяців за вкладами.

За характером функціонування на ринку цінних паперів розрізняють акції іменні і на пред’явника. Акції на пред’явника передаються іншій особі за довіреністю. Іменні акції можуть бути передані іншому власнику тільки після відмітки на її зворотній стороні і запису в книзі обліку акцій. Якщо передача акцій іншій особі можлива лише зі згоди представника акціонерного товариства, такі акції складають групу вінкульованих іменних акцій.

Власник акції отримує дохід у вигляді дивідендів та за рахунок  курсових різниць (зміни курсу котирування акцій). При цьому дохід, що виник в результаті зміни курсу акції може бути значно вищим за дохід у вигляді дивідендів.

На фондовій біржі розрізняють ціну попиту на акції, що пропонується покупцем; ціну пропозиції, що пропонується продавцем, і контрактну ціну, за якою здійснюється біржова угода. Контрактна ціна є фактичною (котирувальною) ціною акції на день укладання угоди.

Інформація при котируванні акцій різних підприємств щоденно наводиться в найбільших фінансових газетах світу. Вона включає:

• найнижчу і найвищу ціну акції;

• назву підприємства та його абревіатуру;

• дивіденд на одну акцію (в дол.);

• дохід акції по процентах. Цей показник визначається як відношення дивіденду до вартості акції при закритті фондової біржі на попередній день;

• показник, який визначається як відношення вартості акції при закритті біржі на дохід, що припадає на одну акцію;

• обсяг продаж акцій на попередній день (в сотнях акцій);

• найнижчу і найвищу ціну акції при закритті біржі за попередній день. Ці показники вказують на зміну ціни акції за один день;

• зміну ціни акції при закритті біржі в попередній день і день, що йому передував. Якщо цей показник зі знаком (–), то вартість акції знизилась в порівнянні з попереднім днем, а якщо зі знаком (+) – ціна акції підвищилась;

• сполучення “рf” після назви компанії говорить про те, що мова йде про привілейовані акції;

• сполучення літер “wt” після назви компанії вказує на те, що котируються не акції, а видається гарантія на купівлю пакета акцій за визначеною ціною протягом певного періоду часу;

• літера “s” на початку рядка вказує на те, що акції подрібнюються. S може дорівнювати двом, трьом і навіть десяти;

• літера “n” на початку рядка вказує на те, що котируються акції нового випуску.

Облігація - цінний папір, що свідчить про внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цієї ЦП у передбачений у ній термін з виплатою фіксованого відсотка.

Облігація, у порівнянні з акціями, приваблює інвесторів тим, що забезпечує велику схоронність заощаджень і стійкий доход. Але при цьому в жертву приноситься така важлива інвестиційна якість, як можливість швидкого нарощування капіталу, що властиво акціям. Неможливо, щоб один цінний папір забезпечував одночасно максимальну надійність, доход і ріст капіталу. Приходиться чимось жертвувати.

Емітентами облігацій можуть бути: держава, підприємства, іноземні організації. Існують короткострокові (кілька тижнів), середньострокові (1-7 років), довгострокові (до 30 років) і безстрокові облігації. Види облігацій з зазначенням їх переваг і недоліків наведено на рисунку 1.

Рисунок 5.2 - Характеристика облігацій в залежності від їх виду

На відміну від акцій, за облігаціями гарантується сплата відсотку у встановлений строк, але його розмір, як правило, нижчий від дивідендів. Згідно із світовою практикою сплата відсотків за облігацією здійснюється з суми прибутку до оподаткування (в Україні відноситься на валові витрати).

Надійність облігації залежить від декількох причин. Найбільш надійна облігація для інвестора – це державна, короткострокова, іменна, серійного погашення з плаваючим відсотком, яка забезпечена матеріальним носієм. Зміна будь-якого з цих факторів призведе до зниження надійності облігації. Для інвестора ненадійними є облігації низькоприбуткові і з правом відзиву. Таким чином, вибір типу певного цінного паперу є фінансовим рішенням, що визначає економічні умови майбутньої діяльності підприємства. Їх велика різноманітність на сучасному  етапі  призвела  до  виникнення спеціальних  оптимізаційних процедур щодо вибору форми цінного паперу. Це спростило діяльність відповідних консультаційних та експертних фірм (або відповідних відділів банків), які залучаються інвесторами для обгрунтовання рішень щодо вкладення своїх коштів.

Надійність облігації є важливим показником, що впливає на їх ліквідність і рух на фондовій біржі. Наприклад, в США отримали найбільш широке застосування методи оцінки надійності облігацій, розроблені фірмами “MOODY’S” і “STANDART AND POOR’S”. Ці фірми виділяють наступні категорії якості облігацій: Ааа, Аа, А, Ваа, Ва, В, Саа, Са, С і D (“MOODY’S”) і ААА, АА, А, ВВВ, ВВ, В, ССС, СС, С і D (“STANDART AND POOR’S ”)

На ринку капіталу відсоток за облігаціями встановлюється під впливом двох тенденцій. Зі збільшенням відсотку покупці (інвестори) прагнуть до збереження своїх коштів, зниження поточних витрат і вкладення їх в облігації. Попит на облігації підвищується. Однак фірми (емітенти) із зростанням відсотку будуть знижувати суму інвестицій, що скоротить обсяг пропозиції на кредитування шляхом продажу облігацій.

Облігації мають номінальну та ринкову ціну. Номінальна ціна зазначається на облігації та є основою при подальших перерахунках і нарахуванні відсотків. При закінченні встановленого терміну емітент погашає облігації за викупними цінами, які можуть співпадати або ні з номінальною ціною, що залежить від виду облігацій (купонна, безкупонна).

Ринкова (або курсова) вартість облігацій визначається умовами випуску самих облігацій і ситуацією, що склалася на ринку на момент реалізації облігацій.

Форма облігацій повинна містити: назву емітента; номінальну вартість; термін погашення; її вид – іменна чи на пред’явника; номер та серію випуску тощо. На сучасному етапі в Україні переважаючими є державні облігації, причому в електронному вигляді – у формі комп’ютерних записів. При випуску таких облігацій на весь випуск оформляється глобальний сертифікат, у якому вказується всі ті ж реквізити, що є обов’язковими і для паперових облігацій.

Виплата процентних доходів для державних та корпоративних облігацій, як правило, здійснюється за купонами (вирізний талон з надрукованою на ньому цифрою купонної ставки). Для сплати доходу власникам вилучається відповідний купон в обмін на готівку. В залежності від умов випуску облігацій дохід за купоном може сплачуватись щоквартально, один раз в півріччя або на рік. Чим частіше визначається дохід, тим вищою буде його реальна сума при тій же річній ставці, а отже, ринкова вартість такої облігації буде вищою.

За способами виплат доходу облігації поділяються на:

• облігації з фіксованою купонною ставкою;

• облігації з плаваючою купонною ставкою, коли розмір відсотку по облігації ставиться в безпосередню залежність від рівня позичкового відсотку. Періодичність зміни купонної ставки коливається від випуску до випуску;

• облігації зі зростаючою процентною ставкою, коли зміна ставки диференціюється за роками. Такий вид облігацій привабливий за наявності інфляції;

• облігації з нульовим купоном (безкупонні). Коли емісійний курс встановлюється нижче від номінального на величину знижки. Дохід за облігаціями сплачується при її погашенні. За такимм облігаціями дохід нараховується безперервно, що робить їх більш дохідними. В той же час вони піддаються великому ризику щодо зниження доходності при падінні кон’юнктури;

• облігації з виплатою за вибором, коли власник облігації замість купонного доходу може отримати новий випуск облігацій. Випуск таких облігацій вигідний фірмам за наявності дефіциту готівки.

В залежності від забезпечення облігації поділяються на два класи: забезпечені заставою і незабезпечені заставою. В свою чергу, забезпечені можуть бути: забезпечені фізичними активами; із заставою фондових цінних паперів; із заставою пула іпотек. Незабезпечені заставою облігації бувають наступних видів: забезпечені репутацією емітента; під конкретний вид доходів емітента; випущені під конкретний інвестиційний проект; гарантовані третіми особами; з солідарною відповідальністю; застраховані; спекулятивні.

В світовій практиці існують і незабезпечені облігації, коли кредитор купує облігації тільки на основі довіри  до емітента. Такі вкладення коштів не є особливо ризикованими, адже такі облігації випускаються дуже солідними фінансовими компаніями. На світових фондових біржах обертаються облігації, що випущені на умовах їх викупу в будь-який час через визначений період часу (як правило, через 5 або 10 років). Емітент при зниженні відсоткової ставки сплачує позичальнику борг і може випустити нові облігації з меншою відсотковою ставкою. Якщо з випуску облігацій тільки частина підлягає викупу, то облігації, що викуповуються, визначаються за лотереєю.

За характером обігу облігації поділяють на:

• звичайні облігації;

• конвертовані облігації, що дають їх власнику право обмінювати їх на акції емітента. Серед таких облігацій слід виділити переказні облігації і облігації з опціоном;

• переказні облігації, які можуть бути переказані у визначену кількість простих акцій емітента. Це дозволяє власникам облігацій, з одного боку, отримати гарантований дохід, що захищає їх від нестабільності у доходності акцій, а з іншого боку – при сприятливій зміні кон’юнктури – швидко придбати акції. В таких облігаціях обов’язково має бути вказана перша дата, коли можна переказати облігації в акції, і премія, під якою мається на увазі виражена у відсотках від поточної ціни акції сума передплати за право переказу облігації в одну просту акцію. Як правило, розмір переказної премії складає від 8 до 35 %. Чим нижчою є премія, тим нижча і доходність паперу, але одночасно і шанс обміняти її на акцію. При високій премії, що дає високу доходність, практично неможливо здійснити обмін облігації на акцію;

• облігації з опціоном надають можливість власнику облігації в разі збільшення відсоткових ставок здати свої облігації (через визначений термін, наприклад, 3 чи 5 років) емітенту і отримати їх вартість за номіналом.

Акції й облігації часто формують статутний фонд, це - корпоративна форма власності, що вважається найкращої у світі на сьогоднішній день (у порівнянні з приватною і державною).

Нагадаємо деяку термінологію, використовувану на ринку ЦП. Емітенти - ті, хто випускає ЦП. Інвестори - ті, хто купує ЦП.

Ануїтет (annuity) - надходження, що виплачуються у визначені рівномірні, періоди протягом визначеного часу

Ринок ЦП підрозділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок (без проблем) констатує ціну і випускає. Вторинний, обслуговує звертання ЦП.

На вторинному ринку ЦП класифікуються:

ААА - вища якість;

АА - висока якість;

А - дуже гарна якість;

ВВВ - гарна якість;

ВВ - середня якість;

В - погана якість;

С - спекулятивні ЦП (венчурні папери, ризиковані; авантюрні);

Д - компанії в стадії ліквідації;

З - рейтинг вилучений.

Вексель - особливий вид ЦП, що представляє собою термінове письмове (боргове) зобов'язання векселедавця перед векселедержателем. Він є безумовним і безперечним борговим документом. Розрізняють 2 види векселів: простий і перевідний.

Принципи моделювання покупки і продажі акцій на вторинному ринку.

Положення акцій на вторинному ринку визначається їхнім курсом. Звичайно ціна акцій змінюється хвилеподібно, у виді циклів: підйом чергується зі спадом. На жаргоні західних біржовиків і фінансистів, коли відбувається ріст середніх курсів акцій, ринок називається «бичачим» (У). Коли ж настає падіння цін акцій, то ринок називається «ведмежим» (М).

Статистичні дослідження вірогідно підтверджують, що темпи росту акцій на «бичачому» ринку набагато вище, ніж темпи їхнього зниження на «ведмежому» ринку.

Виходячи з прогнозів тенденцій зміни ринку цінних паперів, кожен інвестор, що хоче максимізувати свої доходи, повинний використовувати визначені принципи формування свого портфеля акцій.

Принципи покупця акцій

Введемо позначення:

m - ведмежий ринок;

b - бичачий ринок;

S_т - курс акцій у даний момент на "ведмежому" ринку;

Sь —//—на "бичачому" ринку;

S_т^(с) - середній курс акцій у попередньому "ведмежому" ринку;

S_b^(с) —//— "бичачому" ринку;

К - показник (величина) ринкової капіталізації (у грошових одиницях)

Принцип 1. При прогнозах початку "бичачого" ринку варто купувати акції, курс яких знизився значніше, ніж усереднений курс у період "ведмежого" ринку. Купують акції S_b якщо < S_т^(с).

Принцип 2. При прогнозах початку "бичачого" ринку варто купувати акції корпорацій з найменшим показником ринкової капіталізації.

Купують акції К_b⁽¹⁾ < К_b⁽²⁾

Приклад величини капіталізації:

Корпорація А випустила 1 млн. акцій, їхній курс $10 за одиницю. Тоді величина капіталізації $10 млн. ( 1 млн. х $10 ). Припустимо, що на першому етапі "бичачого" ринку показник капіталізації збільшився на $5 млн. тобто складає $ 15 млн. Курс акції виріс на 50%.

Нехай у корпорації В випущено 5 млн. акцій і продаються по $10 за 1 шт. Тоді показник капіталізації складає $ 50 млн. Якщо з початку "бичачого" ринку цей показник зріс на $5 млн. Ціна акції зросла тільки на 10%. Величина капіталізації $55 млн.

Принцип 3. При прогнозах початку "бичачого" ринку варто купувати акції тих корпорацій, у яких поточний курс нижче вартості чистих ліквідних активів і приходяться на акцію.

Купувати акції Sь < Аs_b

Аs_b - показник чистих ліквідних активів корпорації, визначається зі зведеного фінансового балансу як різниця між величиною ліквідних активів і пасивів.

Принцип продавця

Принцип 1. При прогнозах початку "ведмежого" ринку варто продавати (чи продавати на термін) акції з найбільш високими значеннями коефіцієнта (S_т) ціна - доход (d)

Коефіцієнт ціна-доход друкується в біржових інформаційних таблицях. Наприклад: ціна 1 акції на даний момент - $40, а чистий доход корпорації за звітний рік $ 8 на одну акцію, то коефіцієнт ціна-доход дорівнює $40 : $8=5. При ціні акції $ 16, а доход $8 = 2.

Принцип 2. При прогнозах початку "ведмежого" ринку варто продавати (чи продавати на термін) акції, тих корпорацій, у яких найменше значення коефіцієнтів дивідендної віддачі акції. Коефіцієнт дивідендної віддачі акції (stock yield) приводиться в біржових зведеннях.

Наприклад: Курс акції А $60, дивіденд $3, то коефіцієнт 5% ($3 : $60). Якщо курс $30, а дивіденд $3, то коефіцієнт 10% ($3 : $30).

Принцип 3. При прогнозах початку «ведмежого» ринку варто продавати (чи продавати на термін) акції тих корпорацій, курс яких найбільше значно (у %-ому відношенні) виріс протягом попереднього «бичачого» ринку. (Він протилежний першому принципу покупця).

Тут можливі: ажіотаж, спекуляція.

Моделювання ціни і прибутковості облігацій

Перш ніж прийняти рішення про придбання тих чи інших облігацій, потенційний кредитор (покупець) повинний сам собі відповісти на наступні питання. По-перше, яка прибутковість облігації? По-друге, чи не завищена ціна, по якій йому пропонують придбати облігацію?

Прибутковість облігації показує не тільки відношення доходу (відсотка) до ціни, але і множення (чи убування) капіталу, що виявляється в момент погашення.

Доход по облігаціях складається з одержуваного відсотка на інвестиції і приросту (чи збитку) власне інвестицій.

Приклад: Облігація з номінальною вартістю 10 тис. грн. продається на термін 2 роки зі знижкою 10% від номінальної вартості. Щомісячна виплата відсотків - 3% від оплаченої частини облігації. Необхідно визначити прибутковість облігації і її ринкову ціну.

Так, якщо облігація з номінальною вартістю 10 тис. грн. продається за 10 тис. грн., то вона вважається проданою по номіналу. Ця ж облігація, продана за меншу ціну, називається проданою з дисконтом (знижкою). У цьому випадку до моменту погашення облігації капітал збільшується. Якщо ж облігація продається дорожче 10 тис. грн., то говориться, що покупець реалізує премію. Капітал до кінця терміну убуває.

У нашому прикладі облігація куплена з дисконтом, тобто за 9 тис. грн. при номіналі в 10 тис. грн. Принесений нею відсоток складає 3% на місяць від оплаченої вартості, тобто від 9 тис. Розмір доходу на місяць складе:

= 270 грн. на місяць (5.1)

де:

- розмір доходу від оплаченої вартості за період;

- % доходу від оплаченої вартості за період;

- вартість оплаченої облігації.

Приріст (убування) капіталу за період підраховується:

(5.2)

де:

- приріст капіталу в період за рахунок чи дисконту убування капіталу за рахунок премії;

- номінальна вартість облігації;

- вартість облігації з дисконтом;

t - періоди виплат доходу від облігації.

Загальний відсоток прибутковості облігації за період (d_t):

(5.3)

У наведеному прикладі:

(5.4)

Цим способом підраховується орієнтована прибутковість облігації. Більш точне значення виходить при розрахунках на комп'ютерах по спеціальній програмі, точність збільшується на десяті і соті відсотку. Крім того, розрахунок йде про прибутковість до сплати податків.

а) Якщо купується облігація по номіналу, тоді:

(5.5)

Приріст капіталу:

Загальний приріст прибутковості:

(5.6)

б) Якщо купується облігація з премією, наприклад 10100, тоді:

(5.7)

Приріст капіталу:

(5.8)

Загальний відсоток прибутковості облігації дорівнює:

(5.9)

Для визначення ціни облігації розроблена економістами наступна модель:

; (5.10)

де величина:

(5.11)

в економіці називається процентний фактор дійсної вартості ануїтету.

Ануїтет (Апгшігу) - надходження, що виплачуються у визначені рівномірні періоди протягом визначеного часу.

Тоді:

(5.12)

де:

- ціна облігації;

- величина ануїтету.

Таким чином, ціна облігації дорівнює: розміру доходу, від оплаченої вартості облігації, за період помноженому на коефіцієнт процентного фактора дійсної вартості ануїтету плюс номінальна вартість облігації, помножена на процентний фактор дійсної вартості.

Для полегшення розрахунку процентний фактор дійсної вартості ануїтету, розроблені спеціальні таблиці, по яких легко визначити цей коефіцієнт. Однак, можливо розрахувати і самостійно. У нашому прикладі ціна облігації буде дорівнює:

(5.13)

Як видно, отримане значення ціни облігації близькі до пропонованої ціни 9000. Якщо в процесі розрахунку було б не 8875, а 6000 чи 7000, то в цьому випадку знижка на 1000 грн. чи процентна ставка в 3% не відповідає продажній ціні.