Розділ 3 Базова модель беззбиткового виробництва

Фінансова здійсненність проекту - це засадовий критерій для інвестора. Всі інші цілі, що переслідуються інвестором, вторинні і не становлять інтересу без досягнення головної - достатньо високого прибутку як на сукупний капітал, так і на власний і оплачений акціонерний.

Оцінка фінансової здійсненності проекту повинна виконуватись таким чином, щоб всі учасники фінансування одержали вичерпну інформацію про свої частки в загальній сумі майбутнього прибутку від реалізації проекту, а також про можливі втрати внаслідок інвестиційних ризиків.

Інвестору, як правило, недостатньо власних коштів для інвестування проекту, він змушений або залучити додаткові кошти, або брати позичку.

Компаньйони і кредитори разом з тим наперед хочуть знати про рівень доходів від фінансування проекту, тобто про свій чистий прибуток після сплати податків.

Проте на стадії попереднього ТЕО і ТЕО звичайно не відомо, як буде фінансуватись проект, невідомі джерела фінансування, не визначена більшість суб'єктів інвестиційної діяльності. ТЕО для того і складається, щоб залучити акціонерів і кредиторів до фінансування проекту.

Для цих цілей на стадії попереднього техніко-економічного обгрунтування проводиться оцінка фінансової здійсненності проекту і оцінка імовірності його здійснення.

Головний інструментарій, що використовується при оцінці проектів, наступний:

фінансові показники здійсненності проекту;

показники економічної ефективності;

аналіз чутливості;

аналіз беззбитковості;

оцінка імовірності;

економічна оцінка проекту.

Головним інструментом, що визначає міру впливу на здійсненність проекту, є аналіз чутливості. Цей аналіз виконується за сценарієм, відповідно до якого кожній складовій критичної змінної надаються різні значення параметрів кількості і ціни, що дозволяє виявити міру впливу цих складових на одиницю критичних змінних. Таким чином визначають домінуючі статті витрат в інвестиційних, виробничих і реалізаційних витратах, які справляють найбільший вплив на розмір і структуру грошових потоків і формують масу прибутку або доходу.

Звичайно розробляється декілька сценаріїв аналізу чутливості: песимістичний, нормальний та оптимістичний. За цими сценаріями в витратах визначаються найбільш важливі складові, наприклад: сировина і матеріали, заробітна плата, вартість експлуатації обладнання, адміністративно-господарські витрати та ін.

Результатом аналізу чутливості є визначення беззбитковості проекту, яка характеризується рівновагою обсягів продаж і відповідних витрат (інвестиційних і виробничих). Таку рівновагу називають точкою беззбитковості. В цій точці фірма працює беззбитково. Якщо надходження від продаж не покривають витрати - фірма терпить збитки і неминучо прийде до банкрутства.

Аналіз беззбитковості проекту може виконуватись з урахуванням і без урахування інвестиційних витрат.

В першому випадку річні витрати на виробництво продукції зростають на всю суму інвестиційних витрат за рік, які звичайно включаються в постійну частку витрат. При цьому інвестиційні витрати зменшуються на суму щорічних (щомісячних) платежів відсотків і погашень боргу.

Аналіз беззбитковості за таким методом дозволяє передбачити можливість прискореного повернення капіталу.

За другим методом аналізу беззбитковості інвестиційні витрати враховуються у вигляді постійних витрат (амортизації).

Аналіз чутливості і беззбитковості дозволяє виявити домінуючі змінні і, варіюючи їхніми складовими, оцінити проект з точки зору доцільності здійснення інвестицій. Передумовами цього аналізу є стабільна соціально-економічна обстановка в країні і конкурентне середовище. Але в процесі реалізації проекту можуть виникнути обставини, які значно вплинуть на результати, що прогнозуються в проекті. На будь-якій стадії життєвого циклу інвестицій значення домінуючих змінних можуть суттєво відхилятися від передбачених в проекті. Більше того, можуть виникнути нові змінні, які матимуть домінуючий характер. Тому аналіз імовірності здійснення проекту набуває для інвестора першорядного значення.

Будь-який керівник зацікавлений у підвищенні рівня комерційної стійкості підприємства і, відповідно, у зменшенні ступеня залежності від змін зовнішніх факторів. Інструментарій щодо виявлення впливу змін цін на ресурси, податкової та амортизаційної політики держави, поведінки конкурентів та споживачів на критичний обсяг продажу підприємства надає аналіз беззбитковості виробництва, який має ще іншу назву - аналіз критичних співвідношень.

Аналіз беззбитковості виробництва застосовується управлінцями для обґрунтування доцільності прийняття управлінських рішень у поточній діяльності, підготовки проектів та оцінки цих проектів. При цьому розрахунок беззбитковості конкретного проекту здійснюється не після отримання збитку від непродумане здійсненного заходу, а перед впровадженням нового напряму діяльності з метою подальшого управління витратами для отримання прибутку.

Беззбитковість - це такий стан діяльності підприємства за звітний період, протягом якого підприємство не отримує прибутку для власного використання, а тільки отриманими доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) покриває понесені витрати на виробництво. У цілому аналіз взаємозв'язку "витрати обсяг - прибуток" спрямований на підготовку раціональних управлінських рішень. Обґрунтування управлінських рішень зводиться до обґрунтування виробничих потужностей підприємства і обсягів продукції, при яких виробництво буде рентабельним і забезпечуватиме фінансову стійкість.

Результати аналізу "втрати - обсяг - прибуток" є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.

В управлінських моделях, що ґрунтуються на вивченні взаємозв'язку витрат, обсягу виробництва і прибутку, особлива увага приділяється аналізу випуску продукції, що дозволяє керівництву визначати критичну (мертву) точку - рівень продажу, в якому витрати дорівнюють виручці від реалізації всієї продукції.

Економічна модель беззбитковості базується на розумінні сутності витрат в короткостроковому періоді. З огляду на можливості підприємства " змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, розрізняють певні періоди часу: короткостроковий та довгостроковий. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті Короткостроковий період – період у діяльності підприємства, протягом якого воно може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Обсяги інших ресурсів залишаються незмінними. Тривалість короткострокового періоду залежить від технології виробництва.

Довгостроковий період - період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, необхідних для випуску продукції.

Відповідно до визначення короткострокового періоду використання ресурсів, обсяги яких змінюються, пов'язане із змінними витратами. Отже, якщо витрати змінюються пропорційно змінам виробництва, то вони називаються змінними . До них належать витрати на сировину та матеріали, споживання електроенергії на технологічні потреби та інші.

Загальні змінні витрати дорівнюватимуть витратам на одиницю, помноженим на кількість продукції.

Використання ресурсів, обсяги яких не змінюються із зміною обсягів виробництва, пов'язане з постійними витратами. Отже, постійні витрати -це витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва. Прикладом постійних витрат є орендні платежі, амортизаційні відрахування, сплати відсотків за користування кредитом та інші. Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними тільки протягом певного періоду, наприклад кварталу. За цей час може змінитися термін дії лізингової угоди або керівники підуть на пенсію. До того ж будь-які постійні витрати можна коригувати, їх навіть можливо уникнути, якщо проходить достатньо часу. Таким чином, у довготривалому періоді всі витрати є змінними.

Сукупні витрати — це сума постійних і змінних витрат; їх позначають (СВ). Загальні витрати для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (ЗВ) та постійних (ПВ). Динаміка сукупних витрат профілюється динамікою середніх змінних витрат. Економісти припускають, що середні змінні витрати спочатку спадають, а подальше зростання обсягів виробництва призводить до того, що з певного моменту середні змінні витрати починають зростати.

Оскільки змінні витрати складова сукупних витрат, то динаміка середніх сукупних витрат аналогічна динаміці середніх змінних витрат Середні сукупні витрати - сума сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції; їх позначають V_св.

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва. Темпи зміни витрат залежать від особливостей технологічного процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат залишається незмінною. Криві середніх змінних, сукупних витрат мають У-подібну форму, що пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва.

Сукупний дохід для будь-якого рівня продажу визначається як добуток ціни й відповідної кількості продукції, яку підприємство може продати.

Отже, сукупний дохід не зростає пропорційно випуску продукції. Зменшення ціни реалізації призведе до того, що лінія сукупного доходу почне спадати.

Економічна модель беззбитковості виробництва припускає наявність двох точок критичного обсягу продажу, тобто двох рівнів беззбитковості, а саме такого обсягу продажу, за якого сукупний дохід дорівнює сукупним витратам. Це точка, в якій відсутні прибутки і збитки.

Основне припущення бухгалтерської моделі беззбитковості виробництва полягає в тому, що середні змінні витрати і ціна реалізації одиниці продукції не залежать від обсягів виробництва, тобто залишаються незмінними. Відповідно сукупний дохід та сукупні витрати мають лінійний характер.

Таке припущення є справедливим, оскільки підприємство, як правило, не змінює обсяги виробництва від 0 до ∞, а працює у певному прийнятному діапазоні виробництва. Під прийнятним діапазоном виробництва будемо розуміти зміну обсягів виробництва від рівня, який підприємство підтримувало в минулому до рівня, якого підприємство передбачає досягти в майбутньому.

З основного припущення бухгалтерської моделі випливає, що існує тільки одна точка беззбитковості, а зона прибутку зростає із збільшенням обсягів виробництва. Тому найприбутковішим буде максимальне використання виробничих потужностей.

При прийнятті рішень на підставі аналізу беззбитковості необхідно враховувати наступні припущення:

1. Аналізується тільки прийнятий діапазон обсягів виробництва, тобто той рівень виробництва якого підприємство дотримувалось у минулому і для якого є інформація про витрати і рівень виробництва, який підприємство передбачає досягти в майбутньому.

2. Витрати можна точно поділити на постійні і змінні. Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, наскільки правильно розподілено витрати на змінні і постійні. Отже, важливим припущенням є припущення про можливість коректного розподілу витрат на постійні і змінні.

3. Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва відповідно середні витрати і ціна реалізації одиниці продукції залишаються незмінними, що дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

4. Всі інші показники, окрім того, що аналізується, залишаються постійними. Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізується. Всі інші показники, наприклад, продуктивність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін залишаються незмінними. Відповідно, якщо ці показники суттєво зміняться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неточними.

5. Реалізується лише один виріб, номенклатура залишається постійною. Аналіз беззбитковості передбачає, продаж одного найменування товару, або, у разі продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури. Тобто СЛФ аналіз може бути застосований в умовах виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів, комбінації їх продажу; якщо є зміни в такій комбінації, слід внести відповідні корективи до результатів попередніх розрахунків.

6. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва. Припускають, що підприємство продає стільки продукції скільки виробляє. Тобто припускається, що постійні витрати, які мали місце за певний період, враховуються як витрати цього періоду. В протилежному випадку враховані постійні витрати не будуть співпадати із фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Зазначені обставини хоча й знижують можливості застосування даного методу, але простота розрахунків робить його досить популярним на практиці.

Мета аналізу беззбитковості - визначення обсягу продукції, для якого обсяг виручки від продажів дорівнює витратам. Коли обсяг продажів нижчий цієї точки, фірма зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.

Обсяг продажів у точці беззбитковості являє собою вартість беззбиткових продажів, а ціна одиниці продукції в цьому разі є беззбитковою ціною продажів. Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового обсягу продажів існуватимуть різні варіанти цін на вироби, але не буде єдиної беззбиткової ціни.

Методика проведення аналізу беззбитковості Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" здійснюється, як правило, в наступній послідовності:

• збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу;

• розрахунок умовно-постійних та умовно-змінних витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;

• аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях або у відсотках до нормальної потужності. Основним при виборі показників с специфіка галузі. Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути визначена виходячи з рівняння:

S = P+CB; СВ = ЗВ + ПВ (3.1)

де S - чистий дохід від реалізації або СД – сукупний дохід; CB- сукупні витрати, P - прибуток, ЗВ і ПВ - змінні і постійні витрати.

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

СД = ЗВ + ПВ (3.2)

Якщо чистий дохід представити як добуток ціни одиниці продукції на кількість одиниць реалізованої продукції, а загальну суму змінних витрат як добуток середніх змінних витрат одиниці продукції (V_зв) на кількість одиниць реалізованої продукції, то:

СД = Q * Ц ; (3.3)

ЗВ = Q * V_зв (3.4)

Відповідно, обсяг реалізації в натуральних одиницях виміру, що забезпечує рівність сукупного доходу і витрат дорівнює:

Q = ПВ / (Ц- V_зв) (3.5)

За наведеною формулою розраховується беззбитковий обсяг реалізації і в натуральному вимірі. Для визначення беззбиткового обсягу реалізації у вартісному вимірі необхідно Q помножити на ціну реалізації.

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але для визначення перспектив та альтернатив розвитку підприємства необхідне обґрунтування обсягу реалізації, що забезпечить отримання бажаної суми прибутку.

Враховуючи, що аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг — прибуток" проводять на стадії планування, необхідно врахувати, що обсяг продажів, а також витрати, які прогнозують, можуть змінитися, відповідно, зона стійкої роботи підприємства повинна мати певний "буфер" щодо критичної точки.

Точка беззбитковості (ВЕР) - це обсяг реалізації, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам. Вона розраховується за формулою: для одного виду продукції (фізичний обсяг)

(3.6)

де FC - постійні витрати; Р - ціна одиниці продукції; AVC - середні змінні витрати.

Маржинальний доход на одиницю продукції - це різниця між ціною одиниці продукції та середніми змінними витратами.

Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях постійні витрати відносять до коефіцієнту маржинального доходу. Коефіцієнт маржинального доходу - це відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.

Аналіз беззбитковості зображується за допомогою графіка. (рис.1)

Для визначення впливу на прибуток зниження обсягу реалізації продукції можна використати запас міцності.

Запас міцності - це величина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації.

Запас міцності = Обсяг реалізації - Точка беззбитковості

Запас міцності відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

Моделі розв'язання проблем беззбитковості розрахункового прибутку, необхідного для покриття позачергових виплат (відсоток за кредит, сума основного боргу, податок на прибуток). При цьому слід враховувати, що підприємство повинно мати можливість розвиватися, спрямовуючи на досягнення цієї мети частину свого чистого прибутку. Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" може бути здійснений за допомогою графіків:

Графічне зображення аналізу беззбитковості.

Графічна інтерпретація точки беззбитковості наведена на рис.1.

В точці Б досягається рівновага, тобто така кількість реалізованих виробів дозволяє за рахунок надходжень від продажу повністю покрити витрати виробництва.

На графіку беззбитковості на осі абсцис відображають обсяг діяльності (реалізації) у грошових або натуральних одиницях виміру, або відсоток використання виробничої потужності.

На осі ординат відображають витрати (з розподілом їх на змінні та постійні) та дохід від реалізації. Точка перетину лінії загальних витрат та лінії доходу від реалізації є точкою беззбитковості.

Рисунок 3.1. Визначення точки беззбитковості

Перевірте свої знання:

1. Дайте визначення поняття беззбитковості.

2. Основні умови стану беззбитковості.

3. Постійні та змінні витрати.

4. Моделі беззбитковості.

5. Графічне зображення стану беззбитковості.