Міністерство культури та туризму України

Київський національний університет культури та мистецтв

Інститут дизайну та реклами

Кафедра дизайну середовища

Реферат на тему:

Дизайн житла.

Виконала: студентка 4 курсу

Групи: ДХМс-128б

Манілова Д.С.

Перевірила: Зінькович Н. Г.

Київ 2011р.

План:

1. Вступ

2. Дизайн як проектна культура

3. Розглянемо деякі деталі дизайну в приміщеннях.

4. .Інтер'єр по старому стилю

5. Стиль мінімалізму

6. Креатині технології „Хай-теку”

7. Прозора архітектура

8. Інтер'єри в стилі Ар Деко та еклектики

9. Кантрі – „сільський” стиль

10. 10 прикладів того, як зробити квартиру кращою і функціональнішою.

11. Приклади незвичних рішень у дизайні

12. Висновок

13. Список використаної літератури

Вступ

Дизайн будинку чи котеджу - це не менш важливо, ніж будівництво самого будинку. Будинок і дизайн - нерозривні поняття. Дизайнери виконують внутрішню і зовнішню обробку будинків і помешкань.

Головна задача, яку виконують дизайнери - дизайн приміщення, що відповідає індивідуальності людини, яка має в ньому жити чи знаходитися, її звичкам, темпераменту, способу життя. Ну, і природно, задовольняти смаки і переваги господаря.

При цьому основна задача дизайнера, з огляду на спосіб життя і побажання господаря будинку, зробити так, щоб у дизайні інтер'єра будинку, сауни, лазні чи дачі простежувалася загальна лінія і його окремі елементи гармонійно і природно сполучалися між собою, створювали цільний образ - визначений стиль.

Дизайнер при необхідності і за бажанням замовника знайде ідеальне сполучення різних стилів навіть у просторі однієї кімнати чи всього будинку. Дизайн зі змішанням стилів стає необхідністю, якщо в будинку буде проживати родина з кількох людей різних поколінь.

У кожного з них свої смаки, і кожний повинен мати в будинку свій куточок, у якому він почував би себе максимально затишно. Але такий будинок ризикує перетворитися в накопичення не поєднуваних між собою предметів і деталей дизайну. Знайти рішення й органічно сполучити побажання всіх членів будинку, котеджу, чи дачі - пряма задача дизайнерів.

Дизайн як проектна культура

В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн — найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяльності за законами краси поза мистецтвом. Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна — це проектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які виготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичними якостями. Позначка дизайну — у цьому вузькому смислі — формування гармонійного середовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об’єкти дизайну — промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища; візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін. Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери і т. ін. Усередині кожного виду можлива також спеціалізація дизайну. Позначка проектування в дизайні — оптимізація функціональних процесів життєдіяльності людини, підвищення естетичного рівня виробів і їх комплексів. Предметом проектування в дизайні є структура і якості форми предметного середовища в цілому і окремих виробів як його елементів. Метод дизайну — принципові основи діяльності, що складаються еволюційно і визначають її позначку та категоріальний апарат, який задає методичні підвалини проектування — засоби моделювання об’єкта і сукупність правил, що визначають послідовність і зміст етапів формотворення. Сучасні принципи дизайну — поєднання в цілісній структурі і гармонійній формі всіх суспільно необхідних якостей об’єкта, що проектується. Основними робочими категоріями дизайнерського проектування є образ, функція, морфологія, технологічна форма, естетична цінність. Здійснення ідеї створення цілісного об’єкта потребує глибокого знання основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва, споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн базується на наукових основах моделювання об’єкта, поєднує наукові принципи з художніми в проектному образі і знаходить застосування в інших галузях суспільної діяльності — це так званий соціальний дизайн. Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика — наукова дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні, ергономічні і технічні аспекти формування предметно-просторового середовища і складає науково-методичні основи дизайну. Виникнення дизайну пов’язано з розвитком промисловості наприкінці XIX ст., коли вузька спеціалізація виробництва призвела до руйнування універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної цінності предметів, які вироблялися промисловим способом. У 1851 р. у Лондоні відбулася промислова виставка, враження від якої висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на розвиток науки і техніки, успіхи цивілізації у художній справі поступаються досягненням минулих сторіч. Таке ж ганебне визнання напрошується від зіставлення сучасних виробів з виробами наших предків. При всьому технічному прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх практичною пристосованістю та доцільністю». Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естетики. Через шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначив з цього приводу: «Те, що створюється поспішно, вмирає також поспішно; те, що коштує всього дешевше, у підсумку виявляється найдорожчим», — зафіксувавши у даному висловлюванні зв’язок між доцільністю, корисністю та красою. Отже виникнення дизайну пов’язано з власне процессом розвитку людської цивілізації. З самого свого виникнення дизайн орієнтувався на досягнення єдності трьох принципів: корисності, зручності та краси.

Розглянемо деякі деталі дизайну в приміщеннях.

Візуально зменшити приміщення можна, якщо пофарбувати стіни в яскраві тони.

Візуально зменшують приміщення шпалери з великим малюнком.

Велику кімнату зробити меншою і затишнішою можна, вибравши як основний тон в оформленні приміщення теплі кольори, а для оформлення інтер'єра меблі і шпалера темного кольору.

Оптично зменшити розмір кімнати можна, якщо пофарбувати стіни в теплі кольори – червоний, жовтий, жовтогарячий.

«Розсунути» границі кімнати можна, якщо офарбити стіни в чорний, білий, синій чи фіолетовий кольори.

Збільшити простір нескладно, вибравши для оформлення приміщення неяскравий приглушений колір.

Щоб маленьке приміщення здавалося просторіше, для інтер'єра варто вибирати світлі тони.

У маленькій кімнаті не варто робити контрастну обробку, тому що це тільки ще більше зменшить її.

Якщо потрібно створити в маленькій кімнаті відчуття простору, варто обробити стіни у світлих тонах і підібрати до неї світлі меблі кольору, що гармонує.

Колір меблів чи оббивної тканини в невеликому приміщенні повинен наближатися по кольору до шпалери, малюнок для оббивної тканини повинен бути дрібним, а краще вибрати тканину взагалі без малюнка.

У довгій і вузькій кімнаті стіни можна офарбити в різні кольори: подовжні – у більш світлі, ніж поперечні. Тоді кімната буде здаватися коротше і затишніше. Щоб візуально розширити кімнату, потрібно на одній з її стін закріпити встик прямокутні дзеркала.

.Інтер'єр по старому стилю

Історичні стилі нерідко називають «великими» тому, що вони проявили себе практично у всіх сферах людського життя, будь то архітектура, одяг, живопис або музика. Прерогатива створення і пропаганди «великих» стилів завжди залишалася за творчими силами суспільства і знаттю. Пригадаємо хоч би фаворитку Людовика - Мадам Помпадур, яка спершу активно популяризувала стилістику рококо, а потім стала не менш гарячою прихильницею античного класицизму. Тому в масовій свідомості «великі» стилі завжди асоціювалися з розкішшю, показністю і «елітарністю».

Проте, мир змінився, і в сучасному інтер'єрі важко знайти сліпе проходження якому-небудь з історичних стилів. Найчастіше дизайнери в дусі постмодернізму використовують тільки окремі деталі «великих» стилів. Або беруть якийсь стиль за основу і вільно трактують його у дусі сучасних уявлень про комфорт, не гребуючи користуватися при цьому новітніми матеріалами і технологіями.

Якщо окинути поглядом приватні інтер'єри, що виникають на пострадянському просторі, то легко відмітити, що зі всіх «великих» стилів найчастіше використовують мотиви класицизму і модерна.

Отже, КЛАСИЦИЗМ, стиль близький серцю багатьох радянських людей. Цьому немало сприяв пієтет класиків марксизму перед античністю і помпезні споруди з колонами часів «сталінської доби». Класицизм, що виник у середині XVIII століття, і був ні чим іншим, як зверненням до старогрецьких ідеалів краси. Такий стиль звичайно співзвучний ґрунтовним людям з традиційними поглядами.

Тут царюють ясні геометричні форми і стриманий декор. Для побудови інтер'єрів був характерний анфіладность, коли кімнати, як би, «нанизувалися» на прямий коридор. Втім, зараз ця умова зберігається виключно рідко. Проте всі елементи інтер'єру вимагають дорогого, якісного і натурального матеріалу (дерево, камінь, шовк).

Краса класицизму гармонійна, струнка і благородна. Найяскравішим символом цього стилю є антична колона з її чіткими прямими лініями. У орнаменті також переважають античні рослинні мотиви (меандр, акант, пальмети). Характерні прикраси скульптурою, великими алебастровими вазами, настінними панно і ліпниною. Кольори спокійні, приглушені.

Класицизм вельми неоднорідний. У ньому виділяється така своєрідна течія, як АМПІР. Якщо вас захоплює образ Наполеона Бонапарта, то цей стиль ваш. Він оформився саме в епоху імперських амбіцій Франції і на відміну від грецького класицизму, узяв за основу величні зразки Римської епохи. Це мужній і холодний стиль, помпезний і гордий. Кольори стають яскравими і контрастними. Меблі масивні і прикрашені бронзовими накладками. У декорі переважають римські і єгипетські символи (левові маски, сфінкси, схрещена зброя).

Найзатишнішим же і інтимним стилем в історії людства був стиль РОКОКО. У цьому грайливому кокетливому слові здається поміщена вся його суть. І якщо ампір безумовно мужній стиль, то рококо - жіночний. Його філософія - це філософія будуара, гри, карнавалу.

У дизайні інтер'єрів панує граціозний, примхливий орнаментальний ритм. Лінії витончено зігнуті, текстура предметів драпірується або ховається під рясним декором. Інтер'єри витончені, легкі, прикрашені гірляндами кольорів, раковинами, фігурками амурів. Широко використовуються вироби з бронзи, картини, живописні панно у витіюватих рамах і дзеркала, дзеркала, дзеркала... Вся ця розкіш щедро покрита позолотою, і в поєднанні з світлими стінами дає той самий витончено-розкішний стиль, який і зараз нерідко використовується в оформленні великих приміщень.

Саме в епоху рококо (перша половина XVIII в.) зародилося уявлення про інтер'єр як цілісного ансамблю. Архітектори в своїх проектах прагнули досягти повної декоративної єдності всіх складових кімнатного убрання: розписів і орнаменту стін і стель, обробки підлоги, форм меблів, забарвлень драпіровок і оббивних тканин.

Проте, найпопулярнішим з «великих» історичних стилів в сучасному пострадянському інтер'єрі став МОДЕРН (він же «ар нуво», він же «югенстиль»). Саме поєднання «історичний стиль модернізму» звучить дещо парадоксально, адже слово «модерн» і означає «сучасний». Стиль виник на межі XIX-XX століть, як спроба подолати засилля недоладної еклектики з її суперечністю між фактурою і декором. Саме модерн першим спробував не просто механічно сполучати різні стилі, а провести їх синтез, «пожвавити», відповідно до технологій нового часу. Основа модерна - стилізація, при цьому упор робиться не на нові форми і мотиви, а на поєднання конструкцій і об'єднуючий декор.

Ансамблеве рішення інтер'єру стає своєрідним, між кімнатами утворюються різноманітні зв'язки, внаслідок чого простір стає текучим і динамічним. Текучість, динаміка, плавні переходи - взагалі характерна риса модерна. Такий же і декор, нерозривно пов'язаний з плануванням. Контури і форми неначе витікають один з одного. У декорі панують вишукані витончені лінії: в основному, це рослинний орнамент, що плавно згинається (відомий під оригінальною назвою «удар бича»). Стіни забарвлюються в пастельні тони і нерідко розписуються.

Гра з формами минулого не заважає модерну переосмислювати технічні досягнення свого часу. Стиль вільно користується новими матеріалами (під час його виникнення такими були скло і залізобетон). Широко використовується кування, вітражі, електричне освітлення. Оскільки модерн замислювався виключно, як стиль, що суміщає красу і комфорт, він ніколи не вступав в конфлікт з благами цивілізації. Саме умінням органічно включати все нове і пояснюється нинішня актуальність модерна. У його інтер'єр чудово вписуються і побутова електроніка, і ультрасучасна апаратура.

Інтер'єр в стилі модерна, в першу чергу, характеризує його господаря, як яскраву індивідуальність. Недаремно девізом цього напряму було положення: «жоден будинок не схожий на інший». Цілісний підхід до дизайну, динамічність і витонченість, спадок модерну, що потребується і зараз. Не в останню чергу цьому сприяє і підсвідоме уявлення про благородний комфорт передреволюційних років, що якраз припали на епоху модерна.

. Інтер'єр в стилі контемпорарі

Життя в ХХ столітті розвивалося з прискоренням, невідомим минулим епохам. Промислове виробництво збільшувало обороти, з'являлися нові матеріали, нові технології, нове відношення до життя, врешті-решт! Строкатість постмодерна і стандартизація промислового виробництва. Урбанізація і тяга до екологічності. Стрімкі ритми і бажання тиші. Все це виявилося в нових стилях, про які і піде наша мова.

Почнемо з стилю КОНТЕМПОРАРІ. Не дивлячись на таку незвичайну назву, переводиться воно досить банально і означає просто «сучасний» (а contemporary його назвали, щоб не плутати з минулим «сучасником» - модернізмом).

Основний девіз контемпорарі простий і зрозумілий - зручність, простота, функціональність, доступність. Втім, з цим стилем ми знайомі досить непогано - всім нам знайомі з дитинства стінки, вбудовані стелажі, полиці, шафи. Тобто меблі контемпорарі повинні, в першу чергу, бути модульними, легко трансформуватися і вписуватися в будь-яку квартиру. Цей стиль вимагає скрупульозного розрахунку простору, підбору предметів, крайньої уваги до функції, до того, хто і як в такому інтер'єрі житиме, що робитиме.

Демократичність «сучасного» стилю неминуче несе в собі і всі характерні недоліки «масовості» - тобто певну безликість і одноманітність. Але контемпорарі не виключає втручання інших стилів, навпаки, даний стиль може служити хорошим фоном для штучних речей іншої стилістики. Для декоратора інтер'єру типові меблі служать швидше фоном, на якому виграшно виглядають яскраві деталі: світильники, колекції картин і дрібної пластики, кольору, оббивки... Меблі, що до того ж трансформуються, розкладна, модульна, надають можливість міняти свій інтер'єр так часто, як вам цього хочеться. Всі згадані особливості роблять «сучасний» стиль особливо відповідним для малогабаритних квартир.