Київський національний університет культури і мистецтв

ВП «Вінницький факультет КНУКІМ»

Кафедра загально професійних та соціально-гомунітарних дисциплін

Реферат

з дисципліни «Цивільно-процесуальна документація»

на тему «Процесуальні документи щодо спадщини»

Виконала:

Студентка групи ДМ-131 В

Напрям підготовки:

«Документознавство та

інформаційна діяльність»

Заочна форма навчання

Ільчук Тетяна

Олександрівна

Науковий керівник

К.І.Н., доц. Мельников Д.О.

Вінниця 2015 зміст

Вступ 4

РОЗДІЛ 1. Процесуальний порядок вжиття заходів до охорони спадкового майна 6

РОЗДІЛ 2. Процесуальний порядок реалізації права на спадкування 11

Висновок 14

Література 16

Вступ

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю теоретичного обґрунтування законодавчих положень Цивільного кодексу України щодо змісту й обсягу спадкових прав кожного громадянина, вперше здійснених у процесі кодифікації цивільного права . Адже це зумовлено тим, що за останні декілька років відбулися істотні зміни спадкового законодавства, тому відсутність практики застосування норм, що регламентують порядок прийняття спадкоємцями спадщини, зумовлюють необхідність дослідження питань, пов'язаних із встановленням меж і гарантій здійснення спадкоємцями права на спадкування.

Ступінь дослідження здійснення права на спадкування у сучасному правовому житті є надзвичайно актуальною, адже вона досліджена в працях багатьох науковців, а саме Зайка Ю., в Павлова Л., Чуйкова В., Нелін О.

Мета полягає в дослідженні порядку здійснення права на спадкування.

Право на вжиття заходів до охорони спадкового майна мають державні нотаріальні контори, посадові особи виконкомів місцевих рад, консульські установи. Приватний нотаріус не має права вчиняти цю нотаріальну дію.

Вживаються заходи до охорони спадкового майна за місцем відкриття спадщини, тобто за останнім, постійним місцем проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження майна чи основної його частини.

Нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна порушується за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян. Цих заходів може бути вжито і з ініціативи самого нотаріуса, якщо йому стало відомо про залишене без нагляду майно померлого громадянина.

Якщо ж майно спадкоємця знаходиться не за місцем відкриття спадщини, то нотаріус чи посадова особа виконкому за місцем відкриття спадщини направляють доручення державному нотаріусові чи посадовій особі виконкому за місцезнаходженням майна про вжиття заходів до охорони спадкового майна. Державний нотаріус чи посадова особа, які вчинили цю дію за місцезнаходженням майна, повідомляють про вжиті заходи державного нотаріуса чи посадову особу виконкому за місцем відкриття спадщини.

Провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна може порушуватися як за письмовою, так і за усною заявою. Якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не заявляють про необхідність вжиття заходів до охорони спадкового майна, то відпадає необхідність у вжитті таких заходів, незважаючи на те, що заява про це надійшла від установи чи організації.

Бувають випадки, коли спадкоємці, які не проживали разом зі спадкодавцем, претендують на предмети домашньої обстановки та вжитку і просять вжити заходів до охорони цього майна. Але є і спадкоємці, які проживали разом зі спадкодавцем, і за законом вони мають право на предмети домашньої обстановки і вжитку, незалежно від їхньої черги (ст.533 ЦК України). У такому разі нотаріус відмовляє у вжитті заходів до охорони спадкового майна. Якщо ж про вжиття заходів до охорони просять спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку, то нотаріус не може їм відмовити, бо для визначення їхньої частки береться до уваги все майно спадкодавця, в тому числі й предмети домашньої обстановки і вжитку (ст.535 ЦК України).