Висновок
Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби вибуху, боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії (йдеться про газові пістолети, револьвери і патрони до них) здаються органам внутрішніх справ за окремим описом.
Якщо у складі спадкового майна є об'єкти, що знаходяться на державному обліку як пам'ятки історії та культури, то державний нотаріус повідомляє про це у відповідні органи охорони пам'яток історії та культури.
У разі виявлення серед спадкового майна харчових продуктів державний нотаріус передає їх спадкоємцям. Але якщо опис провадиться без участі спадкоємців, то продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Така передача провадиться за окремим актом, що його підписують державний нотаріус, поняті, спадкоємці або представник організації, якій передано продукти для реалізації.
Під час опису можуть бути виявлені речі, які в зв'язку зі зносом втратили цінність. Такі випадки особливо часто трапляються при вжитті заходів до охорони спадкового майна громадян, померлих у будинках для престарілих чи інвалідів. У такій ситуації державний нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, коли опис провадиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.
Також слід зосередити увагу на такому проблемному питанні, як поділ спадщини між спадкоємцями, адже за загальним правилом, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець сам не розподілив спадщину між ними. Але існує інша, спеціальна, норма, яка дещо відкориговує зазначене правило – ст. 1267 ЦК України. В ній вказується, що спадкоємці мають право відступити від рівності часток на свій розсуд.
Проте, закон не зазначає тих меж, до яких спадкоємці за законом можуть відступити від розміру спадкових часток. І відповідно до цього автор виділив позитивну й негативну сторону цього питання.
Отже, ця норма сама по собі нібито є досить позитивною, адже дозволяє спадкоємцям виявляти ініціативу при укладанні договору про поділ, що повною мірою узгоджується з принципом свободи договору як основної засади цивільного права і законодавства. Водночас ця норма може бути використана одним із спадкоємців як елемент тиску на інших (особливо на престарілих, осіб з фізичними вадами та інших осіб, які не можуть повною мірою захищати свої права). Тому варто було б встановити ту межу, понад яку спадкоємці не мають права поділяти спадщину на свій розсуд.
Література
Л.К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ, 2007;
Закон України «Про реєстрацію актів громадського стану» №2046 вiд 18.10.2000 р.//Відомості Верховної Ради – 1993 - №3 – ст. 17;
Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» №39 від 02.09.1993 р.; //Відомості Верховної Ради – 1993 - №3- ст.187;
Правила реєстрації актів громадського стану в Україні №2046-І від 18.10.2000 р.//Відомості Верховної Ради – 1993- №7- ст21;
Цивільний кодекс України за станом на 09.02.2010 р./Верховна Рада України. – Офіц. вид. – С. : ФОП Соколик Б.В., 2010. – 324 с.;
Сімейний Кодекс України: за станом на 01 жовтня 2010 р. /Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. Вид-во, 2010. – с. 307.(Бібліотека Офіційних видань).;
Гелич А. «Про поняття склад спадщини за ЦК України»// Підприємство господарство і право; - 2010. №2 – с. 102;
Дідух Г. «Загальні положення про спадкування»// Праця і зарплата; - 2010. №29. – с. 93;
Достдар Р. «Принципи спадкового права»// Підприємство господарства і права; - 2008.№112. – с. 75;
Євтушенко І. «Реалізація права на спадщину»// Юридичний журнал – 2008. - №9 – с. 65;
Заїка Ю. «Здійснення права на спадкування»// Підприємство господарство і право - 2004 №8 – с.49;
Кравець А. «Оформлення права на спадщину»// Урядовий кур’єр. – 2007.№170 – с.45.