5.3. Особливості морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування з’єднань і частин Повітряних та Військово-Морських Сил

Специфічність призначення та завдань покладених на різні види Збройних Сил України визначають особливості морально-психологічного забезпечення їх підготовки та застосування.

Повітряні Сили – вид Збройних Сил України, призначений для відбиття агресії шляхом нанесення повітряних ударів по військах противника, іншим важливим об'єктам, а також для ведення розвідки, повітряних перевезень і десантування. Включення до складу Повітряних Сил частин і з'єднань Протиповітряної оборони розширило їх призначення. Тепер вони будуть також виконувати задачі боротьби з повітряним противником, захисту від ударів з повітря угрупувань наших військ, інших важливих об'єктів.

Морально-психологічне забезпечення діяльності особового складу Повітряних Сил являє собою комплекс заходів щодо формування, розвитку й активізації у авіаторів морально-психологічних, психофізіологічних і фізичних якостей, необхідних для успішного безаварійного виконання задач і досягнення перемоги в бойовій обстановці.

При організації морально-психологічного забезпечення діяльності особового складу ПС у бойовій обстановці дуже важливо враховувати особливості різноманітних родів авіації, що визначаються характером бойових дій, умовами виконання бойових задач, складом екіпажів, бойовою технікою, що мається на озброєнні і іншими чинниками.

Так, у бомбардувальній авіації звертається увага на підготовку до тривалого перебування особового складу в повітрі, польотам над територією противника, у складних метеорологічних умовах і вночі, у складі екіпажів, у які входять різнорідні спеціалісти. Велике місце приділяється згуртуванню колективів, злагодженості в екіпажах, узгодженості в бойовій роботі, удосконаленню штурманської, бомбардувальної, повітряно-стрілецької підготовки, підтримці стійкого зв'язку в польоті.

У військово-транспортній авіації першорядна увага приділяється морально-психологічній підготовці екіпажів до проведення десантування військ парашутними засобами, перевезення військ і вантажів на великі відстані, виконанню бойових задач у різноманітних кліматичних умовах і на різних ТВД.

У винищувальній авіації головна увага приділяється виконанню польотів групової злітаності (парами, ланками), веденню повітряного бою на малих та середніх висотах, у складних метеорологічних умовах, виконанню польотів з великими навантаженнями, з різкою зміною висоти, швидкості та траєкторії польоту.

У розвідувальній авіації головна увага звертається на підготовку до виконання польотів на малій та гранично-малій висотах, на підготовку до виконань польотів над морем, в гірській місцевості, в мало орієнтованій місцевості, на підготовку до польотів у відриві від головних сил над територією противника, до виконання бойової задачі в умовах посиленого впливу протиповітряних засобів противника.

При морально-психологічній підготовці вертольотних екіпажів увага приділяється підготовці екіпажів до польотів групою на гранично-малих висотах в умовах обмеженого бачення земної поверхні, виконання посадки на обмежених майданчиках, використання зброї в умовах дефіциту часу, виконання евакуаційних робіт в умовах активного впливу вогневих засобів противника.

Організація морально-психологічного забезпечення діяльності авіаційних частин і з'єднань у воєнний час в значній мірі визначаються специфікою авіаційної праці льотного й інженерно-технічного складу Повітряних Сил. Головна роль в успішному виконанні задач поставлених перед Повітряними Силами належить льотному складу.

Професія військового льотчика - одна із самих важких і складних. Крім відмінного здоров'я, різнобічних фахових спроможностей, вона потребує витримки, волі, наполегливості, витривалості, уміння ризикувати, рішучості, самовладання, емоційної стійкості, гарної уваги і пам'яті, почуття колективізму, багатьох інших психологічних і моральних якостей.

Льотна робота завжди була для пілотів невичерпним джерелом натхнення, самоствердження, удосконалення. Водночас, вона неминуче пов'язана з подоланням труднощів, невдач, що викликають внутрішні переживання, які виявляються в почуттях, діях і вчинках. Нерідко військовим льотчикам випадає зіштовхуватися із складними аварійними ситуаціями, небезпекою, страхом, граничними психофізичними перевантаженнями в небі, хибами в соціально-побутовому забезпеченні і різноманітними життєвими проблемами на землі.

У кабінах сучасних бойових літаків знаходиться більше 400 різноманітних об'єктів взаємодії. Кількість інформації, що надходить льотчику в повітрі, його функціональна завантаженість, фізичні і психічні перевантаження в найбільш складних польотах, особливо на одномісних літаках, нерідко знаходяться на межі психофізіологічних можливостей людини і навіть перевищують їх. В міру ускладнення авіаційної техніки зростає і кількість різноманітних обмежень у польоті, число яких на машинах 3-го і 4-го поколінь досягло більш 150 .

Все це свідчить про те, що специфіка авіаційної роботи вимагає від військового льотчика, поряд з високою бойовою виучкою, технічною і льотно-тактичною майстерністю, ще й добре функціонуючу психіку, морально-психологічну стійкість, фізичну витривалість, спроможність не губитися в самій складній і небезпечній для життя обстановці, уміння завжди і за будь-яких умов знаходити правильне і єдино можливе рішення для успішного виконання поставлених задач у мирних умовах і в бойовій обстановці.

Роль і значення морально-психологічного забезпечення діяльності льотного складу Повітряних Сил безупинно зростають. Цьому сприяють такі обставини:

• ускладнення соціально-політичної, економічної, морально-психологічної ситуації в суспільстві, помітне падіння престижності і мотивації ратної праці авіаторів, загострення соціальних проблем в авіаційних гарнізонах, ріст можливості психологічної депресії у льотного складу;

• озброєння авіації складними, насиченими електронно-обчислювальною технікою високоманевровими літаками, що потребують від авіаторів граничних фізичних, інтелектуальних, психологічних можливостей;

• зниження фахової надійності льотчиків і її морально-психологічної компоненти внаслідок недостатнього нальоту;

• безупинне посилення негативного впливу специфіки льотної роботи на психіку людини.

Головною метою морально-психологічного забезпечення діяльності льотного складу є формування в нього психологічної готовності й стійкості, що дозволяють з високим коефіцієнтом корисної дії проявляти фахові навички, уміння і психологічні якості при виконанні поставлених задач в бойовій обстановці.

Основними завданнями морально-психологічного забезпечення діяльності льотного складу є: активізація переконань і закріплення мотиваційних установок; розвиток і загартування необхідних льотних якостей; почуттєве виконання уяви польоту і доведення його до максимальної яскравості і чіткості; адаптація психіки до умов бою; зняття чинників невідомості, несподіванки; накопичення досвіду емоційно-вольової усталеності і вольової саморегуляції при діях у бойових умовах; забезпечення умов для нормального функціонування психічних процесів у льотного складу; підвищення працездатності і життєдіяльності; створення у льотчиків позитивного психологічного настрою при польоті, пориву, азарту, впевненості у своїй зброї, самому собі, своїх товаришах; створення сприятливого мікроклімату в колективах.

Як свідчить досвід, у морально-психологічному забезпеченні діяльності льотного складу виділяються три динамічно взаємозалежних види психологічної підготовки: загальна, спеціальна і цільова. Вони ведуться на всіх етапах в бойовій обстановці, проникають у сферу неслужбових відносин, побуту, дозвілля, духовного світу авіаторів і членів їхніх сімей.

Загальна психологічна підготовка передбачає формування фахових якостей, якими повинні володіти кожний льотчик (штурман). Ці якості необхідні льотному складу для ефективного виконання бойової діяльності з використанням специфічної зброї - літака. У ході спеціальної психологічної підготовки у льотного складу формуються і розвиваються специфічні якості, необхідні представникам різноманітних родів авіації для виконання властивих їм задач і конкретних видів польотів у стандартних і аварійних ситуаціях: ведення повітряного бою; нанесення ударів по наземним цілям, розвідувальних польотів і ін. Цільова психологічна підготовка проводиться безпосередньо після отримання конкретної бойової задачі в інтересах мобілізації психіки й активізації морально-психологічного стану авіаторів на його виконання.

При цьому в роботі з льотним складом основна увага звертається на: створення духовного настрою, стану мобілізації на виконання польотного завдання, формування готовності до швидких, рішучих, активних дій у типових і неординарних ситуаціях польоту; формування емоційно-вольової стійкості, забезпечення високої працездатності, підтримка бадьорості і діяльної активності, актуалізацію вимог дисципліни польоту; конкретизацію уяви противника, прищеплення впевненості у своїх силах, формування бойового азарту, натхнення, ненависті до противника, прагнення до його розгрому.

Діям авіаційних частин і з'єднань у бойовій обстановці властиві винятково велика напруга і інтенсивність, екстремальний характер і динамізм, швидкоплинність і безупинна зміна бойових ситуацій, сильний вплив протиповітряної оборони противника, застосування різноманітних

видів озброєння, бойової техніки і засобів бойових дій, величезні духовно-моральні, фізичні і психологічні навантаження на особовий склад.

Особливого значення тут набуває морально-психологічне забезпечення бойових дій, формування у авіаторів високої бойової активності і наступального пориву, відваги, уміння майстерно володіти технікою і всіма засобами ведення бойових дій з урахуванням сильних і слабких сторін противника, готовності в єдиноборстві з ним діяти зухвало, рішуче і перемагати в будь-яких умовах.

Велика увага в бойовій обстановці приділяється роз'ясненню особовому складу отриманої бойової задачі, справедливого характеру війни, вихованню любові до своєї Батьківщини і готовності до її захисту, пропаганді бойових успіхів наших військ, популяризації льотчиків, штурманів, інженерів і техніків, що відзначилися при виконанні бойових завдань. Вся ця робота організується безпосередньо на аеродромах, у ланках, екіпажах і проводиться тим активніше, чим складніша й відповідальніша обстановка.

В бойовій обстановці особлива увага приділяється роботі з льотним складом, який у перший момент початку бойових дій повинен бути готовим застосувати всю силу зброї свого літака безпосередньо в повітрі, у єдиноборстві із противником виконати бойову задачу. При цьому в ряді випадків льотчик буде вести бій один або в складі невеликого екіпажу, виступаючи не тільки в ролі активної вогневої сили, але й у якості об'єкта, проти якого спрямована зброя противника.

Формуванню і підтримці в льотного складу високої бойової активності сприяє наявність у підрозділі (частині) сприятливого морально-психологічного клімату. У цьому зв'язку важливу роль відіграює цілеспрямована робота по підвищенню якості повітряної і вогневої виучки екіпажів, їхній підготовці до бойових дій в день і вночі, постійна увага до забезпечення підрозділів боєприпасами, паливом, харчуванням і т.п. Велике значення має врахування особливостей психології малих груп при розстанові льотного складу в бойовому порядку (поєднання молодих і більш досвідчених, добір груп по взаємному уподобанню і психологічній сумісності, з урахуванням бажання знаходитися в бою поруч із товаришем і т.інш.). Зміцненню морального духу і психологічної стійкості сприяють проведення емоційно насичених інформаційно-пропагандистських заходів (коротких мітингів із нагоди початку і завершення операції, зборів льотного складу, радіопередач); представлення тих, хто відзначився в бою, до нагород, популяризація їхньої бойової діяльності.

Бойова обстановка не виключає необхідність застосування й інших, більш енергійних заходів впливу на психіку льотчика (штурмана). До них відносяться: вимогливість, формування категоричної установки "наказ - виконання", суворий розбір дій льотного складу після виконання бойового завдання, притягнення до суворої відповідальності осіб, що припустили неточне або невчасне виконання бойового наказу.

Матеріально-технічну основу бойової спроможності Повітряних Сил складає авіаційна техніка. Як свідчить досвід сучасних локальних війн та збройних конфліктів, кількість успішних бойових літако-вильотів в авіаційних частинах і підрозділах завжди знаходиться в прямій залежності від спроможності інженерно-технічного складу своєчасно і якісно готувати матеріальну частину до бойових вильотів, швидко і з високою якістю відновлювати літаки і гелікоптери, що одержали ушкодження в бою. У цьому зв'язку велике значення має добре організована робота з інженерно-технічним складом. Командири, керівники ІАС використовуючи усі форми морально-психологічного впливу на інженерів і техніків, домагаються якісного виконання ними задач по приведенню техніки в справний стан і підтримці її у постійної бойовій готовності.

У бойовій обстановці важливе місце приділяється льотно-методичній роботі з керівним складом. У перервах між боями проводяться методичні збори, обмін досвідом бойової роботи, показові польоти і заняття з командирами підрозділів, офіцерами керування й ін.

Особлива увага в бойовій обстановці приділяється роботі з молодими льотчиками і штурманами. Морально-психологічне забезпечення спрямовується на створення в частинах атмосфери товариського відношення до молодих авіаторів, вивчення індивідуальних особливостей кожного з них, рівня їхньої бойової виучки, слабких і сильних сторін. Як правило, після прибуття в полк молодих авіаторів їх знайомлять з бойовими традиціями частини, з'єднання, розповідають їм про кращих людей і їхні бойові подвиги, закликають йти за прикладом героїв-однополчан.

Молодих льотчиків старанно готують до першого вильоту на бойове завдання, знайомлять з особливостями ведення бойових дій, методами ведення повітряного бою і т. ін. Перед молодими авіаторами виступають командири, досвідчені льотчики, штурмани, інженери, техніки.

Велике значення в мобілізації особового складу на успішне виконання бойових задач, пов'язаних із проявом мужності, відваги і героїзму в бою має своєчасне представлення до урядових нагород воїнів, що відзначилися. Бойовий досвід переконливо свідчить: своєчасне представлення особового складу до нагород, популяризація воїнів, що проявили мужність і відвагу в бою піднімають бойовий дух частин і підрозділів, сприяють зміцненню морально-психологічного стану військ, досягненню перемоги над ворогом.

У бойовій обстановці дуже часто виникає необхідність у перебазуванні авіаційних частин на нові аеродроми. У цих умовах морально-психологічне забезпечення проводиться з метою мобілізації особового складу на своєчасне й організоване прибуття на новий аеродром у постійної бойовій готовності.

Частини і підрозділи протиповітряної оборони Повітряних Сил виконують особливу роль у захисті державних інтересів України, стоять на сторожі повітряних рубежів. Їх називають військами переднього краю, військами постійної бойової готовності. Підрозділи цих військ виконують відповідальну бойову задачу - несуть бойове чергування по охороні повітряних рубежів Батьківщини.

З урахуванням пред'явлених до протиповітряної оборони вимог, а також специфіки бойових дій зенітно-ракетних, винищувальних, авіаційних і радіотехнічних частин організується їхнє морально-психологічне забезпечення. Воно здійснюється безупинно в ході повсякденної бойової підготовки, у процесі виконання задач бойового чергування й у бойовій обстановці.

При організації морально-психологічного забезпечення діяльності зенітно-ракетних і радіотехнічних частин враховується те, що воїни цих військ завжди знаходяться на бойових постах, нерідко під загрозою ракетного або бомбового удару противника з найвищою мірою готовності до відбиття повітряного нападу. Від кожного номеру бойового .розрахунку командного пункту, радіолокаційної станції, пускової установки, кожного офіцера наведення, оператора бойова обстановка вимагає виняткової самовідданості, дисциплінованості, внутрішньої зібраності, швидкість реакції, пильності, виняткової витримки, сильної волі, твердості та бойової ініціативи.

Найвищими моральними, психологічними і фізичними якостями повинні володіти воїни авіаційних винищувальних частин. Для бойової діяльності льотчиків-перехоплювачів характерне ведення пошуку повітряного противника і його знищення на великих швидкостях, у широкому діапазоні висот, у складних метеорологічних умовах; спроможність до виконання великої кількості команд, що находять із землі, швидкої переробки різноманітного роду бойової інформації. Специфіка діяльності льотчика-перехоплювача, поряд з високим професіоналізмом, потребує міцного здоров'я, холоднокровності, точного розрахунку, віри в покази приладів, надійність бойової техніки, постійного прагнення до зустрічі з противником і знищення його в повітряному бою.

Добре зарекомендували себе вправи по умінню швидко "читати" повітряну обстановку, зафіксовану на планшетах, грамотно обробляти інформацію, робити з неї висновки і коротко доповідати їх. При підготовці операторів зенітних, ракетних і радіотехнічних частин, радіотелеграфістів, номерів стартових розрахунків і ряду інших спеціалістів широко застосовується метод поетапного формування навичок, що дозволяє скоротити терміни підготовки операторів приблизно в два рази.

Широке застосування одержав комплексний метод відпрацьовування задач при проведенні тренажів, летючок і інших видів навчальних занять на тактичному фоні, що передбачає активні дії "противника", що постійно змінюються, раптову зміну обстановки, несподіване застосування радіолокаційних перешкод, імітацію застосування "противником" засобів вогневого придушення і т.інш.

Одним із найбільш відповідальних і складних видів діяльності особового складу протиповітряної оборони є бойове чергування. За своїм характером воно є виконанням бойової задачі, вимагає від бойових розрахунків, змін і екіпажів високої готовності в морально-психологічному відношенні, постійної внутрішньої зібраності, спроможності самовіддано виконувати бойові задачі.

Специфіка бойового чергування потребує диференційованого підходу до роботи з різними категоріями військових. Так, у роботі з льотним складом винищувальної авіації особлива увага приділяється формуванню спрямованості на льотну діяльність (безпечне проведення польотів, всебічну і якісну підготовку до кожного вильоту); врахуванню індивідуально-психологічних особливостей і фахових якостей авіаторів для прогнозування дій льотчиків в екстремальних ситуаціях на землі й у повітрі.

Робота з інженерно-технічним складом винищувальної авіації характеризується спрямованістю на вирішення основної задачі в цьому виді діяльності-сформувати почуття високої відповідальності за якісну підготовку авіаційних комплексів і спецобладнання бойового чергування.

Робота з посадовими особами бойових розрахунків зенітних ракетних військ зосереджена на формуванні їхньої спроможності своєчасно виявляти, супроводжувати і знищувати повітряні цілі на всій глибині зони поразки, у будь-якій обстановці; уміння знаходити і застосовувати нові, нестандартні, несподівані для противника дії, що забезпечували б вирішення завдання з більшою надійністю й у більш короткі терміни.

Важливі і відповідальні завдання частини і з'єднання протиповітряної оборони будуть вирішувати в бойовій обстановці. Вони будуть вести боротьбу з повітряним противником, захищати від ударів із повітря адміністративно-політичні і промислово-економічні центри, прикривати угруповання військ, важливі військові й інші об'єкти, що пред'являє винятково високі вимоги до морально-політичних, бойових і психологічних якостей особового складу частин і з'єднань протиповітряної оборони, утримання ініціативи при проведенні морально-психологічного забезпечення.

Морально-психологічне забезпечення застосування ПС в бойовій обстановці направляється на вирішення таких завдань:

• роз'яснення особовому складу військово-політичної обстановки, причин і сутності війни (збройного конфлікту), політики керівництва країни і прийнятих ним рішень, поставлених перед військами завдань, сильних і слабких сторін противника, його озброєння, тактики дій і т.д.;

• виховання особового складу на бойових традиціях народу й армії, прикладах мужності і героїзму, самовідданих дій у бойовій обстановці, популяризацію воїнів, що відзначилися в боях, прикладів умілої взаємодії, підтримки в бою;

• формування і підтримка бойового настрою, пильності, ненависті до ворога, розвитку у них необхідних морально-бойових якостей;

• зміцнення у особового складу впевненості у своїх силах, товаришах і командирах, можливостях бойової техніки і зброї.

Велику увагу в бойовій обстановці необхідно приділяти вивченню й аналізу психологічних характеристик особового складу і військових колективів; формуванню психологічної готовності до бою; проведенню профілактичних заходів щодо підвищення емоційно-психологічної стійкості, психодіагностики психокорекції і психореабілітації військовослужбовців, що одержали бойові психічні травми, зняттю негативних наслідків впливу бойової обстановки на особовий склад і т.д.

Важливе місце повинна зайняти турбота про своєчасне виявлення осіб із психічними відхиленнями, низькими морально-діловими якостями, ослабленим здоров'ям, доведення до військовослужбовців даних про повітряного противника, проведення зустрічей і бесід особового складу з військовослужбовцями, що мають бойовий досвід.

У ході бойових дій дуже важливо враховувати наростання морально-психологічної і фізичної втоми особового складу, що може привести до ослаблення пильності, втрати самоконтролю й обережності. У цей час, крім організації заходів щодо забезпечення умов відпочинку і дозвілля особового складу, його медичного обстеження, важливо активізувати роботу з психічної реабілітації військових, що одержали бойові психічні травми.

У ході бойових дій велике місце у морально-психологічному забезпеченні займають питання, пов'язані зі створенням соціальних і правових умов, необхідних для якісного виконання особовим складом своїх функціональних обов'язків і реалізації їхніх прав і соціальних гарантій.

Морально-психологічне забезпечення в бойовій обстановці включає також великий комплекс заходів, спрямованих на організацію цікавого та змістовного дозвілля і культурного обслуговування всіх категорій особового складу. У місцях розташування військ розгортаються похідні автоклуби, намети, у яких особовий склад може познайомитися з матеріалами періодичної преси, почитати художню літературу, послухати радіо, пограти в настільні ігри і т.п. Організуються виступи концертних і агітаційно-пропагандистських бригад, ансамблів пісні та танцю і колективів художньої самодіяльності.

Важливою складовою частиною морально-психологічного забезпечення Військ протиповітряної оборони в бойовій обстановці є інформаційно-психологічне протиборство. Воно направляється на нейтралізацію інформаційно-психологічного впливу з боку противника на наші війська і нанесення йому морально-психологічної поразки, його деморалізацію. У цих цілях організується постійне відслідкування й аналіз морально-психологічної обстановки у місцях дислокації, узагальнюються дані про можливості противника здійснювати інформаційно-психологічний вплив на наші війська, прогнозуються його наслідки, проводяться заходи щодо протидії цьому впливу, готуються власні інформаційно-психологічні акції проти військ противника і т.ін.

Такі основні, найбільш характерні риси морально-психологічного забезпечення діяльності особового складу Повітряних Сил.. Вони визначаються призначенням цих військ у системі обороноздатності України.

Морально-психологічне забезпечення діяльності особового складу Військово-Морських Сил України є складовою частиною єдиної системи морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. Воно спирається на спільні для всіх ЗС України цілі, завдання, концептуальні погляди, нормативно-правову базу і структуру органів військового управління.

Разом з тим, яскраво виражена специфіка завдань, що вирішуються військово-морськими силами, організація корабельної служби, способи ведення бойових дій на морі, вплив морської стихії, а також умов повсякденної та бойової діяльності кораблів породжує низку особливостей у змісті, організації і проведенні заходів морально-психологічного забезпечення у ВМС.

Діяльність особового складу ВМС відбувається у специфічних умовах морської служби. До них можна віднести: яскраво виражену патріотичну спрямованість служби військових моряків, інтенсивність військової праці, необхідність підтримання боєздатності сил постійної готовності, екстремальний характер впливу морської стихії на військову діяльність, що вимагає максимального духовного та фізичного напруження, високий ступінь насиченості військово-технічними засобами, складні соціально-побутові умови життєдіяльності, статутна регламентація, субординація і особливі міжособистісні взаємини у флотських колективах.

Історія морських війн містить багато фактів, коли противник, що мав перевагу у живій силі і бойовій техніці зазнавав поразки лише тому, що поступався іншій стороні в потужності морального фактору. Дослідження, що проводилися у військах, виявили прямий вплив високого морально-психологічного стану особового складу та його морально-бойових якостей на боєздатність кораблів і частин.

Пріоритетність морально-психологічного забезпечення у Військово-морських силах обумовлюється взаємодією низки складних воєнно-політичних, технічних і соціальних процесів, що відбуваються на кораблях і в частинах. Скорочення чисельності особового складу ВМС, перехід на контрактну службу, ринкові відносини в суспільстві, фінансові труднощі, загострення проблеми соціального захисту військових моряків суттєво впливають на духовний світ і ставлення до військового обов’язку особового складу. Перед органами особового складу гостро ставиться питання щодо пошуку тих методів і засобів морально-психологічного впливу на особовий склад, які є адекватними тим процесам, які відбуваються в українському суспільстві сьогодні.

Особливості діяльності особового складу кораблів і частин ВМС обумовлені воєнно-технічними, соціально-психологічними і природними факторами, які здійснюють безпосередній вплив на зміст і організацію морально-психологічного забезпечення.

По-перше, підготовка ВМС до відбиття агресії з морських напрямків тісно пов’язана із зростанням значення пильності, відповідальності і компетентності військових моряків. Це змушує частину сил ВМС вже в мирний час виконувати завдання бойової служби і бойового чергування, що вносить в морально-психологічне забезпечення нові аспекти, вимагає активізації людського фактору, бойової готовності кораблів і частин з урахуванням змін, що відбуваються.

По-друге, в зв’язку зі скороченням корабельного складу ВМС із бойового складу виводяться застарілі типи кораблів, що відносно збільшує відсоток нової бойової техніки, зброї і засобів захисту і посилює залежність бойової готовності кораблів від можливостей, здібностей і якості підготовки екіпажів, що обслуговують військово-морську техніку.

По-третє, відбувається ускладнення військової праці на флоті, і, як наслідок, збільшення кількості військових спеціальностей. Військова праця стає, з одного боку, все більш колективною, а з іншого – диференційованою, що вимагає поглибленої її спеціалізації.

По-четверте, ускладнення військової праці, недоукомплектованість корабельних підрозділів в зв’язку зі скороченням з’єднань ВМС значно збільшують інтенсивність військово-морської служби. Поряд з високим навантаженням офіцерів і мічманів по обслуговуванню бойової техніки зростає навантаження по несенню корабельної вахти, організації служби у з’єднаннях і гарнізонах. Бойові можливості зброї і бойової техніки залежать не тільки від їх тактико-технічних характеристик, а й від людського фактору. Опанування сучасною бойовою технікою і ефективне її використання вимагають від особового складу не стільки затрат фізичних сил, скільки професійної підготовки, здатності виявити в умовах психологічної напруженості емоційно-вольову стійкість.

По-п’яте, загальною тенденцією для ВМС є трансформація військової діяльності у військово-професійну. Недостатній професійний рівень підготовки екіпажів є одним з основних факторів високої аварійності на кораблях. Об’єктивне збільшення офіцерського і мічманського складу в екіпажах кораблів, а також поступовий перехід на службу за контрактом, викликає певні складнощі в організації морально-психологічного забезпечення. Цей процес супроводжується суттєвими зрушеннями в культурному та освітньому рівні, професійній підготовці і соціальному статусі, демографічних характеристиках військовослужбовців ВМС.

По-шосте, нині невід’ємним компонентом підготовки і проведення бойових операцій стала інформаційно-психологічна боротьба. Застосування інформаційно-психологічної зброї і протидія їй на морських театрах воєнних дій мають свою специфіку. Інформаційно-психологічне протиборство починається, як правило, ще до початку бойових дій і носить характер «війни нервів». Його головна мета – досягнення інформаційної і психологічної переваги над противником до початку і в ході бойових дій. Об’єкти протиборства на морських театрах воєнних дій рухомі, а по можливості інформаційно-психологічної дії на екіпажі кораблів, що знаходяться в морі, обмежені.

По-сьоме, служба на флоті має низку особливостей, що викликані природними факторами. Це значні відмінності кліматичних умов морських акваторій, місць базування і театрів воєнних дій ВМС від інших кліматичних умов. Помітний вплив на морально-психологічний стан моряків можуть здійснити зміна звичного берегового добового режиму в зв’язку з цілодобовим несенням вахти особовим складом у морі, біологічних ритмів організму в зв’язку з суттєвою різницею в часовому поясі.

Вищеназвані та інші фактори здійснюють суттєвий вплив на зміст і організацію морально-психологічного забезпечення діяльності військових моряків. Накопичений досвід свідчить, що основними організаційними складовими морально-психологічного забезпечення діяльності ВМС є: інформаційно-пропагандистське забезпечення, психологічне забезпечення, воєнно-соціальна робота, культурно-виховна робота та захист від негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

В організації заходів на кораблях і в частинах ВМС інформаційно-пропагандистському забезпеченні найбільш важливими є гуманітарна підготовка та інформування особового складу. В ході занять з гуманітарної підготовки з різними категоріями військовослужбовців ВМС головну увагу необхідно приділяти вивченню історії України та її Збройних Сил, військово-морських традицій, проблем сучасного державного та військового будівництва, культурних досягнень народу України, діючого законодавства, практики навчання та виховання особового складу.

На кораблях 1 рангу організується і проводиться морально-психологічне забезпечення бойової підготовки, бойового чергування, бойової служби, чергової, вартової і вахтової служб; вивчення індивідуальних особливостей військовослужбовців, військових колективів; психологічна профілактика правопорушень військової дисципліни; психологічна підготовка особового складу; психологічна адаптація військовослужбовців до умов військової служби. Морально-психологічне забезпечення на кораблях 1 рангу (та їм рівних військових частинах ВМС) здійснюється на підставі поточного і перспективного планування. У планах формулюються заходи, терміни їх проведення з урахуванням реальної обстановки, стану справ, завдань бойового чергування, бойової служби, бойової підготовки і т.д.

Заходи з морально-психологічного забезпечення плануються на кораблі у відповідності з курсами бойової підготовки. В ході здачі 1-ої курсової задачі морально-психологічне забезпечення спрямовується на вивчення особовим складом змісту курсових задач, їх складових елементів, організаційно-методичних вказівок, покращення злагодженості дій за бойовими і повсякденними корабельними розкладами, підвищення якості тактичної і спеціальної підготовки. Особлива увага звертається на відпрацювання взаємодії між бойовими постами, корегування і розроблення різних документів, вивчення особовим складом функціональних обов’язків.

Під час відпрацювання 1-ої та 2-ої курсових задач морально-психологічне забезпечення на кораблях здійснюється з метою мобілізації особового складу на вивчення зброї і технічних засобів, питань одиночного та сумісного плавання, формування практичних навичок по захисту від зброї масового ураження, боротьби за живучість корабля і т. ін.

Здача курсових задач завершається, як правило, відпрацюванням сумісного плавання групи кораблів, виконанням одиночних і групових ракетних або торпедних стрільб, участь у командно-штабних і тактичних навчаннях ВМС. На цьому етапі морально-психологічне забезпечення спрямовується на відпрацювання елементів мобілізаційної підготовки при переведенні кораблів і берегових частин в різні ступені бойової готовності. Відпрацьовуються також ефективні форми і методи взаємодії між кораблями і з’єднаннями, що беруть участь в навчаннях або сумісних плаваннях.

При виконанні кораблями ВМС завдань у морі (бойова служба, патрулювання, охорона водних районів, виконання вогневих вправ, бойова підготовка на морських полігонах) морально-психологічне забезпечення спрямовується на: підвищення відповідальності посадових осіб за безумовне виконання вимог інструкцій і настанов боротьби за живучість; вивчення і роз’яснення всім категоріям особового складу первинних заходів по боротьбі з пожежами і вогнем; глибоке вивчення стаціонарних і переносних аварійно-рятувальних засобів; відпрацювання особовим складом бойових змін прийомів по боротьбі за живучість на бойових постах; психологічну підготовку моряків, що включені до складу аварійних партій і спеціальних підрозділів; воєнно-технічну пропаганду серед особового складу.

Найбільш дієвими формами морально-психологічного забезпечення по боротьбі за живучість є воєнно-технічні вікторини, індивідуальні бесіди досвідчених спеціалістів з молодими моряками, інструктування моряків по заходах безпеки та корабельним правилам, навчання активу формам і методам виховання, спрямованим на правильну експлуатацію бойової техніки та озброєння, випуск спеціальних радіогазет, розбори проведених заходів, пропаганда передового досвіду, моральне стимулювання пильного несення корабельної вахти і т. д.

Організація морально-психологічного забезпечення змінюється разом із зміною системи організації виходів кораблів у море. Тому важливою особливістю при цьому є відпрацювання органами особового складу з’єднань системи управління морально-психологічним забезпеченням на кораблях, що перебувають у морі.

Після виходу з бази, при переході на полігони бойової підготовки і в період виконання стрільб важливе значення має індивідуальна робота по підтриманню високого морально-психологічного стану провідних спеціалістів, що забезпечують дії особового складу БЧ – 2 (вахтових офіцерів, інженер-механіків, штурманів, радіометристів, гідроакустиків). Оскільки виконання вогневих вправ відбувається по бойовій готовності № 1, то основна увага спрямовується на суворе виконання особовим складом дій, передбачених для даного режиму. Проявляється турбота щодо досягнення злагодженої роботи всіх посадових осіб, що включені у корабельні бойові розрахунки, а також щодо виконання заходів безпеки в ході виконання вогневих вправ на кораблях і в акваторії полігонів.

Командир корабля здійснює загальне керівництво морально-психологічним забезпеченням. Йому належить ключова роль в забезпеченні морально-психологічної стійкості особового складу і досягненні морально-психологічної переваги над противником.

Таким чином, основне завдання морально-психологічного забезпечення діяльності особового складу Військово-Морських Сил України полягає у формуванні у військових моряків духовних, психологічних і бойових якостей, необхідних для підтримання високої бойової готовності кораблів в мирний час і ведення бойових дій на морі. При цьому вкрай важливо враховувати специфічні умови корабельної служби, високу ступінь насиченості кораблів технічними засобами, екстремальний характер впливу морської стихії, суворо регламентовану діяльність моряків, специфічні побутові умови і особливі міжособистісних взаємин у флотських колективах.

Висновки по розділу

1. Командири (начальники) всіх рівнів при організації морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування з’єднань та частин повинні враховувати особливості, які накладають на цей вид всебічного забезпечення умови виконання бойових завдань відповідно до ситуацій та варіантів застосування, видів бойових дій, а також специфіку видів та родів військ.

2. Організація морально-психологічного забезпечення застосування частин, з’єднань у різних видах бою поділяється на підготовку до виконання поставлених завдань, в ході виконання бойової задачі та по її завершенню. Переважна більшість заходів МПЗ здійснюється в підготовчий період. Разом з тим, досвід навчань, війн, збройних конфліктів показує, що існує достатньо форм і методів організації і проведення морально-психологічного впливу на військовослужбовців як під час підготовки, так і в ході виконання бойової задачі. Головне, здійснювати цю роботу необхідно ініціативно, творчо, і тим активніше, чим складніша обстановка.

3. Завданням командирів, штабів, органів особового складу є постійне врахування морального фактору в різних умовах обстановки, вдосконалення форм і способів впливу на свідомість, психологічний стан і поведінку військовослужбовців в інтересах виконання завдань в обороні, наступі (контрнаступі), а також у визначених ситуаціях та варіантах застосування

Література:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: «Преса України», 1997. – 79 с.

2. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Затверджена Указом Президента України № 981/98 від 4.09.1998

3. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України. Затверджена Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004.

4. Воєнна доктрина України. Затв. Указом Президента України від 15 червня 2004 р. № 648/2004. // Народна армія. – 2004. – 23 червня.

5. Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки.

6. Засади підготовки і застосування Збройних Сил України на період 2006 –2011 роки, частина І (загальні положення).

7. Стратегічний оборонний бюлетень України (Біла книга України).

8. Біла книга 2005. Оборонна політика України. – К., 2006. – 134 с.

9. Наказ Міністра оборони № 142 від 5.05.1999 р. “ Про затвердження концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”.

10. Алещенко В. І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил): історія та сучасність. / Навчально-методичний посібник. - Х.: ХВУ, 2000. – 87 с.

11. Безбах В. Г. Організація морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях передових країн світу // Збірник наукових праць. – К.: ВГІ НАОУ. – 2003. – № 2 (33). – С. 3 – 10.

12. Безбах В. Г. Проблеми та шляхи реформування морально-психологічного забезпечення військової служби в системі завдань “Оборонного огляду” // Зб. матеріалів науково-практичної конференції “Система морально-психологічного впливу на особовий склад ЗС України: тенденції розвитку”. – Частина 1. – К.: ВГІ НАОУ. – 2003. – С. 5 – 18.

13. Безбах В. Г. Онищук М. І. Протидія інформаційно-психологічному впливу противника. Навчально-методичний посібник.-К.: НАОУ, 2002-36 с.

14. Морально-психологічне забезпечення у Збройних Силах України: Навчально-методичний посібник / В. Г. Безбах, В. Г. Воякін, В. М. Вилко, О. В. Гаврис, С. П. Гончар, М. І. Онищук, В. К. Філіпов – К.: НАОУ, 2002. – 232 с.

15. Морально-психологічне забезпечення бойової підготовки з'єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України. -К.: Видання академії, 2000. – 75 с.

16. Руснак І. С., Телелим В. М. Розвиток форм і способів ведення інформаційної боротьби на сучасному етапі. Наука і оборона 2’ 2000 с.18-23.

17. Слипченко В. И. Войны шестого поколения. Оружие и военное искусство будущего. М.: Вече, 2002. -384 с.

18. Смолянюк В. Ф. Військова могутність України: Теоретико-методологічні засади формування і розвитку (політологічний аналіз досвіду 1990-х років): Монографія. – Київ - Ірпінь: Перун, 2000. – 448 с.

ТЕЗАУРУС

(основні терміни, що використані в навчально-методичному посібнику)

Агітаційно-пропагандистська група (АПГ) – колектив позаштатних пропагандистів і агітаторів, який створюється органами військового управління, органами місцевого самоврядування для оперативної роз'яснювальної роботи. Склад групи, її матеріально-технічне забезпечення визначається відповідно із покладеними на АПГ завданнями та запланованого об’єкту інформаційно-психологічного впливу. АПГ формувється на базі будинків офіцерів. З використанням автомобільної техніки може створюватися мобільна агітаційно-пропагандистська група. В склад мобільної АПГ може входити підрозділ охорони на відповідній бронебазі.

Ансамбль пісні і танцю (АПТ) – військово-професійний колектив, покликаний засобами вокального, музично-хореографічного мистецтва і художнім словом сприяти активному військово-патріотичному, культурному та естетичному вихованню особового складу, розвитку української національної культури, пропагувати українське національне мистецтво, гідно представляючи національно-культурну і військово-патріотичну тематику в Україні та за її межами.

Бібліотеки військові – бібліотеки ЗС України (військові бібліотеки) є бібліотечно-бібліографічними, культурно-просвітницьким закладами, науково-допоміжними підрозділами військових частин, що забезпечують акумуляцію та загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів (книг, документів та інших носіїв інформації), сприяють вихованню, навчанню, формуванню наукового світогляду, підвищенню культурного та загальноосвітнього рівня всіх категорій військовослужбовців, членів їх сімей, працівників ЗС України

.

Бойовий актив – найбільш підготовлені у воєнному відношенні військовослужбовці підрозділу, які мають значний бойовий досвід і призначенні для надання допомоги іншому особовому складу підрозділу під час бою, у вирішенні питань виживання у бойових умовах.

Будинки офіцерів – військовий заклад культури, який створюється з метою забезпечення культурно-освітньої роботи серед військовослужбовців та цивільного населення; організації проведення дозвілля, задоволення та розвитку духовних потреб; сприяння зміцнення військової дисципліни; науково-методичного забезпечення роботи клубів військових частин; вивчення, аналізу, узагальнення та пропаганди передового досвіду роботи будинків офіцерів, клубів, колективів художньої самодіяльності, творчих об’єднань.

Виховна робота в ЗС України – це система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів професійно необхідних психологічних якостей, моральної самосвідомості, що має забезпечити високу бойову і мобілізаційну готовність органів управління, з'єднань і частин, зміцнення військової дисципліни та правопорядку, згуртування військових колективів.

Воєнно-соціальна робота – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність органів військового управління щодо створення та забезпечення необхідних соціальних і правових умов для виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань; реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, членів їх сімей; дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів); підтримання високої дисципліни, організованості та порядку, за сучасними поглядами відповідає поняттю соціально-правове забезпечення.

Гуманітарна підготовка– це один з предметів підготовки особового складу. Головними завданнями ГП є: виховання у військовослужбовців патріотизму, вірності та відданості Українському народові, готовності обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість; формування спрямованості особистості на сумлінне і чесне служіння Батьківщині, неухильне додержання Конституції України та законів України; розвиток у військовослужбовців інтелекту, непохитного бойового духу, психологічної стійкості; формування у кожного військовослужбовця чіткого розуміння мети особистого бойового навчання та психологічної готовності до бойових дій, миротворчих операцій, служби у віддалених гарнізонах; утвердження у військових колективах високоморальних взаємовідносин.

Гуманітарна політика у Збройних Силах України – це цілеспрямована діяльність органів військового управління щодо забезпечення навчання, виховання, психологічної підготовки військовослужбовців і працівників ЗС України, їх духовного, культурного та фізичного розвитку.

Гуманітарний та соціальний розвиток ЗС України – це діяльність органів військового управління, яка здійснюється шляхом планування, організації та проведення організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, формування у них системи національних цінностей, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

Департамент гуманітарної політики МО України – координуючий та аналітичний орган МО України з питань гуманітарної та соціальної політики держави у ЗС України, створений відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004.

Довідково-інформаційний центр (пункт) (ДІЦ (П)) – це обладнане комплектом наочної агітації, пропагандистськими матеріалами, комплектом технічних засобів виховання приміщення або намет для оперативного доведення та роз’яснення важливих державних та військових завдань і мобілізації особового складу на їх виконання (проведення виборів). Створюється в частині (підрозділі), для організації роботи на ДІЦ (П) призначається позаштатна група. Робота ДІЦ (П) організовується на період підготовки та застосування частин (підрозділів), польових виходів, тактичних навчань, організації сезонного та технічного обслуговування військової техніки та озброєння, підготовки до виборів державних органів влади та ін. При прийомі мобілізаційних ресурсів на пункті прийому особового складу, як один із елементів розгортається довідково-інформаційний пункт (центр при кількості мобілізаційних ресурсів більше 500 чоловік), метою якого є проведення заходів морально-психологічного забезпечення з командами та окремими військовослужбовцями при виникненні різного роду затримок у пропускних спроможностях інших структурних елементів пункту прийому особового складу (ППОС).

Духовна складова бойового потенціалу – духовні можливості населення країни, що визначаються ступенем політичної і моральної свідомості народу і можуть бути перетворені у фактор досягнення соціальних, економічних, політичних і воєнних цілей. Знаходить своє відображення у здібності і готовності народу і збройних сил витримати всі випробування війни, мобілізувати всі сили для досягнення перемоги. Як складова частина воєнної могутності держави і бойової могутності її збройних сил невід’ємно пов’язана з бойовим, воєнним, науковим, соціальним і економічним потенціалами і в значній ступені визначає ефективність їх використання.

Захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), комплекс заходів щодо забезпечення духовної та психологічної безпеки військовослужбовців, які здійснюються з метою прогнозування, запобігання та зриву негативного інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову активність.

Індивідуально-виховна робота – це система психолого-педагогічних впливів на кожного військовослужбовця, що спрямована на максимально доцільне врахування вікових, соціальних та індивідуальних особливостей військовослужбовця з метою їх всебічного розвитку та підготовки до успішних дій в складних умовах.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю – система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану особового складу оперативним впливом на його свідомість із метою адекватного розуміння ним воєнно-політичної та бойової обстановки, завдань, що покладені на війська (сили), та умов їх виконання. Воно включає: організацію суспільно-політичного, військово-технічного та бойового інформування особового складу, занять з гуманітарної підготовки, використання в агітаційно-пропагандистській роботі матеріалів військової преси, радіо і телебачення з метою роз’яснення йому причин, характеру і мети воєнного конфлікту, внутрішньої і зовнішньої політики держави, завдань, що покладені на Збройні Сили України; розвиток у військовослужбовців впевненості в надійності та ефективності вітчизняної штатної зброї і бойової техніки, вивчення подібних зразків зброї у противника і засобів боротьби з ними; виховання військовослужбовців на національно-історичних і бойових традиціях українського народу, пропаганду подвигів захисників Батьківщини, поширення серед особового складу військ (сил) прикладів мужності, героїзму, надання взаємодопомоги, товариських взаємовідносин. Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю передбачає співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими і релігійними організаціями, цивільними засобами масової інформації в проведенні спільних заходів; організацію роботи агітаційно-пропагандистських груп у районах із нестабільною соціально-політичною обстановкою; організацію видання та розповсюдження агітаційно-пропагандистських матеріалів на базі військових та цивільних засобів масової інформації; використання засобів інформаційної комунікації для введення противника в оману відносно форм застосування військ (сил), видів і способів воєнних дій; організацію роботи кореспондентських центрів із метою надання акредитованим журналістам офіційної інформації.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

Клуб військової частини – це підрозділ військової частини, який створюється з метою забезпечення культурно-виховної і просвітницької роботи серед військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, організації проведення дозвілля, задоволення та розвитку їх духовних потреб, сприяння зміцнення військової дисципліни.

Концертні бригади (КБ)– це невеликий професійний або самодіяльний художній колектив для проведення культурно-художнього обслуговування. Створюються у військових театрах, оркестрах, музичних центрах, ансамблях пісні і танцю, при БО з числа військовослужбовців та штатних працівників ЗС України, в клубах з’єднань, військових частинах з числа штатних працівників, військовослужбовців та членів їх сімей. У склад КБ можуть включатися цивільні професійні або самодіяльні театрально-художні колективи, окремі артисти.

Культурно-виховна робота – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність, яка спрямована на формування у військовослужбовців засобами культури і мистецтва високого морально-психологічного стану, їх мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення та відновлення духовних сил і потреб особового складу. Вона включає: формування у військовослужбовців необхідних моральних та психологічних передумов бойової активності засобами культурно-освітньої роботи. Культурно-освітня робота передбачає організацію діяльності концертних бригад, польових автоклубів, бібліотек, кіно-, радіо- та відеообслуговування особового складу військ (сил), використання наочної агітації, художньої самодіяльності, воєнно-шефської роботи у військових частинах, співпрацю з питань організації культурно-освітньої роботи у військах (силах) з органами державної влади і місцевого самоврядування.

Культурно-виховна та просвітницька робота – це одна із складових виховної роботи в Збройних Силах та інших військових формуваннях України, забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних потреб через впровадження культурно-просвітницьких заходів та організацію дозвілля особового складу.

Культурно-освітнє (просвітнє) майно культурно-виховне майно – це майно, до якого належать технічні засоби пропаганди (виховання) (ТЗП), музичні інструменти, настільні ігри, більярди, газетний папір, театральна світлотехнічна апаратура, витратні матеріали і запасні частини для ремонту і експлуатації техніки і приладів. До ТЗП належать військові радіотрансляційні вузли, радіоприймальні та звукозаписувальні пристрої, кіноапаратура, апаратура статичної проекції, телевізори, відеомагнітофони, фотоапарати, спеціальна похідна техніка і поліграфічне обладнання інші засоби передбачені діючими нормами та табелями забезпечення для використовування у роботі з особовим складом ЗС України.

Моральний дух армії – це духовна готовність і здібність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогом. Взаємопов’язаними сторонами морального духу військ (сил) є морально-психологічний потенціал і морально-психологічний стан особового складу

Морально-бойові якості воїна – це сукупність тісно пов’язаних між собою рис особистості, необхідних для успішного виконання військовослужбовцями своїх обов’язків у мирний і воєнний час. Основними з них є: вірність військовому обов’язку, присязі, бойова активність, дисциплінованість, стійкість, мужність, хоробрість та ін.

Морально-психологічна обстановка (МПО) – це сукупність оцінки суспільно-політичної (соціально-економічної, політичної, етнічної, демографічної, криміногенної), а також екологічної та природнокліматичної обстановки у регіоні (районі бойових дій) з урахуванням складових воєнно-політичної і оперативної обстановки, які здійснюють безпосередній вплив на морально-психологічний стан військовослужбовців та військових колективів та організацію МПЗ

Морально-психологічна підготовка (МПП) – це вид підготовки військ, система заходів, що проводяться у підрозділах, частинах, на кораблях з формування в особового складу моральних, психологічних і професійних якостей, необхідних для успішного виконання воїнами своїх обов'язків у мирний і воєнний час. Важливий засіб формування високого морального духу армії. Цілями МПП є: утвердження в свідомості та поведінці воїнів моральних цінностей, що визначають їх діяльність (патріотизму, почуття військового обов’язку, дисциплінованості, чесності і т.д.); формування морально-бойових якостей (стійкості, самовладання, самовідданості, військової доблесті і т.д.), що забезпечують морально-психологічну стійкість воїна в будь-якій обстановці бою; розвиток норм і правил взаємин військовослужбовців (військового товариства, взаємовиручки, шанобливих відносин до начальників і підлеглих і ін.), на яких ґрунтується здоровий морально-психологічний клімат у військовому колективі. МПП здійснюється в процесі повсякденного навчання і життя воїнів шляхом проведення заходів морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Керівництво проведенням МПП покладене на командирів всіх рівнів, безпосередніми організаторами є органи особового складу (виховної роботи) і їхніх посадових осіб. Ефективність МПП забезпечується постійним вивченням, аналізом і об'єктивною оцінкою морально-психологічного стану особового складу, своєчасною постановкою задач по її організації.

Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування військ (сил) (МПЗ) – це комплекс узгоджених за метою, завданнями, напрямами, місцем, часом, послідовністю, сил та засобів, що застосовуються, заходів які здійснюються головнокомандувачем, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами особового складу (з гуманітарних питань), іншими органами державного і військового управління та посадовими особами щодо формування, підтримання і поновлення у особового складу військ (сил) високого морально-психологічного стану, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання всіх поставлених завдань, забезпечення інформаційно-психологічної та духовної безпеки військовослужбовців. Основними завданнями МПЗ є: інформування військ (сил) і роз’яснення державної політики з питань оборони та безпеки, рішень воєнно-політичного керівництва країни; формування у особового складу готовності і здатності успішно виконати поставлені завдання в складній та динамічній обстановці; досягнення морально-психологічної переваги над противником; підтримання правопорядку і військової дисципліни у військах (силах); проведення психологічної підготовки і підтримання психологічної стійкості військ (сил), зниження психогенних втрат; підтримання і своєчасне поновлення духовних і фізичних сил військовослужбовців; створення сприятливої морально-психологічної та інформаційної обстановки в районах ведення операції (бойових дій) і виконання інших бойових завдань; захист військ (сил) і населення від інформаційно-психологічного впливу противника; соціальний захист військовослужбовців і членів їхніх сімей; проведення культурно-художнього обслуговування військ (сил); забезпечення військ (сил) технічними засобами виховання. Морально-психологічне забезпечення включає: інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю, психологічне забезпечення, соціально-правове забезпечення, культурно-виховну роботу, захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу. Крім того, для вирішення його завдань можуть здійснюватися соціологічні та психологічні дослідження і організовується забезпечення військ (сил) технічними засобами пропаганди.

Морально-психологічний вплив (МПВ) – цей термін вживається у вітчизняній літературі для узагальненого визначення одного з напрямків діяльності по роботі з особовим складом армій країн-членів НАТО. У збройних силах кожної держави існує своя система морально-психологічного впливу. Але в країнах НАТО ці системи різняться лише за формою, а по суті мають аналогічні цілі, функції, завдання та механізми функціонування. Загальні риси вказаної системи: наявність відповідного апарату практично на всіх ланках організаційної побудови збройних сил ( в першу чергу в структурах управління збройними силами); широка розгалуженість та сувора підпорядкованість відповідних служб та органів; наявність чітко визначених ідейно-теоретичних та методологічних основ процесу здійснення; цілеспрямованість та комплексність МПВ; нерозривність та органічна єдність процесу навчання і виховання; високоякісне законодавче забезпечення; наявність у розпорядженні органів управління МПВ потужної матеріальної та фінансової бази в поєднанні з чисельними висококваліфікованими кадрами; логічність та чітка організація практичної діяльності.

Моральний дух – це духовна готовність і здібність військовослужбовців переносити випробування війни (бойових дій), труднощі військової служби, досягати перемоги над ворогом. Взаємопов’язаними сторонами морального духу військ (сил) є морально-психологічний потенціал і морально-психологічний стан особового складу.

Морально-психологічний потенціал – це сукупність духовних можливостей особового складу, його свідомості, професійної підготовленості, які можуть стати фактором перемоги під час бою.

Морально-психологічний стан (МПС) – це діюча частина морально-психологічного потенціалу, наявні духовні сили військовослужбовців, ступінь їх мобілізованості на виконання конкретної бойової задачі, морально-психологічний фактор досягнення перемоги.

Морально-психологічний фактор – це рівень реалізації, діюча частина морально-психологічного потенціалу.

Музеї військові – це військовий музей – це культурно-освітній та науково-дослідний заклад ЗС України, призначений для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури військової сфери, прилучення особового складу військ, громадян України до надбань військової національної, історико-культурної спадщини. Філія військового музею – це територіально відокремлене відділення музею, яке має самостійне суспільне і наукове значення.

Музеї (кімнати) бойової (трудової) слави (музейні утворення) – підрозділ, створений у об’єднанні, з’єднанні, військовій частині, ВНЗ, установі призначений для збирання, збереження, вивчення та публічного представлення музейних предметів і колекцій, популяризації історії збройних формувань, бойового шляху військових частини, героїки сьогодення. Науково-методичне забезпечення військової музейної справи здійснює Центральний музей ЗС України.

Народознавчі світлиці підрозділів – це центр інформаційно-пропагандистської, культурно-виховної і просвітницької роботи та організації дозвілля в підрозділі. Порядок її функціонування встановлює відповідний командир (орган військового управління).

Органи виховної і соціально-психологічної роботи ЗС України. На основі вивчення дійсного стану справ, враховуючи вимоги життя та пропозиції, які надходили до МО України з видів ЗС України та військових округів, Військова колегія МО України в листопаді 1993 р дійшла висновку щодо необхідності переформування структур СПС в органи виховної та соціально-психологічної роботи. Постановою Кабінету Міністрів України СПУ МО України 5 лютого 1994 р. було реорганізоване в ГУ ВСПР. 25 лютого1994 р. було затверджено Тимчасове положення про органи виховної і соціально-психологічної роботи (органи ВСПР) у ЗС України. Визначено їх повноваження, завдання та коло обов’язків по всій управлінській вертикалі. Виховні структури організовували свою діяльність на його підставі аж до 2000 р. включно. На ГУ ВСПР покладалися здійснення загального керівництва всіма виховними структурами у ЗС України, розробка керівних документів, методичних вказівок, організація інформаційного, морально-психологічного забезпечення бойової готовності та військової дисципліни у ЗС України, проведення гуманітарної підготовки зі всіма категоріями особового складу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України 29 квітня 1994 р. ГУ ВСПР було перейменоване у Головне управління виховної роботи (ГУВР). Структури СПС рішенням Міністра оборони з 13 травня 1994 р. перейменовувалися в органи виховної роботи. У травні 1994 р. директивою Міністра оборони України “Про створення органів виховної роботи у ЗС України” розпочалося їх формування в новому складі. Директива визначила структуру органів виховної роботи як на мирний, так і на воєнний час. Від роти і до виду ЗС України визначалась посада заступника командира (командуючого) з виховної роботи з відповідною зміною функціональних обов'язків.

Органи виховної роботи ЗС України в 1994 – 2004 рр.(з 1998 р.) - безпосередні організатори у Збройних Силах (інших військових формуваннях України) виховної роботи і відповідальні за планування, методичне забезпечення, якість та ефективність її проведення, дієвість заходів щодо зміцнення військової дисципліни. Вони забезпечували (забезпечують) взаємодію з органами виконавчої влади, громадськими, творчими, просвітницькими організаціями, релігійними конфесіями та засобами масової інформації. У ЗС України до них належали: Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України (ГУВР МОУ) та відповідні управління інших військових формувань України; управління виховної роботи видів ЗС України, оперативних командувань, відділи виховної роботи в органах управління, об'єднаннях; відділи (відділення) виховної роботи з'єднань, установ і навчальних закладів; відділення виховної роботи полків і рівних їм частин Збройних сил та інших військових формувань України, а також інші структурні підрозділи у військових комісаріатах, установах і закладах військових формувань. У підрозділах виховну роботу організовують і проводять заступники командирів з виховної роботи.

Органи з гуманітарних питань ЗС України. Органи з гуманітарних питань підпорядковуються Міністру оборони України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, відповідним командувачам, командирам (начальникам). Вони організовують гуманітарне і соціальне забезпечення діяльності Збройних Сил України і відповідають за планування та організацію гуманітарної підготовки; виховної роботи; соціально-психологічного супроводу військової служби; морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України; морально-психологічної підготовки військовослужбовців; моніторингу морально-психологічного стану особового складу військ (сил); стану військової дисципліни, профілактики правопорушень; інформаційно-пропагандистського забезпечення; культурно-виховної та просвітницької роботи; проведення військово-соціальної роботи у військах (силах) у межах своїх повноважень.

До органів з гуманітарних питань належали: Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту Збройних Сил України Генерального штабу Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань видів Збройних Сил України; управління з гуманітарних питань оперативних командувань; відділи з гуманітарних питань об’єднань; відділи (служби, відділення, посади) з гуманітарних питань структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України; відділи з гуманітарних питань вищих військових навчальних закладів;посади та структурні підрозділи з гуманітарних питань військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, навчальних центрів Збройних Сил України; посади з гуманітарних питань Кримського республіканського, Київського міського та обласних військових комісаріатів;

відділення з гуманітарних питань бригад, полків; посади з гуманітарних питань окремих батальйонів (дивізіонів); посади з гуманітарних питань окремих рот.

Психологічне забезпечення – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки. Складовими психологічного забезпечення є прогнозування морально-психологічного стану особового складу військ (сил), здійснення психологічної підготовки, психологічного супроводження бойової діяльності, психологічної реабілітації психотравмованих військовослужбовців.

Соціальна політика у Збройних Силах України – це діяльність органів військового управління щодо розвитку і управління соціальною складовою з метою задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їхніх сімей і працівників, соціальної реабілітації, підтримки та захисту військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або у відставку, створення умов для реалізації конституційних прав і свобод військовослужбовців.

Соціально-правове забезпечення – це складова морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), діяльність щодо створення необхідних соціальних і правових умов виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань, дотримання ним норм міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів); підтримання високої дисципліни, організованості та порядку. Вона включає: прогнозування динаміки соціальних процесів у військах (силах), виявлення існуючих соціально-гуманітарних проблем; реалізацію установлених законодавством України гарантій і пільг військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України, членам їх сімей; створення належних умов для задоволення притаманних військовому середовищу соціальних потреб та інтересів; організацію співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування з метою їх ефективного вирішення і надання соціальної допомоги сім’ям військовослужбовців.

Соціально-психологічна служба ЗС України (СПС). 5 березня 1992 р. Міністром оборони України була затверджена Концепція соціально-психологічної служби, а 22 квітня цього ж року Директивою Міністра оборони України Д-07 введено в дію загальну структуру СПС як органу управління, на який покладалась організація роботи з особовим складом ЗС України.

Соціально-психологічна служба (СПС) кожного військового формування була складовим елементом органів військового управління, діяльність якого спрямовувалась на забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності військ, військової дисципліни їх особового складу, згуртування всіх військовослужбовців навколо ідеї державної незалежності України, вивчення і розуміння ними закономірностей історичного процесу становлення Української самостійної соборної держави, на виховання у військовослужбовців глибокого почуття любові до України, її народу, культури, традицій і святинь, духовної та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, її територіальну цілісність, інтереси народу України, стояти на сторожі його свободи і незалежності; спрямована на формування і розвиток у воїнів гуманістичного світогляду, правової свідомості і особистісних якостей, необхідних для військової служби та подальшої успішної діяльності в громадянському суспільстві, на розвиток здібностей і обдарованості особистості вояків, психологічну допомогу постраждалим і соціально незахищеним, а в разі потреби — їх психологічну реабілітацію, на створення сприятливого морально-політичного та соціально-психологічного клімату у військах.

Суспільно-політична обстановка (СПО) – це сукупність чинників і умов, в яких здійснюється повсякденна діяльність військ (сил), підготовка та ведення операції (бою). Основними з них є: соціально-економічне становище в країні, відношення місцевого населення до війни, наших військ, воєнно-політичного керівництва держави, а також до противника; спрямованість діяльності політичних партій, рухів, громадських організацій і релігійних конфесій; криміногенна обстановка в регіоні (районі) бойових дій; наявність чи відсутність міжнаціональних протиріч тощо. Висновки із оцінки соціально-політичної обстановки враховуються командувачем (командиром) при прийняті рішення на проведення операції (бою).

Система морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) – це сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, технологій і методик впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців, захисту їх психологічних (психофізіологічних) властивостей, реабілітації психотравмованих. Ця система забезпечує реалізацію морально-психологічного потенціалу військ (сил) під час війни (воєнного конфлікту).

Система управління морально-психологічним забезпеченням – це сукупність функціонально пов’язаних органів управління, пунктів управління, систем зв’язку, системи засобів автоматизації управління морально-психологічним забезпеченням, а також спеціальних систем, що забезпечують збір, оброблення та передачу інформації для прийняття відповідних управлінських рішень. Сутність управління МПЗ полягає в діяльності службових осіб органів військового управління спрямованої на підвищення морально-психологічних якостей особового складу, перехоплення й утримання духовної переваги над противником, зниження його морального духу.

Технології морально-психологічного забезпечення – це складова системи МПЗ. Діяльність органів управління морально-психологічним забезпеченням, що складається з таких послідовних операцій, як визначення мети, завдань і змісту морально-психологічного забезпечення; прогнозування його наслідків; планування, підбір, розстановка виконавців і доведення до них завдань; організація взаємодії в інтересах морально-психологічного забезпечення; організація отримання та доведення інформації; здійснення контролю і перевірка виконання; підведення підсумків.

Управління морально-психологічним забезпеченням – це система узгоджених управлінських та організаційних дій, які поєднані єдиним задумом, здійснюються органами військового управління всіх рівнів на підставі відповідних принципів і спрямовані на оптимізацію структури, змісту і технологій морально-психологічного впливу на військовослужбовців.

Управління МПЗ здійснюється в загальній системі управління, організується і проводиться постійно і безперервно як під час підготовки, так і в ході операції. Воно включає:

безперервне вивчення й аналіз морально-психологічної обстановки, оцінку морально-психологічного стану своїх військ і військ противника, можливого інформаційно-психологічного впливу противника на наші війська (сили) та населення тих районів, де вони дислокуються, його наслідки;

визначення основних напрямків морально-психологічного забезпечення;

поставлення завдань підлеглим;

організацію та підтримання взаємодії;

організацію і забезпечення стійкої роботи системи управління структури виховної роботи;

організацію і проведення заходів щодо забезпечення військ (сил) центральними і військовими періодичними виданнями, культурно-просвітницьким майном, технічними засобами виховання і поліграфії;

безпосереднє управління діями органів виховної робот під час виконання ними заходів морально-психологічного забезпечення;

керівництво підготовкою підпорядкованих органів виховної роботи;

організацію та здійснення контролю і допомоги та інші заходи.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………….	3
Розділ 1. Концептуальні засади морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил)……………………………………………………………..	4
Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) як складова гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України…………………….	5
Роль і місце морально-психологічного забезпечення у системі всебічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил)……………………………….	14
1.3. Досвід організації та здійснення морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях провідних країн світу…………………………….........................................	22
Розділ 2. Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил)……	37
2.1. Морально-психологічне забезпечення оперативної та бойової підготовки військ (сил)…………………………………………………………………………………….	37
2.2. Морально-психологічне забезпечення служби військ…..…………………………..	43
2.3. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень…………………………………………………………………………	52
Розділ 3. Система морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій)……………………………………………………………………	64
3.1. Сутність, зміст та завдання системи морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій)……………………………………………….	64
3.2. Основні складові морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил)…………………………………………………………………………………………..	89
Розділ 4. Організація морально-психологічного забезпечення операцій (бойових дій)………………………………………………………………………………………………	102
4.1 Основи організації морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил)……………………………………...………………………..	102
4.2. Сутність і зміст оцінки обстановки в інтересах планування та організації морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил)…………………………………………………………………………………………...	111
4.3. Оцінка ефективності морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ……………………...…………………………………………..………	121
Розділ 5. Особливості морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил)...................................................................................................	126
5.1. Організація морально-психологічного забезпечення підготовки та участі контингентів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях…………………………………………………………………………….…….	126
5.2. Особливості організації морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил) у різних видах бою………………………………………………………...	135
5.3. Особливості морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування з’єднань і частин Повітряних та Військово-Морських Сил Збройних Сил України………………………………………………………………………………..…	145
Тезаурус..................................................................................................................................	161

176