Міністерство оборони України

Національна академія оборони України

Морально-психологічне

забезпечення

діяльності військ (сил)

К и ї в – 2 0 0 7

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)

Затверджено Вченою Радою академії

як навчальний посібник

для слухачів Національної академії

оборони України

Видання академії

2007

УДК 37.03.6-057.36:355.1.(477)

М 633 Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил):

Навч. посіб. – К.: НАОУ, 2007 – 176 с.

За загальною редакцією помічника Міністра оборони України, старшого наукового співробітника, кандидата військових наук, генерал-майора АЛЕЩЕНКО В.І.

У навчальному посібнику розкрита роль морально-психологічного забезпечення в системі всебічного забезпечення військ (сил), його місце у виконанні завдань гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України, показаний досвід організації морально-психологічного впливу на особовий склад в арміях провідних країн світу. Значне місце відведено організації морально-психологічного забезпечення оперативної, бойової підготовки, служби військ, військової дисципліни та профілактики правопорушень. Розкрита структура, основні завдання та складові системи морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення бойових дій (операцій), детально показані зміст, послідовність та основні документи організації морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил). Висвітлені особливості організації морально-психологічного забезпечення застосування частин, з’єднань у різних видах бою, Сухопутних військах, Повітряних та Військово-морських силах Збройних Сил України, специфіка морально-психологічного забезпечення підготовки та участі українських військових контингентів у міжнародних миротворчих операціях.

Навчальний посібник, крім слухачів Національної академії оборони України, може бути корисним для командирів (начальників), штабів, органів військового управління та курсантів вищих військових навчальних закладів.

Авторський колектив: к.військ.н. генерал-майор Алещенко В. І. (розділ 4 у співавторстві), к.і.н. п-к Безбах В. Г. (п.1.2), к.політ.н. п-к Богайчук В. Ж. (п.2.2, п.5.1 у співавторстві), к.психол.н. майор Василенко С. В. (п.5.3 у співавторстві,), к.і.н. Вилко В. М. (розділ 3), к.і.н. п-к Грицюк В. М. (розділ 4 у співавторстві, тезаурус), п-к Дикун В. Г. (розділ 4 у співавторстві), к.політ.н. п-к Клименко В. С. (п.5.2), к.філос.н. Мулява В. Д. (п.1.1), к.і.н Філіпов В. К. (п.5.3 у співавторстві), к.і.н. п/п-к Науменко А. О.(п.5.3 у співавторстві), п-к Примак П. Т. (п.5.1 у співавторстві), к.і.н. Рожнатовський Б. М. (п.2.3), к.філос.н. Ротань М. П. (п.2.1), д.і.н. п-к Сидоров С. В. (п.1.3 у співавторстві), к.політ.н. м-р Єрмоленко А. Б. (п.5.2 у співавторстві), к.і.н. п/п-к Романовський Я. Я. (п.1.2 у співавторстві), п/п-к Талаур С. Є. (п.1.3 у співавторстві).

РЕЦЕНЗЕНТИ:

СТАСЮК В.В., доктор психологічних наук, професор;

СМОЛЯНЮК В.Ф., доктор політичних наук, професор;

АФАНАСЬЄВ А.О., кандидат педагогічних наук.

ВСТУП

Світовий і вітчизняний досвід військового будівництва свідчить, що роль морального духу військ (сил), як найважливішого засобу досягнення перемоги у сучасній війні, значно зростає. Реалії сьогоднішнього дня переконливо доводять, що у збройних конфліктах третього тисячоліття вирішальну роль у визначенні переможця будуть відігравати переваги в галузі інформаційних технологій та досягнення морально-психологічної переваги над противником, адже сучасні технології інформаційно-психологічного впливу не знають кордонів. Вони безперервно впливають на свідомість, підсвідомість і поведінку людей, формування їх ставлення до тих чи інших подій. В арміях більшості країн світу йде активний пошук найбільш перспективних засобів впливу на свідомість та підсвідомість військовослужбовців, своєчасну їх підготовку до функціонування в екстремальних умовах сучасної війни.

Досвід війн і воєнних конфліктів останнього десятиріччя переконливо свідчить, що будь-який противник намагається активно впливати на моральні та психологічні якості, психофізіологічний стан, настрій, бойову активність особового складу протилежної сторони. Тому сьогодні слід вести мову не тільки про об’єктивну необхідність врахування морального фактору у воєнній справі, але й про удосконалення системи морально-психологічного забезпечення життєдіяльності ЗС України, що забезпечуватиме належне та ефективне виконання покладених на них завдань.

Відповідно до сучасних поглядів фахівців морально-психологічне забезпечення є видом всебічного забезпечення ЗС України та потребує, особливо зараз, подальшого наукового обґрунтування теоретичних положень і впровадження їх у практику життєдіяльності військ (сил).

Роль, місце та завдання морально-психологічного забезпечення викладені у Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Концепції гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України, Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України та інших нормативних документах.

Автори посібника свідомо оминули питання, що потребують висвітлення у закритих виданнях – вони будуть видані окремо. Крім того, у цьому виданні розкриті не всі аспекти організації морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил). Оскільки органи з гуманітарних питань знаходяться на стадії організаційно-штатних змін до інших структур органів особового складу. Однак, функції, завдання та алгоритм їх функціонування є аналогічним.

Розділ 1.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬК (СИЛ)

Військова діяльність завжди вимагала від людини спеціальної професійної підготовки та наявності комплексу сформованих моральних, психологічних, фізичних та інших якостей. Залежність ходу й результатів збройної боротьби від рівня підготовки та морально-психологічного стану збройних сил обумовлює значну увагу до організації системи підготовки особового складу в арміях більшості країн світу. Не викликає сумніву, що забезпечення необхідного рівня морально-психологічного стану особового складу є вагомим фактором ефективного виконання завдань збройних сил не лише в мирний час, а й у бойових умовах.

Воєнні конфлікти сучасності суттєво відрізняються від війн ХХ століття. Їх основною тенденцією є постійне посилення ролі інформаційних способів і форм боротьби. Це, насамперед, проявляється у:

зростанні масштабів та ефективності інформаційно-психологічних операцій, сил і засобів впливу на морально-психологічний стан особового складу;

значному збільшенні психогенних втрат серед особового складу (до 70% від загальних);

відсутності ефективної системи інформаційно-психологічного захисту військ (сил) та населення країни в цілому;

зростанні ролі спеціальних операцій (миротворчих, гуманітарних, рятувальних) у функціонуванні армій;

розширенні та посиленні антитерористичної боротьби;

перетворенні цивільного населення воюючих сторін засобами морально-психологічного впливу в об’єкт протиборства.

У зв’язку з цим, все більш приоритетним видом операцій (бойових дій), як і збройної боротьби в цілому, виокремлюється інформаційно-психологічне протиборство, де предметом ураження є свідомість, підсвідомість, поведінка та психофізіологічний стан людини.

У цих умовах, безперечно, зростає роль морально-психологічної складової бойового потенціалу Збройних Сил, підвищуються вимоги до ефективності системи морально-психологічного впливу на свої війська і населення в цілому, організації захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу.

1.1. Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) як складова гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України

Процес подальшої еволюції українського суспільства вимагає все більшої уваги до розвитку його гуманітарної та соціальної сфери, забезпечення реалізації положення статті 3 Конституції України: „Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”.

Сьогодні необхідні нові підходи щодо визначення ефективних шляхів посилення гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України, завдання якого полягає у створенні умов для оптимального функціонування соціальних та духовних відносин у військах (силах), розвитку особистості військовослужбовця, розкритті його творчого та інтелектуального потенціалу в процесі військово-професійної діяльності.

Сутність, принципи та напрями гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України.

Сучасні підходи до підготовки та застосування військ (сил), що відображено, зокрема, у Державній програмі розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 рр., особливу увагу приділяють посиленню гуманітарної та соціальної складової військової служби в сучасних умовах. Це обумовлюється:

посиленням гуманітарної і соціальної складової в політиці української держави;

зростанням ролі гуманітарного та соціального чинників у забезпеченні високого рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил);

недосконалістю системи національно-патріотичного виховання особового складу, мотивації його до військової служби;

низьким рівнем престижу військової служби в українському суспільстві;

наявністю гострих соціальних проблем, низьким рівнем соціального захисту військовослужбовців, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;

збільшенням обсягу завдань Збройних Сил України та необхідністю впровадження загальноєвропейських стандартів у гуманітарну та соціальну сфери життєдіяльності військ (сил) у процесі євроатлантичної інтеграції;

недосконалістю нормативно-правової бази системи гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України;

недостатнім рівнем наукового, кадрового, фінансового та матеріально-технічного забезпечення розвитку гуманітарної сфери Збройних Сил України.

Ці та інші чинники зумовлюють гостру необхідність переходу до якісно нової системи діяльності органів військового управління щодо всебічного забезпечення виконання завдань гуманітарної політики держави в Збройних Силах України.

Визначення сутності, завдань та механізмів гуманітарного і соціального розвитку Збройних Силах України можливе тільки на основі глибокого розуміння сутності гуманітарної сфери та гуманітарної політики в цілому. У вітчизняній науковій думці існує декілька підходів щодо розв’язання цього питання. Але в головному погляди співпадають – гуманітарну сферу слід розглядати в широкому та вузькому значенні.

Поняття “гуманітарний” (від лат. humanity – людство, людяність) в найширшому розумінні цього терміну означає “олюднення” усіх сфер і галузей суспільного буття, створення можливостей та умов для максимальної самореалізації соціальних груп та кожної особистості, формування в неї внутрішньої потреби та здатності приймати участь у житті держави і суспільства, словом та ділом відстоювати гуманні цінності.

Виходячи з цього поняття, до гуманітарної сфери, у широкому її значенні, можна віднести: освіту; виховання; науку; культуру; релігію; свободи, права і обов’язки людини та громадянина; інформаційний простір; сферу охорони здоров’я та соціального забезпечення та ін. Вона об’єднує дві взаємопов’язані суспільні складові – духовну (гуманітарну у вузькому значенні) й матеріальну (соціальну) сфери.

У вузькому значенні термін “гуманітарна сфера” стосується лише духовного життя, насамперед, такої його складової як духовна культура (особистості, групи, суспільства). Соціальна сфера включає соціально-побутові та матеріальні умови і фактори життєдіяльності особистості та суспільства. З метою формування та розвитку цих сфер державою проводиться відповідна гуманітарна та соціальна політика

На нашу думку, сутність гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України можна пояснити через розкриття гуманітарної та соціальної політики як системи діяльності, що включає в себе сукупність складових, напрямів, завдань і механізмів їх реалізації.

Відповідно до Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України:

гуманітарна політика у Збройних Силах України, як складова державної гуманітарної політики, є діяльність органів державного та військового управління щодо реалізації громадянських прав та свобод військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, забезпечення їх морально-психологічного, духовного і культурного розвитку, створення умов для забезпечення ефективної професійної діяльності;

соціальна політика у Збройних Силах України, як складова частина соціальної політики держави, являє собою діяльність органів державного і військового управління з метою захисту і задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, членів їх сімей, цивільних працівників та звільнених із Збройних Сил України.

Однак слід зауважити, що відокремлення соціальної сфери від гуманітарної є умовним, воно допомагає чітко визначити завдання відповідним суб’єктам за цими напрямками.

Базовими елементами структури гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України можна визначити:

1. Військово-соціальне забезпечення;

2. Правове забезпечення;

3. Інформаційне забезпечення;

4. Військову освіту та науку;

5. Культурологічне забезпечення;

6. Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил).

Слід мати на увазі, що перші 5 складових розкривають власне змістовний компонент гуманітарного і соціального розвитку, а 6-й - його організаційно-діяльнісну сторону.

Дамо коротку характеристику основних із визначених вище складових.

Військово-соціальне забезпечення – це комплекс соціально-правових, інформаційних та організаційних заходів щодо створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців, працівників Збройних Сил, сприяння їм у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг з метою забезпечення їх нормальної життєдіяльності, сумлінного ставлення до виконання покладених на них функціональних обов’язків.

Правове забезпечення – це комплекс заходів з нормотворчої, правозастосовуючої та правоохоронної діяльності відповідних органів державної влади та військового управління, яка безпосередньо спрямована на забезпечення високого рівня бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), законності та правопорядку у Збройних Силах України, їх здатності до захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Ця складова реалізується через наступні функції:

– нормотворчу – діяльність, яка спрямована на створення й удосконалення системи правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України, та здійснюється органами державної влади і військового управління, в частині, що їх стосується;

– правозастосовуючу – процес реалізації правових норм, який складається з дотримання, виконання, використання та застосування норм права відповідними суб’єктами;

– правоохоронну – вид державної діяльності, що здійснюється з метою охорони права шляхом застосування юридичних важелів у відповідності із законом та полягає у здійсненні контролю, встановленню та розкриттю злочинів і правопорушень, прокурорського нагляду, здійснення судочинства.

Інформаційне забезпечення – це діяльність органів державної влади, військового управління, засобів масової інформації та інших суб’єктів, яка спрямована на задоволення інформаційних потреб особового складу Збройних Сил та громадськості у цілому, пропаганду та збереження національних, духовних та інших цінностей українського народу з метою формування та розвитку у військовослужбовців національної свідомості, гуманістичного світогляду, життєвої позиції та особистих якостей необхідних для ефективної військово-професійної діяльності.

Інформаційне забезпечення виступає важливою складовою частиною гуманітарного і соціального розвитку та зосереджується на роз’ясненні особовому складу вимог Конституції України, чинного законодавства, внутрішньої і зовнішньої політики держави, підвищенні ролі засобів масової інформації у всебічному висвітлені життєдіяльності Збройних Сил України.

Військова освіта та наука являє собою діяльність органів державного і військового управління, яка спрямована на всебічну підготовку військових фахівців до ефективної військово-професійної діяльності, формування у них здатності до творчої самореалізації та прагнення до постійного самовдосконалення.

Реалізація цих завдань здійснюється шляхом реалізації принципу безперервності освіти, впровадження сучасних інформаційних технологій та методик військового навчання та виховання, подальшого посилення гуманітарної складової у підготовці військових фахівців.

Культурологічне забезпечення – це комплекс заходів, що здійснюється органами державного та військового управління, закладами культури і мистецтва щодо формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям Українського народу та його Збройних Сил, задоволення їх духовних потреб особового складу Збройних Сил та формування позитивних мотивацій до виконання завдань військової служби.

Морально-психологічне забезпечення життєдіяльності військ (сил) – це один з основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого є формування та підтримка високого морально-психологічного стану особового складу, його бойових, психологічних та інших якостей необхідних для успішного виконання завдань за призначенням, забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), зміцнення військової дисципліни та правопорядку.

За своєю сутністю морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) це компонент, що забезпечує організацію та виконання основних завдань гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України.

Основними напрямками гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України можна вважати:

формування національної свідомості та самосвідомості особового складу, почуття патріотизму;

створення необхідних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців та працівників Збройних Сил, сприяння у реалізації встановлених їм законами прав і пільг;

розвиток та вдосконалення системи соціального захисту, соціального страхування, пенсійного забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил;

гуманізація військової освіти;

створення умов для ефективного інформаційного забезпечення особового складу Збройних Сил України;

розвиток демократичного цивільного контролю у Збройних Силах України;

розвиток фізичної культури та спорту, впровадження здорового способу життя військовослужбовців;

вдосконалення взаємодії органів військового управління з органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями.

Важливим компонентом, що розкриває сутність гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України є її принципи. Основні з них співвідносяться з принципами морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил). До них, зокрема, відносяться:

• верховенство права;

• позапартійність;

• орієнтація на ідеали демократії і гуманізму, загальнолюдські моральні цінності;

• законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав;

• гласність, відкритість для демократичного цивільного контролю;

• єдність державних гарантій прав та свобод військовослужбовців;

• виховання військовослужбовців на патріотично-бойових традиціях Українського народу;

• науковий підхід до організації та проведення заходів гуманітарного та соціального розвитку;

• взаємодія та чітке розмежування повноважень і відповідальності органів державного й військового управління з питань реалізації гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України.

Основними завданнями гуманітарної та соціальної політики у Збройних Силах України можна вважати:

забезпечення прав і свобод військовослужбовців, як громадян України, з урахування особливостей, що визначаються військовими статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами;

підняття престижу військової служби у суспільстві;

поглиблення процесу гуманізації службових відносин у військах (силах), як одного з чинників покращення морально-психологічного стану військовослужбовців;

формування у військовослужбовців високої моральної культури;

розвиток культури та духовності у ЗС України, створення необхідних умов для національно-культурного та духовного самовдосконалення військовослужбовців та членів їх сімей,

задоволення прав військовослужбовців на свободу світогляду та віросповідання;

підвищення рівня матеріального забезпечення та соціальної захищеності військовослужбовців та членів їх сімей;

створення належних житлово-побутових умов, сприяння отримання дітьми військовослужбовців освіти та бажаної професії;

забезпечення надійності системи охорони здоров’я військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їх сімей;

захист прав військовослужбовців, працівників ЗС України, осіб звільнених з військової служби;

підняття рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, учасників бойових дій, сімей загиблих військовослужбовців;

розвиток фізичної культури і спорту в підрозділах і військових частинах.

Під механізмом реалізації завдань гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах слід розуміти сукупність суб’єктів та систему їх впливу на військовослужбовців, працівників Збройних Сил, на всю діяльність військ (сил) в цілому, що здійснюється у відповідності з визначеними напрямками та завданнями.

Спочатку розкриємо систему впливу, а потім визначимо функції суб’єктів впливу у механізмі реалізації завдань гуманітарної та соціальної політики в ЗС України.

У відповідності до Державної програми розвитку ЗС України на 2006-2011 рр. основними напрямками розвитку системи гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України є:

1. Соціально-психологічний супровід військової служби;

2. Морально-психологічне забезпечення підготовки та застосування військ (сил);

3. Військово-патріотична робота з громадянами України.

І. Складовими соціально-психологічного супроводу військової служби мають бути:

професійно-психологічний відбір кандидатів на військову службу;

правовий захист військовослужбовців шляхом введення в кожному з’єднанні цивільного юриста з повноваженнями дисциплінарного судді, що несе відповідальність тільки перед Законом і не підпорядкований командиру з метою справедливості застосування дисциплінарних стягнень;

введення у військах (силах) інституту уповноважених рядового, сержантського та офіцерського складу;

введення у практику життєдіяльності військ (сил) військової профспілки, яка має займатися питаннями захисту інтересів військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, стимулювання їх службової діяльності, покращення побутових умов;

створення умов для ефективного соціального забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників ЗС України на підставі введення в практику життєдіяльності військ (сил) служби соціального забезпечення;

психологічна допомога військовослужбовцям та членам їхніх сімей, працівникам Збройних Сил України на підставі введення в практику військ (сил) гарнізонних психологічних консультативних пунктів;

моніторинг соціальних процесів у ЗС України;

проведення соціологічних досліджень в інтересах Міністерства оборони та Генерального штабу;

здійснення оперативного соціально-правового консультування військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил.

ІІ.Складовими морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил) можуть стати:

1. Інформаційне забезпечення та зв’язки з громадськістю, що передбачає: створення інформаційно-пропагандистського центру Збройних Сил України; розробку програми розвитку ідейно-політичного виховання, інформаційно-пропагандистської роботи; вироблення та розповсюдження друкованої, аудіо-відеопродукції щодо воєнної політики України, діяльності Збройних Сил України; формування та підтримання електронних баз даних у Інтернет-просторі; презентацію органів військового управління, військ (сил) перед засобами масової інформації та громадськістю.

2. Психологічне забезпечення проводиться шляхом організації морально-психологічної підготовки особового складу Збройних Сил, психологічного супроводу застосування військ (сил), збереження психічного здоров’я особового складу в екстремальних умовах, соціально-психологічної реабілітації психотравмованих;

3. Соціально-правове забезпечення повинно проводитися на підставі:

реалізації визначених державою стандартів, нормативів та пільг військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їхніх сімей;

здійснення заходів щодо соціальної реабілітації та соціальної підтримки військовослужбовців, які звільнені з лав Збройних Сил за станом здоров’я, втратили працездатність, а також ветеранів збройних конфліктів;

діяльності щодо забезпечення соціального захисту членів сімей військовослужбовців, які загинули (зникли без відома), потрапили у полон під час бойових дій;

забезпечення виконання норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

проведення заходів щодо підтримання дисципліни, організованості та правопорядку у Збройних Силах;

4. Культурно-освітня робота має здійснюватися шляхом організації заходів щодо виховання особового складу військ (сил) в дусі традицій національних Збройних Сил, формування у офіцерів, сержантів та солдат корпоративного духу; задоволення естетичних та культурних запитів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України;

5. Духовне виховання пропонується проводити шляхом створення умов для задоволення релігійних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил відповідно до їх конфесійної належності.

ІІІ. Складовими військово-патріотичної роботи з громадянами України повинні мають бути:

широке рекламування військової служби;

всебічна підтримка з боку органів влади усіх рівнів, ветеранських, військово-патріотичних, молодіжних та дитячих об’єднань і клубів, метою діяльності яких є формування громадянина-патріота;

навчальна військова підготовка в освітніх закладах з метою підготовки громадян до дій в умовах можливих техногенних катастроф, терористичних актів, формування широкого кола громадян – потенційних військовослужбовців служби за контрактом;

героїко-патріотична тематика в літературі, мистецтві та культурі.

Забезпечення виконання завдань щодо соціально-психологічного супроводу військової служби, морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил), військово-патріотичного виховання особового складу повинно бути в основному покладено на органи особового складу Збройних Сил України. Для забезпечення їхнього ефективного функціонування мають залучатися фахівці в галузі психології, психофізіології, педагогіки, соціології, політології, історії, військової журналістики, правознавства та ін.

До суб’єктів гуманітарної політики в ЗС України належить держава та суспільство в цілому, органи військового управління, командири (начальники), органи особового складу, громадські організації, військові колективи та окремі військовослужбовці. Першочергове завдання органів державного і військового управління полягає в створенні умов для самореалізації особистістю свого соціогуманітарного потенціалу. Зупинимось коротко лише на завданнях основних органів, на які безпосередньо покладається реалізація завдань гуманітарного та соціального розвитку.

Органом, який здійснює керівництво, координацію та науково-методичне забезпечення реалізації гуманітарної політики держави в Збройних Силах України є Департамент гуманітарної політики Міністерства оборони України, на який покладається:

• розробка проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо впровадження гуманітарної та соціальної політики держави у ЗС України, та стратегії гуманітарного та соціального розвитку;

• організація виконання державних програм розвитку ЗС України, інших програм (планів) з питань гуманітарного та соціального розвитку;

• моніторинг ефективності гуманітарної політики в ЗС України та опрацювання пропозицій з питань розвитку гуманітарної сфери ЗС України;

• розробка та здійснення заходів щодо розвитку культури та духовності у ЗС України;

• вдосконалення системи військово-патріотичного виховання у ЗС України;

• створення умов щодо задоволення прав військовослужбовців на свободу совісті та віросповідання;

• забезпечення розвитку гуманітарної складової військової освіти та науки;

• соціальний моніторинг ЗС України, розробка пропозицій щодо удосконалення програм їх соціального розвитку;

• здійснення заходів щодо реалізації соціально-правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників ЗС України, осіб звільнених у запас або відставку, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;

• удосконалення систем соціального забезпечення військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їх сімей;

• розробка та здійснення заходів щодо соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються у запас, або відставку та членів їх сімей;

• участь у формуванні оборонного бюджету за програмою “Культурно-виховна робота з особовим складом та членами сімей військовослужбовців ЗС України“ і розподіл виділених коштів;

• формування напрямків та реалізація політики господарської діяльності культурно-просвітницьких закладів ЗС України.

В інтересах гуманітарного та соціального розвитку ЗС України в межах чинного законодавства Департамент гуманітарної політики Міністерства оборони України підтримує зв’язки та організує взаємодію з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, громадянами України, засобами масової інформації та відповідними міжнародними інституціями.

Органом, який планує, організує та контролює діяльність військового командування з питань гуманітарного та соціального розвитку є Головне управління особового складу Генерального штабу ЗС України, на яке покладається:

• проведення моніторингу морально-психологічного стану особового складу призовного контингенту та мобілізаційних ресурсів держави;

• організація і контроль діяльності органів військового управління щодо поліпшення морально-психологічного стану особового складу ЗС України, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

• аналіз суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) та її впливу на морально-психологічний стан особового складу;

• організація інформаційно-пропагандистського забезпечення та культурно-виховної роботи з особовим складом ЗС України;

• проведення військово-соціальної роботи серед особового складу Генерального штабу ЗС України та безпосередньо підпорядкованих йому військ;

• організація забезпечення з’єднань, військових частин та установ технічними засобами пропаганди відповідно до штатно-табельної потреби.

Окрім названих органів, на які покладається безпосереднє керівництво органами військового управління щодо соціального та гуманітарного розвитку в ЗС України, питаннями гуманітарної та соціальної політики займаються в межах своєї компетенції і інші структурні підрозділи Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України.

Отже, реалізація завдань гуманітарного та соціального розвитку в ЗС України потребує створення чіткої системи діяльності органів державного та військового управління, визначення та обґрунтування функцій та завдань, що покладаються на командирів (начальників), штаби, органи особового складу, підняття їх ролі та статусу.

Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил), як організаційний компонент гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах, є механізмом впровадження його завдань.