28. Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.Закони грошового обігу - спроба усвідомити шляхи подолання або уникнення надзвичайно складного економічного явища, що пов'язане саме з паперовими грошима - інфляції.

 Сутність закону грошового обігу. Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно переміщуються від одного суб’єкта економіки до іншого. Такий рух грошей прямо чи опосередковано обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту. Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом.    Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв’язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці.

29. Грошова система, її структурні елементи та основні типи.

Грошова система — це форма організації грошового обігу, що історично склалась у певній країні і закріплена законодавчими актами. Грошові системи сформувалися з утвердженням централізованих держав.

Нинішні грошові системи включають у себе такі основні елементи: певну грошову одиницю (її найменування і масштаб цін); види державних кредитних і паперових грошових знаків розмінної монети, що мають законну платіжну силу; форми й умови безготівкового платіжного обігу; порядок обміну національної грошової одиниці на іноземну і валютні курси; органи, що завідують організацією грошового обігу.

Історично існували три типи грошових систем — біметалізм, монометалізм і система кредитних грошей. В основі грошової системи біметалізму є два метали — золото і срібло. Однак біметалізм виявився нежиттєвою системою, адже існування двох мір вартості суперечить сутності грошей як єдиного загального еквівалента. Тому у другій половині ХІХ ст. у більшості європейських країн і в США утвердилась система золотого монометалізму.

Система золотого монометалізму у своєму розвитку пройшла кілька етапів:

• система золотомонетного обігу;

• система номінальних грошових знаків (банкнот) із золотозливковим або золотодевізним стандартом;

• система паперово-кредитного обігу, основу якої становлять кредитні гроші, що не обмінюються на золото.

Система золотомонетного обігу — найдорожча, але разом з тим і найстійкіша грошова система. Усі функції грошей виконують справжні (золоті) гроші у формі монет. За такої системи не буває нестачі або надлишку золотих грошей, які вільно випадають з обігу і вільно повертаються до нього завдяки функції нагромадження (утворення скарбів). Золотомонетний обіг завжди поєднується з обігом банкнот, які вільно обмінюються на золото за номіналом. Унаслідок цього така грошова система має відносну стійкість і забезпечує необхідну еластичність грошового обігу.

На початку ХХ ст. на зміну золотомонетному грошовому обігу прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з обмеженим обміном національних грошей на зливки золота (золотозливковий стандарт) або на девізи (золотодевізний стандарт). За золото-зливкового стандарту золоті монети в обіг не випускаються, банкноти розмінюються на золото в результаті продажу золотих зливків за фіксованою державною ціною. За золотодевізного стандарту грошові знаки взагалі не обмінюються на золото, а фіксований курс національної грошової одиниці підтримується за допомогою купівлі-продажу іноземної валюти (девіз). За обох систем в обігу відсутні золоті монети, все монетарне золото концентрується в центральних банках країни. Нині комерційні банки втратили право випускати власні банкноти, емісію банкнот здійснює лише центральний (емісійний) банк, який контролює держава.

Система паперово-грошового обігу має специфічні ознаки і стала новим типом грошової системи. Її характерні особливості: основу системи становлять кредитні гроші (банкноти); золото вилучається з внутрішнього і міжнародного обігу, скасовується офіційний золотий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золото; зменшується обіг наявних грошей (готівки) і значно зростає обіг безготівкових грошових коштів; відбувається повна монополізація випуску грошей державою; зростає значення державного регулювання грошового обігу.