- •1.Виникнення економічної теорії та її місце в системі наук.
- •2.Основні етапи розвитку економічної теорії.
- •4.Методи і функції економічної теорії.
- •5.Економічні закони. Економічні і правові закони.
- •6.Економічна теорія і господарська практика.Економіка і політика.
- •7.Внесок українських мислителів до розвитку економічної теорії.
- •8.Наукові новаторства Туган Барановського.
- •9.Основні проблеми організації економічного життя суспільства.Ресурси і чинники виробництва.
- •10.Виробничі ресурси і проблема вибору.Крива виробничих можливостей.
- •11. Система потреб. Економічний закон зростання потреб.
- •13. Формаційний і цивілізаційний підходи.
- •14. Зміст, рушійні сили та критерії економічного прогресу.
- •15. Еволюція технологічних способів виробництва
- •16. Зміст, структура і функції економічної системи суспільства.
- •17. Зміст і форми власності та її місце в економічній теорії
- •18. Типологіація сучасних економічних систем.
- •19. Закономірності та особливості розвитку перехідних економічних систем.
- •20. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки
- •21.Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання
- •22. Основні теорії трансформації економічних систем
- •23. Ефективність виробництва
- •24. Форми організації суспільного виробництва – натуральне і товарне.
- •25.Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості.
- •26. Теоретичні концепції виникнення і суті грошей
- •27. Функції грошей та їх еволюція.
- •28. Грошовий обіг та його закони.
- •29. Грошова система, її структурні елементи та основні типи.
- •30. Валютні курси і конвертованість валют.
- •31. Інфляція.
- •32. Антиінфляційна політика держави
- •33. Суть, функції і структура сучасного ринку.
- •34. Ринкова економіка
- •36. Роздержавлення і приватизація.
- •37. Інфраструктура ринку.
- •38. Невиззначеність і ризиковість ринкової економіки
- •39.Поняття попиту і фактори, що його визначають.
- •40.Пропозиція та фактори, що її визначають.
18. Типологіація сучасних економічних систем.
У вітчизняній політичній економіці тривалий період панував формаційний підхід до класифікації економічних систем, який розроблено і обґрунтовано у працях К. Маркса. Поняття економічної формації є наріжним каменем його методу. Саме економічна формація є основою суспільно-економічної формації, яка являє собою спосіб виробництва, що розглядається в єдності з ідеологічною і політичною надбудовою, з усіма характерними для нього формами діяльності людей. Спосіб виробництва як єдність і взаємодія продуктивних сил і даного типу суспільно-виробничих відносин становлять економічну формацію суспільства. Цивілізаційний підхід до класифікації економічних систем. В останні роки у вітчизняній економічній науці дедалі важливіше місце посідає цивілізаційний підхід, який по-іншому визначає закономірні ступені розвитку економічної системи. Відмінна риса людської цивілізації — її гуманістична спрямованість. Задоволення потреб людини є кінцевою метою виробництва. Задоволення потреб у свою чергу народжує нові потреби, для задоволення яких потрібен подальший розвиток виробництва. Отже, суперечність між потребами та інтересами людини, з одного боку, і рівнем розвитку виробництва — з другого, взаємодія між ними є, як зазначалося в темі 2, рушійною силою економічного прогресу, тобто розвитку суспільного виробництва і людини. Людина — не лише головна продуктивна сила виробництва, але і його безпосередня мета. У другій половині ХХ ст. розгорнулася науково-технічна революція, яка зумовила глибокі якісні зрушення в засобах виробництва. Вона визначила перехід продуктивних сил до нового технологічного способу виробництва, коли знання, наука, інформація стають основними джерелами економічного піднесення і відкривають нові можливості зростання ефективності економіки. Економіка вступає в постіндустріальну епоху.
Таким чином, за цивілізаційним підходом ми можемо виділити три типи економічних систем: аграрну, або традиційну; індустріальну;- постіндустріальну. У традиційній економіці панівним було сільське господарство та натуральний характер виробництва. За індустріальної економіки панівною є промисловість, а загальною формою організації виробництва є товарне виробництво. За постіндустріальної економічної системи основою є нематеріальне виробництво, інформація і знання. Очевидно, за цього типу економіки починається поступове відмирання товарно-грошових і ринкових відносин.
19. Закономірності та особливості розвитку перехідних економічних систем.
Перехідна економічна система – це така національна економічна система, яка перебуває на перехідному етапі від одного свого якісного стану до іншого.
За своїм характером ці економічні системи слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішній структурі ще зберігають значний вміст механізмів та інституцій старої економічної системи, але поступово набирають рис та ознак тієї нової системи, до повної трансформації у яку просувається дана перехідна економічна система. Перехідними на сьогодні можна вважати економіки країн СНД та Східної Європи, включаючи, звісно, і Україну.
Перехідні (трансформаційні) економічні системи – це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціуму настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елементи нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.
Перехідні економіки можна класифікувати за аспектами цивілізаційного і формаційного процесів.
Аспект цивілізаційного процесу: від неоліту до бронзового віку; від бронзового до залізного віку; від залізного до передіндустріального віку; від передіндустріального до індустріального віку; від індустріального до постіндустріального (інформаційного) віку.
Аспект формаційного процесу: від первісного до рабовласницького ладу; від рабовласництва до феодалізму; від феодалізму до капіталізму; від капіталізму до соціалізму; від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн тощо).
У межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економічної формації є перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.
Закономірності трансформації в межах ринкової системи
1. Поглиблення суспільного характеру виробництва.
2. Зміни у розвитку технологічного способу виробництва вимагають нових та відповідної адаптованості існуючих господарських форм.
Кожна наступна форма соціально-економічного розвитку породжу є нові фактори економічного зростання, не відкидаючи при цьому надбань попередніх. За вільної конкуренції головним фактором економічного зростання є гонитва за надприбутком, одержаним завдяки впровадженню науково-технічному прогресу.
Монополія породжує нові переваги великих підприємств над дрібними в застосуванні досягнень НТП, економії на управлінні та ін., а також можливість упорядковувати, узгоджувати та передбачувати результати діяльності.
Державно-монополістичний капіталізм створює можливості державного впливу на відтворювальний процес у масштабах суспільства.
Змішана економіка забезпечує спеціалізацію і розподіл функцій між дрібними та крупними підприємствами, передбачає обрання форми власності й форми господарювання за економічною доцільністю.
Зміст перехідної економіки – формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає можливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.