Тема № 9 Проголошення незалежності України

І. Розпад радянської держави. Проголошення незалежності України.

ІІ. Розбудова української державності. Прийняття нової Конституції України.

І. Влітку 1990 року новообрані парламенти союзних республік один за одним проголошували декларації про державний суверенітет. У цій ситуації Президент СРСР М. Горбачов запропонував укласти новий союзний договір, який зберігав би унітарну, союзну державу.

Державницькі, демократичні сили України з самого початку виступали проти укладання союзного договору, за незалежну українську державу, що в певній мірі було відображено в “Декларації про державний суверенітет України”. В січні 1991 року демократичні сили (партії і рухи) 13 республік СРСР в Харкові провели установчу конференцію міжреспубліканського політичного блоку “Демократичний конгрес” (ДК). У спільній декларації учасники ДК запропонували відкинути нав’язуваний центром проект союзного договору і приступити до підготовки самими республіками договору про співдружність незалежних держав.

В цій ситуації М. Горбачов вирішив заручитись “голосом народу”, дипломатично “сформулювавши” питання на референдум. 17 березня 1991 року в союзному бюлетені референдуму було поставлено запитання: “Чи вважаєте ви необхідним збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?”.

Український парламент вирішив занести до бюлетенів додаткове республіканське питання: “Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?”.

На перше питання “так” відповіли 70,2%, на друге – 80,2% громадян, що взяли участь у референдумі.

24 серпня 1991 року відкрилася позачергова сесія Верховної Ради України, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці і Акт проголошення незалежності України, затверджений конституційною більшістю депутатів – 346.

1 грудня 1991 року на виборчі дільниці прийшло близько 32 млн. громадян (84,2% із тих, хто мав право голосу). Підтвердили Акт проголошення незалежності України 29 млн. (90,35%) громадян. Проти було тільки 2,4 млн. (7,6%). Немає жодної області, де б більшість виборців проголосувала проти незалежності. Отже, це була реалізація мрій, сподівань, боротьби минулих і нинішніх поколінь українських патріотів. Абсолютна більшість громадян України сподівалась на краще життя в своїй державі.

8 грудня 1991 року три держави (Росія, Україна, Білорусь), які підписали союзний договір 1922 року, заявили, що СРСР як держава припиняє своє існування. Вони заявили про створення Співдружності Незалежних Держав. 21 грудня в Алма-Аті про приєднання до СНД заявили й інші республіки колишнього СРСР (крім країн Балтії та Грузії). СРСР перестав існувати. Незалежність України стала реальністю.

ІІ. Після проголошення незалежності одним із найперших державотворчих кроків стало запровадження атрибутів державності.

4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про державний кордон України”, який проголошував недоторканність кордонів, визначав порядок їхньої охорони та правила переходу.

12 листопада 1991 р. Президент України підписав Указ “Про утворення державного митного комітету України”; хоча за спеціальною домовленістю кордони між державами СНД визнавались “прозорими” – без митного контролю.

24 серпня 1991 р. позачергова сесія парламенту прийняла постанову “Про військові формування на Україні”, було створено Міністерство оборони України на чолі з генералом К.Морозовим.

6 грудня 1991 р. прийнято Закон “Про збройні сили України”.

4 листопада 1991 р. прийнято Закон “Про національну гвардію України”.

20 вересня 1991 р. постановою Верховної Ради була утворена Служба національної безпеки України (з березня 1992 року СБУ).

5 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про прокуратуру”.

8. жовтня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон “Про громадянство України”.

Особливе місце у державній атрибутиці посідають гімн, герб та прапор.

• 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради затвердила музичну редакцію Державного гімну “Ще не вмерла Україна”.

• 4 вересня 1991 р. після триразового голосування депутатів Верховної Ради синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

• 28 січня 1992 р. постановою Верховної Ради синьо-жовтий прапор був затверджений Державним.

• 19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України.

Конституційний процес.

“Декларація про державний суверенітет України”, прийнята 16 липня 1990 р., стала правовою основою концепції нової Конституції України, але події 24 серпня 1991 р. внесли серйозні корективи у розвиток конституційного процесу.

Проте винесення на всенародне обговорення у 1992–1993 рр. двох варіантів проекту Конституції України закінчилось невдачею. Верховна Рада не затвердила жоден з них, чинною залишилася Конституція УРСР 1978 р., до якої внесено понад 200 поправок.

Після того, як Президентом України став Л. Кучма, було створено нову Конституційну комісію, але через протистояння гілок влади і боротьбу політичних сил вона теж не була результативною.

Врешті, 28 червня 1996 року під загрозою президентського розпуску парламенту, Верховна Рада прийняла Конституцію