Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте, чому Ф. Дюрренматт називає свій твір трагікомедією?

2. За перебігом подій ми спостерігаємо очима автора. А чи проявляється у п'єсі авторське ставлення до зображеного?

3. Простежте, чому автор з усіх можливих варіантів обирає найгірший? Спро­ буйте спрогнозувати подальший перебіг подій.

Література

1. Ж. Всесвітня література. 2003. — № 9. — СІ 1—15.

2. Ж. Всесвітня література. — 2003. — № 12.

3. Ж. Всесвітня література та культура. — 2004. — № 5 — С. 37—41.

4. Ж. Зарубіжна література. — 2003. — №11. — С. 42—44.

Інструктивно-методичні матеріали

П'єса «Візит старої дами» (1956) принесла авторові всесвітнє визнання. Вона з великим успіхом йшла на багатьох сценах світу і навіть була екранізована ре­жисером Михайлом Козаковим на кіностудії «Мосфільм» у 1989 році. Ф. Дюр­ренматт говорив про свій твір так: «Візит старої дами»— зла п'єса, саме тому

трактувати її слід якнайгуманніше. І персонажі повинні викликати не гнів, а сум. В основі — акція «покарання злочину», перетворена на фарс». Автор у своєму творі встановлює міру морального занепаду людства і водночас змальо­вує перспективу спасіння.

Як і в інших його творах, у ній схрещуються трагічне і комічне, це визначає жанр твору як трагікомедія. Трагікомічне світобачення, що лежить в основі творів цього жанру, пов'язане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурд­ності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях. Спостерігаються також неприродні перепади сюжету, що теж властиве для творів літератури постмодернізму.

Назва твору підкреслює образ головної героїні, яка прибуває до свого рідного міста через багато років, щоб реалізувати свій план помсти за «скалічене» життя. Візит поважної і багатої Клер Цаханасян вносить в атмосферу міста, що занепада­ло, свої корективи, і місто починає змінюватись. План Клер не обмежується лише вбивством Альфреда Ілла, який колись зрадив її, він (план) набагато масштабніший. «Світ зробив із мене повію, — зізнається мільярдерка у розмові з учителем, — те­пер я зроблю з нього бордель».

Автор визначає місце дії— просто Гюлен. Це місто буде вигадане автором (авторська модель світу), проте схоже на сотні європейських містечок, таке собі типове місто. Цим самим письменник невимушено наголошує на тому, що така подія може трапитися будь-де, а це надає твору актуальності. В авторській примі­тці сказано, що Гюлен розташоване десь у Середній Європі, а те, що поряд із ним розташовані невеликі міста — Кафіген, Лейтенав, Кальберштадт (теж не досить реальні) наводить на сумніви. Через Гюлен проходить залізниця, якою можна по­трапити до Гамбурга, Неаполя, Венеції та інших міст. Раніше можна було їхати поїздом і далі, але зараз поїзди у Гюлені не зупиняються. Містечко нагадує такі провінційні міста, як Ионвіль у Г. Флобера чи «повітове містечко №> у творах ро­сійських класиків.

Хоч мешканці Гюлена самі відрізали себе від навколишнього світу, автор зали­шає їм своєрідні «ворота» — залізничну станцію. Зовнішній вигляд містечка свід­чить про його зубожіння, причинами якого місцеві мешканці вважають: «економіч­ну загадку», «витівки масонів», «єврейську роботу» тощо.

ЧАС. Як свідчить сам драматург, час — сучасність. Авторське розуміння по­няття «сучасність» пов'язане із реальним часом окремими деталями. По-перше, п'єса написана у 1956 році. По-друге, час можна визначити і за текстом (суд над головною героїнею відбувався у 1920 році; лікар купує собі «Мерседес — 300» марка автомобіля кінця 50-х років). Проте автор не конкретизує час, подібно до того, як це він робить із простором, створюючи своєрідну модель сучасності та історії.

Способи вирішення проблем героями.

• ціна життя окремої людини;

• спокутування боргів минулого;

• права сили і влади грошей;

• добра і зла;

• моральної відповідальності за свої вчинки.

Художній простір твору населений звичайними людьми. Характеризуючи гюленців можна навести паралель із відомою характеристикою москвичів, яку давав Воланд, герой роману М. Булгакова «Майстер і Маргагита»: «Вони — лю­ди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було... Ну, легковажні... ну, що

ж... і милосердя інколи стукає в їхні серця... звичайні люди...» Саме таку хара­ктеристику можна дати і мешканцям Гюлена — звичайні люди. Письменник на­віть більшості із них не дає власних імен. Імена, по суті, не є такими важливими, адже цих людей повно схарактеризують їх вчинки, особливо тоді, коли приїз­дить у містечко Клер.

Суспільство — жителі Гюлена — безініціативні, не здатні проявити себе як осо­бистості. Заради грошей (саме бідність змусила їх так учинити) не гребують пере­ступити через загальнолюдські моральні цінності. Однак автор ніскільки не засу­джує їх, оскільки кожен із нас, потрапивши у таку ситацію, не відомо, чи зміг би повестися інакше.

Ф. Дюрренматт — майстер створення парадоксальних ситуацій. Ще у після­мові до п'єси «Фізики» він писав: «Оповідь тоді додумана до кінця, коли обраний найгірший із можливих варіантів». Саме тому він подає фінал дещо трагічно. Пара­докс у творі полягає ще й тому, що зовні місто буде процвітати, а морально дегра­дуватиме все далі і далі.

За допомогою гротеску автору вдається сконцентрувати увагу на досить серйо­зних речах, поданих під маскою жанру. А ще, на думку письменника, «Гротеск — одна з найважливіших можливостей бути точним».

Важливого смислового значення в п'єсі набуває художня мова. Над нею драма­тург дуже ретельно працював, аби з максимальною точністю відтворити те, що «з мови постає», — думки, дію.

Драматург не зловживає моральними повчаннями, не дає життєвих порад. Він лише зображує реальне життя (подібно до Г. Флобера)

ЗАНЯТТЯ №15

СХРЕЩЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КЛАСИЧНОЇ ТА МАСОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ У РОМАНІ П. ЗЮСКІНДА «ЗАПАХИ»

План

1. Філософсько-естетичні засади постмодернізму та їх вплив у романі «Запахи».

2. Назва. Ідейно-тематичне спрямування сюжету. Текстуальна та інтертекстуа- льна площини у романі.

3. Образ митця Гренуя. Символічний сенс детективної інтриги.

4. Проблеми співвідношення краси і зла, влади митця та мистецтва над натов­ пом, пошук досконалості в романі.

5. Парфуми як гротескно-іронічна метафора мистецтва.

6. Роль художніх описів у романі «Запахи».