3. Притчевий характер роману «Володар мух»

«Володар мух» — це не перший прозовий твір Голдінга. Йому передували чоти­ри романи, які ніде не були надруковані. Та Голдінг продовжував свої літературні проби. У 1954 році, після того як від опублікування «Володаря мух» відмовилися понад 20 видавців, твір нарешті виходить друком у видавництві «Фейбер енд Фей-бер» і відразу стає у Великобританії бестселером. Наступного року цей твір було видано у США, але там він залишився непоміченим. І тільки після його перекладу у 1959 році, а особливо після того як у 1963 році за ним Пітер Брук зняв свій фільм, до Голдінга приходить справжнє визнання англомовного читача. Здобуває він по­пулярність і в інших країнах.

У.Голдінг свій твір писав задля того, щоб застерегти людство і людину від абсурдного руйнування навколишнього світу. Загальний намір «Володаря мух» він пояснював так: «У цьому творі осмислено трагічний історичний досвід люд­ства XX століття — Другу світову війну з її небувалою жорстокістю ядерних бомбардувань та винищення народів, тоталітарні режими, за яких людину бу­ло скинуто з п'єдесталу творця і зведено до ролі «гвинтика» в соціальному ме­ханізмі».

Твір був задуманий і написаний як пародія. У 1857 році англійський письменник Роберт Майк Баллантайн видав книгу «Кораловий острів». У ній розповідається про те, як група англійських хлопчаків через аварію на кораблі опинилася на без­людному острові. Але надзвичайні обставини не порушили міцних засад цивілізації у цих гідних представників британського суспільства. Вони з честю виходять із складних ситуацій, дружно діють, упевнено протистоять стихії.

У. Голдінг у своєму творі відтворює ситуацію Баллантайна: аварія, безлюдний острів, англійські діти, дає своїм героям ті самі імена, що і в «Кораловому остро­ві» — Джек і Ральф, але вони поводяться не так. Діти XX століття у складних об­ставинах не діють дружно, а стають непримиренними ворогами. Джек прагне фізи­чно знищити Ральфа. Персонажі роману Голдінга вироджуються у дике плем'я, очолюване фанатичним ватажком.

За жанром — це роман-притча — твір з чітко вираженою мораллю, з конкре­тною повчальною ідеєю. Головна мета твору — Голдінг застерігає, що всюди, де виникає ідея національної винятковості, може статися лихо. Автор роману ви­магає від усіх, хто живе на землі, особистої відповідальності за те, що відбува­ється навколо.

Зав'язка роману — не просто катастрофа, а наслідок ядерного бомбардування, після якого дітей почали евакуювати, що не могло не позначитися на їхньому пси­хологічному стані. Вибиті з колізії узвичаєного життя ще до авіакатастрофи, персо­нажі твору психологічно не здатні виробити послідовної лінії поведінки: з одного боку, позбувшись опіки дорослих, вони хотіли б повною мірою насолоджуватися свободою, з другого, — підсвідомо їм комфортніше почуватися у рамках вимог і зручностей, які «заклав» у них дорослий цивілізований світ.

Роман побудовано таким чином, що моральна деградація персонажів найяскра­віше проявляється в певних ключових моментах композиції, які стають мікрокуль-мінаціями для сюжетних ліній кожного з них.

Образи головних героїв показані яскраво і неповторно. Саймон — улюблений герой У. Голдінга, антипод Рохи. У цій дитині живе природне світле почуття істи­ни. Він стихійний філософ-гуманіст. Саме Саймон з власної ініціативи йде на гору, де причаїлося зло, і з'ясовує його суть. Саймон єдиний щиро живе задля товаришів: будує курені, іде обстежувати острів, зголошується дізнатися таємницю звіра й по­спішає донести її ближнім своїм. Та вони вже стали зграєю — темною і безликою. Одкровення маленького месії не можуть бути почуті у ревищі натовпу. Замість того щоб знищити Звіра у собі, вчорашні товариші вбивають Саймона. Його смерть — остання межа до повного здичавіння дітей.

З образом здичавіння пов'язаний символічний образ ритму (барабанів). Вони вперше появляються під час пожежі, разом з відчуттям дикості. Згодом наголошу­ється, що «діти звикли до ритму дня», але не спроможні цілком до нього пристосу­ватися. Ритмом здичавіння пройнято пісню мисливців та їхні танки.

Роха — інтелектуал-прагматик, втілення у творі здорового глузду. Він — ініціа­тор всіх «цивілізованих» починань на острові — скликання зборів, встановлення

правил та колективних рішень, підтримування сигнального вогнища. Роха вірить, що, дотримуючись засвоєних у попередньому житті правил, можна усе впорядкува­ти. Тому саме він є носієм раціонального оптимізму в романі: беззастережно вірить у силу науки, спасіння, що обов'язково надійде з дорослого світу, заперечує існу­вання Звіра як такого, що ставить під сумнів саму цивілізацію.

З Рохою пов'язано образ-символ окулярів, які, з одного боку, дають змогу роз­вести сигнальне вогнище, а з другого, — стають причиною, що ледь не знищило весь острів. Отже, знання, яке вони символізують, так само може бути не лише ко­рисним, а й руйнівним. Водночас окуляри Рохи символізують сліпоту раціонально­го оптимізму: герой гине, не спроможний вчасно помітити реальної загрози.

Ральф — типовий благополучний підліток, який самою своєю присутністю не­свідомо створює атмосферу «цивілізованості». Саме з ним у подальшому асоціюва-тиметься це поняття.

Джек— породження сірої маси. Темрява і фетишизм супроводжують Джека впродовж усього тексту.

Образ Володаря мух — визначальний у творі. Це фактично дослівний переклад імені Вельзевула, тому Звір — образ символічний. Це втілення інстинктивного страху дітей перед невідомим і темного, звірячого начала у людині.

Висновки письменника з роману близькі до філософії екзистенціалізму: всі тра­гедії існування людини у світі невідворотні, їхні причини криються у споконвічній меншовартості людської природи.

Запитання для самоконтролю

1. Яка роль Т. Еліота у розвитку модерністської повзи?

2. Які твори Т. Еліота вам відомі?

3. У чому новаторство поета?

4. Які умови формували світогляд У. Голдінга?

5. Які ознаки відрізняють творчість Голдінга від творчості інших письменників XX століття?

6. Яка основна тема роману «Володар мух»?

7. Які образи-символи зустрічаються у творі? Що вони означають?

ЛЕКЦІЯ 11

АМЕРИКАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. і ДЖЕК ЛОНДОН, ЕРНЕСТ МІЛЛЕР ХЕМІНГУЕЙ

1. Загальна характеристика американської літератури ! XX століття.

2. Життєвий і творчий шляхДжека Лондона.

3. Новаторство прози Е. Хемінгуея: лаконізм, «ефект айсбе­ ргу», відвертість сповіді від першої особи, лейтмотив («Проща­ вай, зброє!», «По кому подзвін»).