2. Загальна характеристика творчості у. Голдінга

Лауреат Нобелівської премії 1983 року, продовжу­вач традицій Дж. Свіфта, певною мірою однодумець Кафки Камю, Кобо Абе. За його романом «Володар мух» відомий англійський режисер Пітер Брук зняв фільм, твори стали бестселерами, «Володар мух» розійшовся накладом 20 млн примірників, як і зна­менитий твір Д. Селінджера «Над прірвою у житі».

МЕТА: Застерегти людство і людину від абсурд­ного навколишнього світу.

СТВЕРДИВ: прихована істинна суть людини проявляється саме в таких катаклізмах, і вона зовсім не така приваблива, як хотілося б думати людству.

Про життя письменника, його характер, смаки та звички знаємо зовсім мало. Хоч Голдінг був не таким відлюдником, як його американський колега

Джером Селінджер, проте він не полюбляв давати інтерв'ю, а хоч і робив це, то дуже рідко і не розкривався у них. Швидше він вступав з читачем у своєрідну іронічну гру.

Народився Вільям Джеральд Голдінг 19 вересня 1911 р. у містечку Сент-Колам-Майнер (графство Корнуал) в сім'ї провінційного вчителя середньої школи Алека Голдінга, блискучого ерудита, який сповідував раціоналізм. Мати була ерудованою та емансипованою жінкою, навіть феміністкою. Хлопець зростав в атмосфері інтелектуальних дискусій, у зацікавленості мистецтвом, у тому числі і стародавнім.

Закінчив мальборську середню школу та Оксфордський університет де його батько довгий час учителював. За бажанням батьків протягом перших двох ро­ків під час навчання вивчав природничі науки, а потім зайнявся англійською фі­лософією. У 1934 році, за рік до одержання ступеня бакалавра, видав збірку ві­ршів. Після закінчення Оксфорду Вільям працює у соціальній сфері, а у вільний час пише п'єси, які сам же і ставить у невеликому лондонському театрі. Проте успіху вони не мали, хоч і були доброю школою лікарю-початківцю. У 1939 ро­ці він одружується з Анн Брукфілд, фахівцем з аналітичної хімії, а сам починає викладати англійську мову і філософію у школі єпископа Водсворта у Солсбері.

Життя письменника розмірене, позбавлене яскравих зовнішніх ефектів. У 1955 році його обирають у Королівське товариство літератури, у 1966 — посвячують у рица­рі. У 1983 році він стає лауреатом Нобелівської премії. Разом з дружиною Голдінг виростив і виховав двох дітей: сина Девіда і дочку Джудіт.

Перерва у викладацькій діяльності була викликана Другою світовою війною. Під час війни служив у британських військово-морських силах. Під кінець війни командував ракетоносцем і брав участь у висадці союзників у Нормандії. Досвід війни став найголовнішим імпульсом для створення «Володаря мух», роману-застереження й тривоги за долю людства. Війна стала головним чинником, який сформував його світогляд. Він говорив: «Людина, яка повертається з війни, скалі­чена духовно, навіть коли ця війна сприймається як справедлива та патріотична. Коли людина змушена знищувати собі подібних, хай і заради найвищих ідеалів, во­на переступає інстинкт самозбереження роду, стає нижче тварини, котра, незважа­ючи на всі суворі закони виживання, все ж таки ніколи не знищує собі подібних».

Голдінг продовжив національні традиції англійської прози Але безперечно й те, що саме в нетрадиційності головна прикмета його манери.

«Немає сенсу писати новий роман, який би скидався на попередній», — говорив письменник. Протягом понад ЗО років літературної роботи Голдінг написав більше десяти романів і повістей, що висунули його в перший ряд сьогочасних романів ан­глійських прозаїків.

Крім романів та повістей, Голдінг написав небагато — статті, подорожні но­татки. Ще студентом він опублікував збірку поезій, які пізніше оцінив дуже скептично: «Став прозаїком, бо не зумів писати вірші», — жартуючи говорив письменник.

Визнання Голдінгові принесла його перша повість «Володар мух» (1954), опуб­лікована, коли письменникові минуло вже за 40.

Наступний твір — «Спадкоємці» (1955);

• роман «Злодюжка Мартін» (1956);

• роман «Вільне падіння» (1959);

• повість «Шпиль».

Після 1967 р. почалася загадкова для критиків творча пауза. А потім вийшло З романи:

• роман «Видима темрява» (1979);

• роман «Ритуали плавання» (1980) (поверн. до притчі);

• «Паперові люди» (1983)— сатира на сучасну псевдолітературу та псевдо- критику.

Про життя цієї людини майже нічого невідомо: він не підтримував стосунків з іншими письменниками, рідко давав інтерв'ю.

Твори У. Голдінга різні за тематикою, змістом, інколи навіть за манерою пись­ма, однак його філософія залишається незмінно безрадісною. «Життя, — каже один з його персонажів роману «Піраміди», — обурливий фарс, поставлений до того ж поганим режисером».

У 1963 році на зустрічі європейських письменників у Санкт-Петербурзі У. Гол-дінг ототожнював творчість письменника з творчістю лікаря, бо найважливіше в обох професіях — визначити діагноз хвороби людини. Вбачаючи хворобу в самій природі людини, Голдінг спонукає читача протистояти здичавінню: «Будь пильним! Чи не притаївся у твоїй душі Звір!»

Новаторство У. Голдінга:

• сюжетні колізії, засоби образотворення, характери персонажів позначені філо­ софською схемою та психологічною достовірністю;

• у його романах помітні, з одного боку, чіткість інтелектуальної схеми, з друго­ го — правдиво розказані історії;

• точність в окресленні психологічного стану персонажів, психологічна умоти­ вованість їхніх дій.