«Поїзд точно за розкладом»

Це історія про молодого солдата Андреаса, на якого чекає повернення на фронт і неминуча смерть. Сама назва твору глибоко символічна. Поїзд символізує невпин­ний рух історії, війни. Тому зійти з нього для героя і його друзів просто неможливо.

Ешелон випускників іде на фронт, назустріч смерті, усі вони приречені. Андреас не хоче помирати, як і всі присутні у цьому поїзді. Вони не тільки ошукані, а й че­рез нездатність протистояти чужій волі причетні до фашизму. Андреас відкриваєть­ся повії Оліні, яка теж підкоряється волі обставин і не здатна їм протистояти. Дів­чина хоче врятувати Андреаса від смерті, але вони гинуть разом. Хоча їх смерть «звичайна», бо причиною була автомобільна катастрофа, але «кожна смерть — це вбивство», — стверджує Г. Белль.

Авторська манера Белля, який писав просто і ясно, була зорієнтована на відро­дження німецької мови після пишномовного стилю нацистського режиму.

У 1951 році читачі і критики із захопленням зустріли роман «Де ти був, Ада-ме?». Це був для автора серйозний успіх і визнання, Белля запросили на наступні читання «Групи 47» (об'єднання повоєнних німецьких письменників, що утворило­ся у 1947 році), і йому надали премію цієї групи. Генріх Белль став визнаним ліде­ром післявоєнного покоління західнонімецьких письменників.

«Де ти був, Адаме?» (1951)

Незвичайною, на перший погляд, є сама назва твору. З ім'ям Адам пов'язана людяність. Автор вкладає наступний смисл: де була людяність, коли по країні йшов фашизм. Головний герой — лейтенант Файн Хайльц. Герой пройшов усю війну і знав її страхіття, був поранений, втратив свою кохану (вона була єврейка), саме то­му він не сприймає фашизму і війни.

До війни він був архітектором, будував школи, заводи, казарми, тоді він не нехтував нацистами. Саме тому він має відповідати за їх злочини. Повернув­шись додому, герой гине на порозі рідного дому. Автор показує полковника, який посилає солдатів на смерть, а сам у цей час, прикинувшись психічно хво­рим, рятує своє життя.

Війна — це зло, тому їй не має місця на землі.

Романи, що вийшли у 50-ті роки XX століття, ще більше закріпили літературну репутацію письменника.

У романі «І не сказав жодного слова» (1953) письменник наголошує на згуб­ному впливі війни на подальше життя людини. Герой твору — Фред — через сти­хійний протест дезертує з фронту. Він любить дружину і дітей, але війна і бідність зробили з нього неврастеніка. Фред опускається все нижче і нижче, шукає самотно­сті і залишає сім'ю.

Автор змушений повірити, що він повернеться, пов'язує подолання Фредом ду­ховної прострації з благодійним впливом католицької церкви.

Поворотне значення у творчій долі письменника відіграв роман «Дім без госпо­даря» (1954), перш за все тому, що у ньому вперше пролунав мотив живучості фа­шизму у повоєнній Німеччині. Крім того, твір в основі якого лежить антитеза (за­можні— незаможні, духовність— бездуховність), відзначається глибокою художньою витонченістю. У романі письменник зображує долю двох родин, году­вальники яких загинули на війні. Соціальне становище родин різне: одна — замож­на, а друга — бідна. Проте є одна особливість, яка єднає протилежні родини: обидві

вони залишилися без господарів, а діти — Генріх Брілах і Мартін Бах, що народи­лися в роки війни, залишилися без батьків. Генріх пізнає приниження бідністю на власному досвіді, убогість і голод змусили його матір шукати допомоги у предста­вників сильної статі. Син страждає від того, що його матір вважають аморальною. Мартін Бах хоч і живе у достатку, проте теж без батька і теж не знає, що таке спра­вжнє людське щастя.

У 60-ті роки твори Белля стають композиційно ще більше ускладненими.