4. Правила оформлення курсової

4.1. Загальні вимоги. Курсову оформлюють у вигляді рукопису чи друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці, шрифт 14 пт, Тimes New Roman, абзац 10 мм.

Обсяг курсової повинен складати 25-35 сторінок без урахування додатків. Текст курсової необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – не менше 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту курсової повинна бути однаковою.

При потребі вписувати в текст курсової окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання курсової, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом.

Текст основної частини курсової поділяють на розділи та підрозділи (параграфи).

Заголовки структурних частин курсової „ЗМІСТ”, „ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, „ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту без крапки в кінці. Заголовки підрозділів (параграфів) друкують маленькими літерами (крім першої великої ) з абзацного відступу (абзацний відступ у друкованому тексті дорівнює п’яти знакам). Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Переносити слова у заголовку, підкреслювати їх не можна.

Відстань між заголовком та текстом або заголовком підзаголовка (параграфа) повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової треба починати з нової сторінки.

4.2. Нумерація. Нумерацію сторінок розділів, підрозділів, параграфів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

У виняткових випадках, якщо виникла необхідність, додати сторінки вже після того, як пронумеровано сторінки рукопису, треба на сторінці, яка додається, повторити номер попередньої сторінки і додати до нього індекс „а”, а на наступній сторінці – індекс „б” і т.д.. Це дасть змогу не переробляти всю нумерацію сторінок [5, с.45].

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу симетрично до тексту великими літерами.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках (зразок оформлення таблиць, рисунків див.: додаток 10).

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо в курсовій одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на іншу сторінку слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Формули в курсовій (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одній сторінці декілька, то після слова „Примітки” ставлять двокрапку , наприклад :

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

4.3. Ілюстрації. Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

В курсовій потрібно застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст).

4.4. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця мусить мати назву, яку розмішують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони самостійні. Висота рядків – не меншою 8 мм. Текст у рядках повинен бути відцентрований по вертикалі. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не обов’язково.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку. При перенесенні таблиці на іншу сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами „Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків математичних і хімічних символів, які повторюються, не варто. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

4.5. Формули. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти в тексті вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його треба перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). (зразок оформлення таблиць, рисунків див.: додаток 11).

4.6. Посилання. При написанні курсової студент повинен подавати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в курсовій, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій.

Посилання в тексті курсової на джерела потрібно зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „... у працях [1-7]...”.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання повинно відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад:

Цитата в тексті „... щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярда тонн різноманітних твердих промислових відходів” [6] 1).

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. – 1995. - №2. – С.20-21.

Відповідне посилання (виноски):

______________________________

1) [6] Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. – 1995. - №2. – С.20-21.

Посилання на ілюстрації курсової вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: „рис 1.2”.

Посилання на формули курсової вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: „… у формулі (2.1)”.

На всі таблиці курсової повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: „… у табл. 1.2”.

Наведемо кілька прикладів посилань [5, с.39]:

1. Як можна побачити з табл. 2.5, юнаки загалом ліпше впоралися із завданням, ніж дівчата.

2. У табл. 1.1 наведено приклад системи розумових операцій за Б.Блумом.

3. Перевіряючи дану роботу, доцільно зробити поелементний аналіз відповідей учнів (табл.2.2).

4. При виставленні оцінок автор користувався критеріями, зазначеними в табл. 2.1.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад: „див. табл. 1.3”.

Посилання, що супроводжує цитату або переказ конкретної думки, аргумент, цифрові дані тощо, повинно складатися з номера відповідного джерела і номера сторінки, з якої взято цитату або аргумент, наприклад [1, с.54], або [1, с. 23 -26]. Якщо на одній сторінці наводиться кілька посилань на одне й те саме джерело, тоді в другому і наступних посиланнях замість номера джерела пишуть „Там само” і, якщо потрібно, номер сторінки, на яку роблять посилання, наприклад [Там само, с.16]. Наведемо кілька прикладів [5, с.36]:

1. Я. Рейковський [7] вважає, що готовність до так званої просоціальної діяльності забезпечується обсягом „Я”.

2. П. Уайт визнає, що „виховання громадянської мужності не позбавляє безрозсудності” [10, с.39].

3. Важливість навичок самоконтролю як запоруки безпомилкового мовлення неодноразово акцентувалась у методичній літературі [1,2,4].

4. Запропонований спосіб організації корекції помилок не тільки сприяє формуванню самоконтролю, а й дає змогу діагностувати його рівень [2].

5. В. О. Сухомлинсъкий вважав, що вчитель повинен побачити „вогники, що кличуть до знання, до творчої праці” [3, с.120], і з оптимізмом стверджував: „У кожної, без винятку, дитини розкриються її природні задатки, засяє її розум. Досягти цього високого ступеня морального й інтелектуального розвитку суспільства – наша мета” [Там само, с.119].

4.7 Список використаних джерел. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найзручніший у користуванні), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, які внесені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Усі літературні джерела подаються тією мовою, якою вони написані. Спочатку перераховуються праці мовами з кириличною графікою (наприклад, українською, російською, білоруською, болгарською), а потім праці, написані мовами з латинською графікою (англійською, німецькою, польською тощо). Бібліографічні описи у списку належить пронумерувати [5, с.42-43].

4.8. Додатки. Додатки оформлюють як продовження курсової на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток …” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

По завершенні процесу написання курсової роботи відредагуйте її текст відповідно вимог, викладених у додатку 12.