- •Тема 1.1. Поняття алгоритму. Базові структури алгоритмів.
- •Способи подання алгоритмів.
- •Базові структури алгоритмів
- •Розгалужені (умови):
- •Тренувальні вправи
- •Контрольні запитання
- •Лекція №2 (2 години)
- •Тема 1.2. Побудова блок-схем алгоритмів. Опорний конспект Основні символи схем алгоритмів.
- •Контрольні запитання
- •Література до розділу
- •Лекція №3 (2 години)
- •Опорний конспект
- •Алфавіт
- •Коментарі
- •Ключові слова
- •Директиви препроцесора
- •Загальна структура програми.
- •Сталі та змінні.
- •Контрольні запитання
- •Лекція №4 (2 години)
- •Тема 2.2. Головна функція main (). Типи даних. Опорний конспект Головна функція main ().
- •Типи даних.
- •Цілі типи
- •Дійсні типи
- •Символьний тип (char)
- •Логічний тип (bool)
- •Типи користувача
- •Контрольні запитання
- •Лекція №5 (2 години)
- •Опорний конспект
- •Команда присвоєння. Правила узгодження типів.
- •Вирази Арифметичні операції
- •Команда присвоєння, суміщена з арифметичною операцією.
- •Математичні функції.
- •Контрольні запитання
- •Практична робота №1 (2 години)
- •Хід роботи Домашнє завдання
- •Виконання завдань
- •Додаткові завдання
- •Контрольні запитання
- •Висновки до практичної роботи №3
- •Лекція №6 (2 години)
- •Тема 2.4. Потоки введення - виведення даних. Адреси даних, вказівники, динамічна пам'ять. Опорний конспект Потоки.
- •Команда введення даних.
- •Команда виведення даних.
- •Керуючі послідовності.
- •Адреси даних.
- •Вказівники.
- •Динамічна пам’ять. Команди new і delete.
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота№1 (2 години)
- •Виконання завдань
- •Результати роботи програми:
- •Результати роботи програми:
- •Результати роботи програми:
- •Тестові приклади
- •Результати роботи програми:
- •Контрольні запитання
- •Висновки до лабораторної роботи №1
- •Лекція №7 (2 години)
- •Тема 2.5. Файли. Опорний конспект
- •Зчитування даних із файлу.
- •Виведення даних у файл.
- •Ознаки.
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №2 (4 години)
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Висновки до лабораторної роботи №2
- •Тема 3.1.Умовні оператори. Оператори вибору switch.
- •Кома як команда.
- •Логічні вирази та логічні операції.
- •Логічні операції
- •Команда розгалуження if (якщо).
- •Команда вибору (switch).
- •Команда безумовного переходу goto.
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3 (4 години)
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Висновки до лабораторної роботи №3
- •Лекція №9 (2 години)
- •Тема 3.2. Оператори циклу Опорний конспект
- •Команда циклу з лічильником for.
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №4 (4 години)
- •Контрольні запитання
- •Висновки до лабораторної роботи №4
Коментарі
В мові С++ використовується два види коментарів:
1) багаторядковий коментар – блок, що починається з /* і закінчується */. Коментарі цього типу не можуть бути вкладеними.
2) однорядковий коментар - // (подвійний слеш). Цей тип коментарів може бути вкладеним.
Ключові слова
Програми складаються із синтаксичних конструкцій, які називаються командами.
Команди будуються з лексем – неподільних елементів мови: слів, чисел, символів операцій.
Ідентифікатор – це назва (ім’я), яку користувач надає об’єктам, наприклад, змінним, сталим, функціям. Ідентифікатор завжди починається з букви або із символу підкреслення.
Однакові за змістом малі та великі літери у мові С++ вважаються різними символами. Наприклад, імена MyName та myname позначають різні об’єкти.
Зарезервовані ідентифікатори називаються ключовими словами. Вони використовуються для написання команд.
Директиви препроцесора
Препроцесор – це програма, яка опрацьовує директиви. Директиви препроцесора – це команди компілятора відповідної мови програмування, які виконуються на початку компіляції програми. Директиви мови С++ починаються із символу #.
Директива #include означає, що до програми необхідно приєднати програмний код із зазначеного після неї файлу.
Усі стандартні команди та функції мови С++ визначенні у файлах заголовків. Щоб приєднати модуль до програми користувача, директиву препроцесора необхідно зазначити на початку програми так:
#include <назва файлу.розширення> |
або так:
#include «шлях до файлу\назва файлу.розширення» |
Приклад: #include <math.h>.
Директива #define має подвійне значення. По-перше, вона може задати стале значення (оголошує сталу). Наприклад, якщо у програмі задано #define N25, то N під час виконання програми матиме значення 25. По-друге, вона дає змогу описати макрос – короткі команди (переозначити команди) чи записати функції.
Приклад:
#define D(a, b, c) ((b) * (b) – 4 * (a) * (c)).
Тепер скрізь для обчислення дискримінанта замість команди
d = b * b – 4 * a * c
можна записувати
d = D(a, b, c).
Директива #undef скасовує дію директиви #define.
Паприклад:
#define D(a, b, c) ((b) * (b) – 4 * (a) * (c))
#undef D
#define D(a, b, c) ((a) * (b) * (c))
Загальна структура програми.
Найпростіша програма мовою С++ має такий загальний вигляд:
//коментарі #include <назва бібліотечного файлу> void main() { <тіло функції>; } |
У загальному випадку програма мовою С++ має такий вигляд:
//коментарі #include <назва бібліотечного файлу 1> … #include <назва бібліотечного файлу N> <інші директиви препроцесора> … <оголошення глобальних змінних>; <оголошення глобальних сталих>; <оголошення та створення функцій користувача>; … <тип результату функції> main(опис формальних параметрів) { <оголошення локальних змінних>; <оголошення локальних сталих>; <команди>; } |
Розрізняють глобальні та локальні дані. Дані, визначені для всіх функцій, тут називатимемо глобальними, а дані, які використовуються лише в окремих функціях чи блоках, - локальними.