ЗМІСТ

1. Призначення периферійних пристроїв та їх особливості

2. Пристрої введення інформації

3. Пристрої відображення інформації

4. Пристрої реєстрації інформації

5. Пристрої передачі інформації

6. Пристрої друкування

7. Сканери

8. Інтерфейси периферійних пристроїв

9. Завдання та методичні вказівки до контрольних робіт

10. Література

Тема 1 Призначення периферійних пристроїв, та їх особливості

1.1. Місце та роль периферійних пристроїв

1.2.  Загальні вимоги до периферійних пристроїв

1.1. Місце та роль периферійних пристроїв

Сучасні обчислювальні машини та системи являють собою сукупність складних електронних блоків, що виконують автоматичні розрахунки за допомогою алгоритмічно-програмного забезпечення. До складу таких машин та систем входять такі блоки (пристрої) як арифметико-логічний пристрій та пристрій управління (що в сукупності називають центральним процесором ЦП), пристрій введення (ПВВ), пристрій виведення (ПВ), пристрій підготовки даних та запам‘ятовувальний пристрій (ЗП).

Основними (базовими) пристроями ЕОМ є, як відомо, центральний процесор та оперативна пам‘ять (ОП). Причому, ведуча роль в процесі обчислень належить процесору, який виконує програму, що зберігається в ОП і управляє роботою ОП, пристроєм введення/виведення та підготовки даних. У більшості типів сучасних ЕОМ немає окремих пристроїв підготовки даних, їх функції виконують пристрої введення/виведення інформації.

Для введення програми і даних використовуються пристрої введення. Вони дозволяють вводити в неавтоматичному або автоматичному режимі цифрові дані різного виду: тексти з алфавітно-цифровими символами, візуальні зображення, мовні фрагменти, дані з паперових носіїв і таке інше. В якості пристроїв введення можуть використовуватись клавіатури, пристрої перетворення і введення текстово-графічної інформації (сканери), пристрої введення візуальної інформації (цифрові відеокамери), пристрої введення звукових сигналів (saund blaster), пристрої введення з магнітних та оптичних носіїв (гнучкий диск, диск CD ROM). Основна функція пристроїв введення полягає в перетворенні даних з первинної фізичної форми в цифрові коди, що з розумінням сприймаються в середовищі ЕОМ.

Зворотне перетворення цифрових кодів в форму, що добре сприймається людиною або іншими пристроями (тексти на екрані ЕПТ або папері, звукові повідомлення) виконують пристрої виведення інформації (ПВ).

Якщо ЕОМ є складовою частиною системи управління технологічними процесами, чи використовуються в складі інших спеціальних систем, то роль пристроїв введення та виведення виконують спеціальні підсистеми введення і виведення – аналого-цифрові інтерфейси. Основними вузлами таких підсистем є різноманітні перетворювачі типу напруга – код, струм – код, частота – код, і т. д. Крім перетворювачів в склад таких підсистем можуть входити датчики – перетворювачі фізичних величин, вузли узгодження параметрів, мультиплексори і т.і.

Висока продуктивність сучасних ЕОМ, характер задач, що обробляються, постійний розвиток програмного забезпечення вимагають зберігання в пам‘яті ЕОМ, чи системи значних об‘ємів інформації >1Гб. В той же час ємність оперативної пам‘яті, як правило, не перевищує 16 – 256 Мб. Тому ефективна робота ЕОМ вимагає організації ієрархічної пам‘яті з двох – трьох рівнів. Це досягається використанням на другому – третьому рівнях пам‘яті зовнішніх накопичувачів у вигляді жорстких дисків, накопичувачів на оптичних дисках, стримерів, накопичувачів на магнітних стрічках, накопичувачів на ZIP-дискетах, чи магнітооптичних дисках.

Окрім названих пристроїв введення-виведення інформації може організовуватись за допомогою кінцевих пристроїв каналів передачі даних до яких відносяться модеми, факс-модеми, радіо модеми. До пристроїв виведення інформації можна віднести також принтери та плотери.

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що практично всі пристрої, які виконують функції введення і виведення інформації можна віднести до зовнішніх, інакше кажучи, периферійних пристроїв ЕОМ. Спільною функціональною ознакою периферійних пристроїв є їх здатність до процесу перетворення інформації з однієї форми в іншу. Основними характеристиками при цьому є швидкість перетворення інформації.