4.2.4.4. Інвестиційний потенціал

Національна економіка будь-якої країни для здійснення процесу відтворення потребує відповідного рівня капіталовкладень. Розроблення інвестиційної політики значною мірою визначається макроекономічним станом національної економіки і, звичайно, обсягом вкладень, тобто інвестиційним потенціалом, що засвідчує відома нам виробнича функція: В = aF(TK,K). Кожен із параметрів функцій потребує інвестицій задля зростання обсягу національного продукту В.

- Інвестиції— грошові засоби, цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, технології, машини, устаткування, ліцензії, у тому й товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно чи майнові права, інтелектуальні вартості (цінності), які вкладаються для створення об'єктів виробництва для отримання доходів (прибутку) та досягнення позитивного соціального ефекту.

Інвестиційна діяльність являє собою здійснення фінансових вкладень і сукупність практичних дій для їх реалізації.

Інвестиції можна розділити на реальні, фінансові та заощадження.

До реальних інвестицій відносять: вкладення у статутні фонди підприємств і організацій, господарських товариств.; позики і кредити, надані підприємствам, організаціям та установам; придбання об'єктів нерухомості; золото; предмети колекціонування.

До фінансових інвестицій відносять: акції прості і привілейовані; облігації.

До заощаджень відносять: вклади (депозити) фізичних осіб;

вклади (депозити) юридичних осіб.

З погляду затрат, інвестиції характеризують напрями вкладів і виступають як об'єкти інвестиційної діяльності. Вони включають: новостворені і реконструйовані основні фонди (основний капітал), а також, оборотний капітал в усіх галузях економіки; цінні папери і цільові грошові вклади; науково-технічну (інноваційну) продукцію; майнові права і права на інтелектуальну власність, що мають грошову (ринкову) оцінку.

Суб'єкти інвестиційної діяльності діють в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій. До складу інвестиційної сфери зараховують: капітальне виробництво, де здійснюються вкладення в основний і обіговий капітали галузей; інноваційна сфера, де реалізується науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал; оборот фінансового капіталу (грошового, позичкового і фінансових зобов'язань у різних формах).

Названі сфери здійснення капіталовкладень становлять інвестиційний потенціал країни. Для вироблення концепції формування інвестиційного потенціалу треба:

- обґрунтувати стратегічне значення та обсяг виробничого нагромадження у системі розширеного відтворення, спрямувати фінансові засоби на пріоритети надійного економічного зростання;

- активізувати діяльність територіальних організацій інвестиційного комплексу, створивши відповідні умови для об'єднання інвестиційних проектів;

- забезпечити відповідну синхронність динаміки фінансування та інвестицій у розвиток виробництва провідних галузей;

- формувати фінансово-промислові групи із замкнутими технологічними циклами;

- стимулювати здійснення виробничих інвестицій;

- диференціювати відсоткові ставки за інвестиційні кредити для виробничих галузей і за позики для торговельних операцій і міжбанківського обороту.