2.4. Національне багатство в системі виробничого потенціалу

Важливою складовою національного виробничого потенціалу є національне багатство.

j * Національне багатство— це сукупність ресурсів країни і (економічних активів), необхідних для виробництва товарів, надання послуг і забезпечення життєдіяльності людей.

При оцінюванні складових національного багатства викори­стовують як натуральні, так і вартісні показники. До складу на­ціонального багатства зараховують: нефінансові створенні акти­ви; нефінансові нестворені активи; фінансові активи (пасиви).

Крім того, окремо враховуються споживчі товари тривалого користування у домашніх господарствах і прямі чужоземні капі­таловкладення.

Баланс національного багатства — це один з кінцевих рахунків системи національних рахунків. З його допомогою можна визна­чити річну зміну (приріст чи спад) національного багатства краї­ни у вартісній оцінці за поточними цінами. Для оцінки "фізичної' динаміки національних ресурсів економіки, що є у балансі націо­нального багатства, використовують порівняльні ціни базового періоду.

2. Нефінансові створені активи

Це активи, які створені внаслідок процесу виробництва. До складу нефінансових створених активів зараховують: основний капітал (фонди) галузей, які виробляють товари і надають по­слуги; запаси матеріальних оборотних засобів (оборотний капі­тал); вартості (цінності).

Основний капітал (основні фонди). Це важлива частина еконо­мічного потенціалу і національного багатства загалом, що ство­рена у процесі виробництва. Він тривалий час неодноразово і по­стійно в незмінній натурально-речовій формі використовується в економіці, поступово переносячи свою вартість на створювані продукти та послуги.

Для зростання обсягу виробництва важливе значення мас якість основного капіталу, яка залежить від прогресу науки і техніки.

Основний капітал є важливим елементом продуктивних сил. До нього відносять будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання (робочі, силові машини та устаткування, вимірю­вальні, регулюючі прилади, пристрої та устаткування, лаборатор­не обладнання, обчислювальна техніка), транспортні засоби, інструменти, багаторічні насадження, робочу і продуктивну ху­добу тощо. Основний капітал — елементи продуктивного капіталу, вартість яких переноситься на продукти виробництва по­ступово.

За призначенням основний капітал поділяють на виробничий та невиробничий. До виробничого основного капіталу належить капі­тал, який неодноразово бере участь у матеріальному виробництві, зношується поступово і переносить свою вартість на створений продукт частинами (амортизаційні відрахування).

Основний капітал, який не бере участі безпосередньо в матеріальному виробництві, є невиробничим основним капіталом. До нього належать, незалежно від зарахування на баланс виробничих чи обслуговуючих підприємств і організацій, фонди житлового, комунального господарства, закладів охорони здоров'я, освіти.

науки, культури, мистецтва, фінансових, кредитних, страхових установ, органів управління і оборони, громадських об'єднань тощо.

До основного капіталу належить основний капітал державних, колективних, громадських підприємств, капітал інших держав та міжнародних організацій, а також основний капітал, який перебу­ває в особистій власності населення. Основним капіталом насе­лення є житлові будинки, господарські будівлі, багаторічні насад­ження, робоча і продуктивна худоба.

Важливою особливістю основного капіталу є його здатність до економічного обороту, який є безперервним, повторюваним про­цесом.

* Оборот капіталу — безперервно повторюваний кругооборот капіталу від моменту його залучення у виробництво до повернення у тій самій формі.

Економічний зміст обороту капіталу полягає у перенесенні на новостворений продукт вартості виробничого капіталу. Особли­вістю обороту виробничого капіталу є постійне заміщення аван­сованого капіталу в певній пропорції. Тривалість обороту основ­ного виробничого капіталу визначається часом, протягом якого вартість авансованого капіталу повертається до первісної фор­ми. Час обороту охоплює час виробництва та обігу. Після кожно­го обороту частина вартості основного капіталу переноситься на готовий продукт і внаслідок амортизаційних відрахувань нагромад­жується в амортизаційному фонді. Розмір вартості, яка обернулася за рік, визначається сумою річних амортизаційних відрахувань.

Зростання технічного рівня виробництва і запровадження но­вих технологій тісно пов'язані з оновленням основного капіталу, тобто із запровадженням у виробництво кращих знарядь і вилу­ченням фізично, морально застарілих. У країнах із розвинутою рин­ковою економікою період оновлення основного капіталу (актив­ної частини) становить 2-4 роки, але не більше 5-6 років. В Україні цей показник 15-20 років і більше. Ступінь зносу виробничо­го основного капіталу в Україні впродовж останніх двох-трьох де­сятиріч коливався у межах 45 %, зокрема: у промисловості — 48, сільському господарстві — 39, будівництві — понад 50 %

Оборотний капітал ( матеріальні оборотні засоби). Являють со­бою частину національного багатства, яке постійно оновлюєть­ся. До їх складу зараховують виробничі запаси (сировина, матері-яли, паливо, запасні частини, інструменти, господарські товари, насіння, посадочні матеріали, корми і фураж, тварини на відгодівлі, молодняк тварин та ін.), незавершене виробництво, готову продукцію і товари для перепродажі, матеріальні резерви.

Окрему економічну категорію становлять мінерально-сиро­винні ресурси, матеріали, напівфабрикати, які в технологічному процесі перетворюються на готовий до споживання продукт. Кількість сировини та інших ресурсів, необхідних для виробницт­ва продукту за певний період, позначає категорія "оборотні ре­сурси', або "оборотний капітал".

* Оборотний капітал — частина виробничого капіталу, яка повністю споживається у кожному виробничому циклі, ціл­ком, переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється в натуральній і вартісній формах після кожного виробничого циклу. Складовими оборотного капіталу є:

- предмети праці, які перебувають на підприємстві як вироб­ничі запаси: сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо й пальне, куплені напівфабрикати, тара й тарні матеріали, запасні частини для поточного ремонту основного капіталу;

-- предмети праці, залучені у процес виробництва: незаверше­не виробництво, витрати на освоєння нової продукції та напівфаб­рикати власного виготовлення.

Рівень ефективності використання оборотних засобів вимі­рюється показником їх оборотності. Оборотні засоби (оборотний капітал) у своєму русі проходять три стадії:

-зміна грошової форми на товарну;

- продуктивне споживання предметів праці, яке завершуєть­ся виробництвом готової продукції;

- перебування у сфері обігу й повернення після реалізації про­дукції до грошової форми.

Завдяки тому відбувається безперервний рух оборотних за­собів, у якому вони постійно перебувають на всіх стадіях кругообороту. Особливістю оборотного капіталу є те, що вся його вартість переходить на новостворений продукт праці за один кругооборот. Розмір вартості оборотного капіталу, який обернувся за рік, відповідає сумі матеріальних затрат у собівартості про­дукції. Економічне значення оборотності оборотних засобів ви­значається потребами в них підприємства за певних обсягів ви­робництва і реалізації продукції.

Оборотна функція оборотних засобів полягає в їх перетворенні на готовий продукт за певний проміжок часу. її можна виразити формулою:

Qц - Окцо\vt

де Оц — вартість готового продукту, отриманого внаслідок ви­робничого обертання оборотних засобів, грн.; О ц — вартість оборотних засобів, грн.; v — коефіцієнт обертання оборотних за­собів (1, 2 і т. д. разів); t — час обертання.

Рівняння оборотної функції оборотних засобів засвідчує, що вартість обсягу виробництва прямо залежить від кількості та вар­тості оборотних засобів і коефіцієнта оборотності (швидкості обер­тання). Зростання обсягу виробництва за рахунок зміни пара­метрів рівняння продуктивної функції оборотних засобів можна досягти кількома способами:

- екстенсивним, коли залучається у виробництво додаткова кількість оборотних засобів, тобто індекс зростання оборотних засобів І більший від індекса зростання коефіцієнта оборотності Iv =(Io>Iv);

екстенсивно-інтенсивним (інтенсивно-екстенсивним), коли 1=1; - інтенсивним, коли І , І

Коефіцієнт оборотності v розраховують з формули продуктив­ної функції:

v = Оц / Оk цo t.

Показник v характеризує кількість оборотів, зроблених оборот­ним капіталом Оц за час обертання t. Тривалість одного обороту найчастіше розраховують у днях. Якщо оборотний капітал Оkцо обертався, наприклад, протягом одного кварталу (/ = 90 днів) зробив п'ять оборотів, тобто v = 5, то тривалість одного обороту становитиме 18 днів (90/5). Зростання v впливає на зменшення тривалості одного обороту і відповідно на обсяг виробництва за умов незмінного часу обертання t.

Ефективна функція обернена оборотній. Вона характеризує питому потребу в оборотних засобах на виробництво одиниці про­дукції, тобто ефективність використання оборотних засобів, яка виражається коефіцієнтом залишковості Г0: Г0 = Оk цo /Qц.

Коефіцієнт залишковості Г визначає суму оборотних засобів, яка міститься в одиниці реалізованої продукції вартістю 1 грн. Якщо коефіцієнт залишковості Го протягом кожного обороту v одиниці продукції вартістю 1 грн. має значення, наприклад 0,8; 0,7; 0,6; 0,5 і т.д., то це означає, що зростає оборотність оборотно­го капіталу й ефективність його використання, забезпечуючи зро­стання прибутку.

Зменшення значення коефіцієнта залишковості Г'а в одиниці продукції неодмінно впливає на зростання обсягу її виробництва загалом. Формулу обсягу виробництва з урахуванням коефіцієн­та залишковості можна виразити:

Оц = Оk цo /Го.

Формула обсягу вироб­ництва національного про­дукту свідчить, що зменшен­ня матеріаломісткості оди­ниці продукції (коефіцієнт за­лишковості Г) впливає на зро­стання валового випуску.

Вартості (цінності) — це дорогоцінні товари тривало­го використання, які не зно­шуються протягом часу, зде­більшого не використовують­ся для споживання чи вироб­ництва і створюються як за­соби збереження вартості в

Рис. 4.2. Графічна інтерпретація кривої обсягу виробництва з урахуванням оборотності та ефективності використання оборотних засобів

часі, оскільки вартість не повинна зменшуватися щодо загального рівня цін. Вартості складаються з дорогоцінних металів і коштовних каменів, ювелірних виробів, вироблених із таких металів та каменів, творів мистецтва і т. ін. Купівля вартостей відображається не як витрати на споживання, а як придбання окремої категорії активів. Ця частина фондів бере участь в одному виробничому циклі, змінює свою натурально-речову форму або цілком зношується, і її вартість повністю входить у вартість виробленої у тому виробничому циклі продукції.

Вартості як складова національного багатства являють собою активи, реальна вартість яких зберігається чи збільшується протягом тривалого періоду часу. Важливою особливістю активів цього типу є те, що з часом та внаслідок багатьох об'єктивних чи суб'єктивних причин відбувається зміна структури вартостей, що приводить, здебільшого, до зростання їх вартості (ціни).