Тема 4. Характеристика економічного потенціалу.

1. Потенціал соціального споживання.

2. Потенціал виробництва.

3. Зовнішньоекономічний потенціал.

Основою формування економічного потенціалу є потенціал соціального споживання, тобто обсяг і структура життєвих по треб нації, якому повинні відповідати обсяг і структура створеної о національного продукту для задоволення цих потреб. Чинником виробництва виступає національний капітал, тобто вартість вкладеної праці, основного й обігового капіталу, а результатом виробництва — кількість і вартість національного продукту. Відношення вартості національного продукту до національного капіталу виражає продуктивну функцію національного капіталу, а відношення вартості національного капіталу до вартості національного продукту — ефективну функцію національних витрат. Отже, продуктивна й ефективна функції національного капіталу повинні бути вихідною основою формування і функціонування національного капіталу, який у традиційній науці з проблем господарства країни називають економічним потенціалом, складовими якого і потенціал виробництва і потенціал соціального споживання.

1. Потенціал соціального споживання

Соціальне споживання — особлива сфера національної еконо­міки. В ній виражено мету виробничого потенціалу і рівень її реа­лізації у даному суспільстві. Соціальне споживання є тим резуль­тативним показником, який виражає рівень розвитку нації, су­спільства, його цивілізованість і гуманність. На розвиток потенціа­лу соціального споживання працюють весь виробничий потенціал, державний лад, політика усіх форм влади. Саме за станом розвит­ку і рівнем соціального споживання можна легко простежити вміння і бажання управляти державою, розуміння економічних законів і пристосування форм та методів господарювання до цих законів.

Соціальне споживання охоплює інтереси соціальних груп, націй і народностей, відношення суспільства й особистості, умови праці і побуту, здоров'я, довкілля і відпочинку. Саме в цій сфері реалі­зують наслідки виробничої діяльності, що стосуються інтересів усього народу, тобто розподіляється створений валовий випуск В: (В = oF(TK, К), звідки В = О + dB, де О — проміжне споживання (споживає виробництво), dB — чистий національний продукт (ва­ловий внутрішній продукт, споживають домашні господарства — С, держава (бюджет) — Б, національні капіталовкладення — К,

експорт — Е, імпорт — І): dB-C + E+K + (E - І).

Отже, високий рівень соціального споживання цілком залежить від стану потенціалу споживання, темпів зростання обсягів і струк­тури виробництва валового внутрішнього продукту.

1.1. Споживчий потенціал

Розв'язання соціальних проблем, тобто споживчих проблем на­селення, покладається на підприємства сфери матеріального ви­робництва та сфери послуг. Тому в процесі динамічного форму­вання і функціонування національної господарської системи в ній історично об'єктивно складається масштабний, багатогранний за своїм профілем і складний за своєю організаційною та управлін­ською структурою елемент — споживчий комплекс.

- Споживчий комплекс - сукупність галузей і видів економіч­ної діяльності, зайнятих виробництвом товарів народного споживання та надання населенню різних послуг, що мають задовільнити потреби його матеріального достатку, роз­витку особистості громадян, освіти, охорони здоров'я, куль­тури тощо.

Споживчий (соціальний) комплекс створює товари та послуги задля задоволення потреб населення і представляє собою практич­ну пропозицію на споживчому ринку.

Обсяг доходів населення відповідно виражає споживчий потен­ціал, або ж споживчий попит на споживчому ринку. Споживчу пропозицію і споживчий попит описує відоме рівняння ринку:

Оц = vГц де Оц - пропозиція (О — фізична кількість товарів, робіт і по слуг, ц — ціна одиниці товару, робіт і послуг); - vГц - попит (Гц грошова маса в обігу, v — коефіцієнт оборотності грошової маси)

Споживчий попит (потенціал) визначає обсяг і структуру споживчої пропозиції, тобто виробничого потенціалу, кількості зайнятих, обсяг інвестицій і т. ін., для забезпечення виробництва та кого обсягу і структури національного продукту, який задовольнив би потреби населення.

За своїм значенням галузі споживчого комплексу поділяють на три великі групи;

- галузі, діяльність яких пов’язана із задоволенням соціальнокультурних та інтелектуальних потреб людей, а також: із ство­ренням та забезпеченням необхідних умов життєдіяльності. Це культура, мистецтво, освіта, охорона здоров я, фізична культу­ра, відпочинок, спорт, туризм і т. ін. Діяльність галузей цієї групи пов'язана із забезпеченням конституційних прав усіх громадян країни;

- галузі, що створюють матеріальні блага для задоволення матеріальних потреб людей: речі, продукти, ліки, житло і т. ін.;

- галузі, які не створюють матеріальних вартостей, але про­довжують процес виробництва з їх створення в інших галузях: торгівля, громадське харчування, житлове і комунальне господар­ство, побутове обслуговування, транспорт, зв'язок Основою виділення названих груп галузей споживчого потенціа­лу національної економіки є виконання кожною з цих груп однотипових функцій, пов'язаних у кожному конкретному випадку з виробництвом і наданням споживачам продовольчих, непродоволь­чих товарів та послуг, які задовольнили б їхні матеріальні та соціальні потреби. При тому потреби задовольняються на платній осно­ві (купівля-продаж), на пільговій основі за рахунок відповідних бюджетних коштів владних і громадських структур.

Через діяльність галузей споживчого потенціалу здійснюється взаємозв'язок економічного і соціального розвитку в національній господарській системі, взаємовідносини і взаємозв'язки між її регіо­нальними і галузевими складовими, а також національної економіки України з країнами світу. Та найголовніше — забезпечується процес досягнення цілей соціального прогресу, вирішення поточних і перспективних завдань, реалізація соціальної політики держави.

В умовах реформування економіки Україна перейшла на еко­номічно малоперспективну практику формування товарних ре­сурсів за рахунок імпорту з інших країн, передусім із країн Євро­пи, СНД та ін. Цьому чималою мірою сприяв розвиток "човнико­вої торгівлі".

Зарубіжна експансія продовольчих, непродовольчих товарів, і ліків не лише призвела до значного витіснення з внутрішнього рин-' ку України вітчизняних товарів, а й сприяла практично занепаду виробництв галузей харчової, легкої, фармацевтичної промисло­вості, промисловості будівельних матеріалів, машинобудування. Україна практично переступила межу товарної залежності від зарубіжних постачальників. На закупівлю зарубіжних енергоносіїв, продовольства, технології, технічні засоби витрачаються великі кошти. Це різко знижує інвестування галузей споживчого потенціалу країни, ураховуючи саму можливість державної підтримки І його розвитку і вдосконалення.