4.3. Зовнішньоекономічний потенціал

Розвиток національної економіки неможливий без активної зовнішньої торгівлі. Уся історія розвитку ринкових відносин нерозривно пов'язана із встановленням і розширенням господарських зв'язків, у тому й зовнішньої торгівлі.

У другій половині XX ст. інтернаціоналізація світової економіки розвивалася ще більшими темпами. Сьогодні вона набуває глобальних масштабів.

Зовнішньоекономічний потенціал будь-якої країни характеризується двома напрямами:

- по-перше, реалізацією частини валового внутрішнього продукту (ВВП) країни за кордоном, тобто його експортом — Е;

- по-друге, ввезенням у країну (купівля) частини валового національного продукту (ВНП) інших країн, тобто його імпортом — /.

З погляду розвитку і конкурентоспроможності національної економіки важливо розвивати насамперед її експортний напрям. Це свідчитиме про те, що країна займає міцні позиції на світових ринках своєю конкурентоспроможною продукцією. За даних умов і зовнішньоторговельне сальдо країни (тобто її чистий експорт ЧЕ) зажди буде позитивне. ЧЕ = Е-І.

Динаміка чистого експорту України за 2000 — 2005 pp. засвідчує, що реальне позитивне сальдо має тенденцію до зменшення (табл. 4.1).

З періоду 2004 — 2005 років чистий експорт стає від'ємний. Очевидно, що є гострі проблеми щодо розвитку насамперед експортного потенціалу.

Експортний потенціал. Україна досі зберігає ту структуру економіки і структуру зовнішньоекономічної діяльності, яка залишилася у спадок від колишньої господарської системи. Сутність згаданої структури полягає в тому, що у складі експорту наочно

Таблиця 4.1 Динаміка зовнішньоекономічного потенціалу

	Експорт			Імпорт			Чистий експорт
	2000	2003	2005	2000	2003	2005	2000	2003	2005
Разом	14572,5	23060,8	34228,4	13956,0	23020,1	36136,3	616,5	46,7	-1907,9
Країни СНД	4497,5	6044,4	10730,6	8039,9	11508,5	17029,3	-3542,4	-5464,1	-6298,7
Інші країни світу	10075,0	17022,4	23497,8	5916,1	11511,6	19107,0	4158,9	5510,8	4390,8

Джерело: Україна в цифрах у 2005 році. — К.: Консультант, с. 126.

простежується роль України в системі світової торгівлі як потенційного продавця сировинної і напівфабрикатної продукції. Основними товарами, що їх Україна експортує у зарубіжні країни, залишаються сировина, напівфабрикати, матеріяли і товари народного споживання. У загальному обсязі експорту його товарна структура відзначається такими параметрами: недорогоцінні метали та вироби з них — 40,9 %, мінеральні продукти (руди тощо) — 13,7 %, продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості — 8,7 %, продукти рослинного походження (зерно, олія, цукор та ін.) — 5,0, транспортні засоби та шляхове обладнання — 4,8 %. Готові вироби становлять 0,3 — 3,0 %.

Така структура експорту збереглася від колишньої системи і сприяє збереженню відповідної структури виробничого потенціалу. Вона не задовольняє інтересів споживчого потенціалу, позаяк не сприяє її переорієнтуванню на наукомісткі виробництва і продукцію соціального споживання. Україна через це втрачає можливість розвивати нові технології, виготовляти продукцію кінцевого споживання, конкурентноспроможну на споживчому ринку інших країн.

Імпортний потенціал. Практика країн показує, що жодна з них не може обійтися без купівлі товарів чи послуг за кордоном, тобто без їх імпорту. Проте кожна з них намагається оптимізувати свій імпорт:

- по-перше, зменшувати загальний обсяг імпорту стосовно експорту загалом;

- по-друге, зміщувати структуру товарного імпорту в бік ввезення сировинних чи напівфабрикат них виробів з метою їх переробки в готову продукцію та експорту готових виробів.

Дані табл. 4.1 виявляють дуже цікаву тенденцію чистого експорту України: з країнами СНД — від'ємний, з іншими країнами світу — додатній. Річ у тому, що у товарній структурі українського імпорту переважають мінеральні продукти (нафта, газ і ін.) — 32,0 %, машини та механізми, механічне обладнання і ін. — 17,3 %, хімічна продукція — 8,6 %, полімерні матеріяли та вироби з них — 5,4 %, транспортні засоби— 8,9 %, текстиль— 3,9 % та ін.

Така структура імпорту в Україну засвідчує відносно низький її експортний потенціал. Адже експортний потенціал забезпечує насамперед потенціал виробничий, його виробнича (продуктивна) функція — В = aF(TK, K), яка засвідчує, що за даних умов посилення ескортного потенціалу можливе лише за рахунок інвестицій в основний потенціал, кадри та оборотний капітал. За даними 2005 p., прямі іноземні інвестиції в економіку України нерезидентами, ураховуючи позичковий капітал, становив 17,3 млрд. дол. США. Для реформування і підвищення виробничого потенціалу України потрібно щонайменше 40 — 50 млрд. дол. США капіталовкладень щорічно протягом 8 — 10 років. Тоді можна очікувати посилення не лише споживчого, а й експортного потенціалу та оптимізації імпортного. Для того Україні треба: утвердити відкриту економіку і вступ у Світову Організацію Торгівлі (COT); ліквідувати від'ємне сальдо чистого експорту; забезпечити правову основу залучення зарубіжних інвестицій; повернути в Україну капітал у твердій валюту; розробити стратегію і механізм реалізації експортнозорієнтованого розвитку економіки; лібералізувати сферу зовнішньоекономічних зв'язків; удосконалити регіональне спрямування зовнішньоекономічної діяльності.

У відносинах з державами з розвинутою ринковою економікою та з країнами, що розвиваються, Україна повинна вести пошук нових джерел критичного імпорту (найнеобхіднішого) і нових ринків збуту продукції. Пріоритет надавати тим, хто вбачає в Україні рівноправного партнера у співробітництві в галузях високої технології, хто виявляє готовність сприяти інвестиціям у пріоритетні переробні галузі промисловості, сільського господарства, соціальної інфраструктури, які допоможуть значно підвищити якість економічного потенціалу України.