Тема 2. Регулювання фінансового ринку

1. Поняття і типи фінансової політики.

2. Характеристика сучасної фінансової політики України.

3. Фінансовий механізм.

4. Необхідність державного регулювання фінансового ринку на етапі становлення його функціональної системи.

5. Методи регулювання банківської діяльності.

5.1. Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними.

5.2. Проведення операцій на відкритому ринку - традиційний метод емісійно-кредитного регулювання.

6. Державна політика на валютному ринку.

7. Регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів.

7.1. Модель ринку цінних паперів України.

7.2. Правові аспекти регулювання ринку цінних паперів.

7.3. Роль саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів.

1. Поняття і типи фінансової політики

Ринкова економіка — дуже тонкий і складніший механізм, ніж планово-директивна економіка. На стан ринкової економіки сильно впливає держава, яка залежно від особливостей своєї економічної бази розробляє фінансову політику.

Фінансова політика — це комплекс державних заходів, що забезпечують ефективне функціонування фінансів і фінансової системи.

Це, у свою чергу, стимулює розвиток матеріального виробництва і створює економічний грунт для здійснення державою покладених на неї функцій і завдань.

Фінансова політика охоплює широкий комплекс заходів:

• розробку загальної концепції фінансової політики, визначення її основних напрямів, цілей і головних завдань;

• створення адекватного фінансового механізму;

• управління фінансовою діяльністю держави і суб'єктів господарювання.

Фінансова політика є складовою частиною економічної політики держави. У ній конкретизуються головні напрями розвитку економіки; визначається загальний обсяг фінансових ресурсів, їхні джерела, шляхи використання; розробляються механізми регулювання і стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.

Фінансова політика включає такі напрями:

• розв'язання проблем фінансово-економічної діяльності, ефективного функціонування фінансів підприємств і галузей економіки, незалежно від форм власності; розв 'язання проблем зростання виробництва, доходів суб'єктів господарювання, механізму планування, регулювання відносин із бюджетами, податковими, банківськими, страховими й іншими організаціями;

• бюджетну політику доходів і витрат державного й місцевих бюджетів. Вона спрямована на досягнення їхньої збалансованості, забезпечення потреб держави в проведенні ефективної соціально-економічної політики, утриманні органів управління, армії, міліції і т. д.;

• інвестиційну політику, спрямовану на стимулювання залучення капіталів вітчизняних і закордонних інвесторів в економіку країни;

• податкову політику, яка визначає форми і методи роботи податкових органів, законодавчо-правове забезпечення системи оподаткування, що, у свою чергу, встановлює стабільні фінансові зв 'язки і фінансове регулювання економічних відносин;

• політику у сфері фінансового планування і прогнозування, використання балансового методу, сучасних економіко-математичних методів і комп'ютерної техніки, прогресивних науково, технічно й економічно обґрунтованих фінансових норм і нормативів.

Фінансова політика — відносно самостійна сфера діяльності держави. При її розробці варто виходити з конкретних особливостей історичного розвитку суспільства, враховувати специфіку внутрішнього і міжнародного становища, реальні економічні і фінансові можливості країни. При проведенні фінансової політики особливо важливим є забезпечення її взаємозв'язку з іншимискладовими частинами економічної політики - кредитною, ціновою, грошовою.

Головними цілями фінансової політики є мобілізація й ефективне використання фінансових ресурсів, регулювання економічних і соціальних процесів, стимулювання провідних напрямів розвитку продуктивних сил.

Завдання фінансової політики — це:

• забезпечення умов для формування максимально можливих фінансових ресурсів;

• встановлення раціонального, з погляду держави, механізму розподілу і використання фінансових ресурсів;

• організація регулювання і стимулювання економічних та соціальних процесів фінансовими методами;

• формування фінансового механізму і його розвиток відповідно до цілей і стратегій, що постійно змінюються;

• створення ефективної і максимально дієвої системи управління фінансами.