2.3. Трудовий потенціал

Основним чинником формування виробничого потенціалу краї­ни є людський. Продуктивна людина є основною продуктивною силою (потенціалом). Для підвищення свого продуктивного потен­ціалу людина створює і вдосконалює основний капітал і засоби виробництва, оборотний капітал, технології, організацію праці, виробництва, систему управління тощо, а також правову основу виробництва, фінансів, систему розподілу, обміну і споживання національного продукту.

Населення. Людина володіє фізіологічною та інтелектуальною силою, здатністю створювати продукти для задоволення власних потреб і відтворення. Створений валовий продукт В практично в повному обсязі використовується для виробничого і невиробни­чого споживання населення через валові витрати В*. Отже, ви­робництвом забезпечується відтворення населення.

- Населення — природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється у процесі вироб­ництва і відтворення самого життя. Населення є джерелом формування головної продуктивної сили — людини, носія виробничих відносин.

Отже, населення одночасно є виробником матеріальних та ду­ховних вартостей і їх споживачем. Його характеризують націо­нальні, соціальні та економічні особливості. Національні особли­вості відображають риси мислення, свідомості, культури, побу­ту, ставлення до праці, природи, торгівлі, міжнародних відносин тощо. Соціальні особливості відображають груповий або суспіль­ний спосіб життя людини, її природне відтворення, економічні — здатність до праці, творчості, виробництва.

Національна категорія населення. Національна категорія насе­лення відображає процеси, особливості поглядів певних його груп на проблеми суверенітету, державності, мови, культури, побуту, способу мислення, ведення господарства тощо. Вона тісно пов'я­зана з формуванням єдиної державної та господарської системи, в основі яких є конституція країни і закони, що регулюють відноси­ни національного, соціального й економічного розвитку.

У сучасному розумінні національна спільність людей не обо­в'язково є моноетнічною групою. Нації сучасних держав переважно багатоетнічні. Але всі вони є громадянами країни і представника­ми її нації. Наприклад, громадяни України російського, польсько­го, єврейського походження є представниками української нації з усіма її державними атрибутами і символами. Відповідно держа­ва й економіка теж національні. Наприклад, економіка США як багатоетнічної країни така ж національна, як і економіка майже мононаціональної Японії, позаяк кожна сформована на єдиній осно­ві пізнання об'єктивних економічних законів і способів мислення та на власній конституції.

- Національна категорія населення — група населення, об'єд­нана за певними якісними ознаками самопізнання, способу мислення, самосвідомості, ставлення до держави, праці, дов­кілля тощо.

Національну категорію можна згрупувати за критеріями на­ціональної самосвідомості.

1. Свідомість національного патріотизму. Об'єднує групу людей з високим рівнем національної самосвідомості, гордості за свою націю і країну, з бережливим ставленням до національної (державної) мови, культури, історії, освіти, релігії, до культурних та історичних надбань інших народів, які сповідують пріоритет загальнолюдських вартостей, прав і свобод людини і націй, соці­альної справедливості, терпимості, національно-демократичних ідей.

2. Свідомість національного нігілізму. Об'єднує групу людей, яким байдуже або майже байдуже національне походження; вони надають перевагу меркантильним інтересам, концентрують свої зусилля на матеріальному збагаченні, навіть незаконним чином; у політиці відстоюють ідеологію космополітизму, соціальної рів­ності, державної багатомовності.

3. Свідомість національної винятковості. Об'єднує групу лю­дей, які гіперболізують значення своєї нації, тобто підносять її вище за інших, нав'язують свою національну культуру іншим народам, асимілюють їх тощо; політика такої групи ґрунтується на ідео­логії фашизму, расизму, шовінізму, великодержавного імперіалізму тощо.

Кількісне співвідношення населення за критеріями національ­ної самосвідомості є дуже важливе в аспекті формування праці, капіталу, здійснення державної кадрової політики.

Соціальна категорія населення (категорія природного відтво­рення). Поняття "соціальна категорія населення" характеризує процеси відтворення суспільства і суспільний спосіб життя.

- Економічна категорія населення — група населення, об'єднана за певними якісними ознаками здатності до праці, рівня про­фесійної підготовки, складності виконання праці, зайнятості

Зайнятість відображає аспект виробничих відносин, пов'язанні із залученням працівника до конкретної кооперації праці на відпо­відному робочому місці, засвідчує забезпеченість працездатного населення робочими місцями. При тому визначають: рівень зайня­тості працездатного населення у суспільно корисній праці; роз­поділ зайнятого населення між сферами і галузями національної економіки і територією країни; ефективність використання праці зайнятих на виробництві.

Процес зайнятості вивчають за допомогою певних категорій: працездатне населення, трудовий капітал, економічно активне населення, безробітне населення та ін.

- Працездатне населення — сукупність людей віком від 17 до 60 років, здатних за психофізіологічними даними до участі у трудовому процесі.

До працездатного населення зараховують зайняте в національній економіці населення старше і молодше від працездатного віку, яке має фізичний розвиток, розумові здібності та знання, необхідні для праці.

Працездатне населення класифікують за якістю підготовки до праці та складністю виконуваної праці. У ринковій економіці нада­ють перевагу підготовці працівників високої кваліфікації, оскільки того потребують складні технічні засоби виробництва і технології. Відповідно виокремлюють групу працездатного населення з ви­соким інтелектом і творчим потенціалом, яку ще називають людським, або трудовим капіталом.

Як уже зазначено, під. трудовим капіталом розуміють частину працездатного населення, яка володіє високим рівнем знань і про­фесійної кваліфікації, здатна створювати нові системи знань, тех­ніки, технологій, форм організації праці та виробництва, відчут­но впливати на технічний рівень виробництва, зростання обсягів виробництва, якості, конкурентоспроможності продукції, зниження собівартості продукції, зростання прибутків. Серед зайнятого населення виділяють частину населення, яка є реальним активним чинником продуктивних сил, створює необхід­ній для споживання і відтворення національний продукт, що є осно­вою доходу зайнятих і незайнятих в економіці. Цю категорію на­ривають економічно активним населенням.

- Економічно активне населення — працездатне населення, І зайняте суспільно корисною діяльністю, яка приносить дохід. Закономірною є природна незайнятість, зумовлена відсутністю місць праці, способом виробництва та іншими чинниками. Незай­нятим вважають населення працездатного віку, яке готове до праці. Це безробітне населення, яке не заробляє доходів І певний час от­римує матеріальну підтримку держави.

- Безробітне населення - частина населення працездатно­го віку, тимчасово не зайнята в суспільно корисній діяльності, і яка не заробляє доходів.

Національні, соціальні та економічні категорії населення є ос­новою аналізу демографічних, національних, соціально-культуриних та господарських процесів у країні.

Чисельність населення України. Важливим чинником продук­тивних сил і розвитку економіки є чисельність населення, яка за­безпечує відтворення чисельності працездатного населення, чисельності зайнятих, трудового капіталу. Чисельність населення (Н) — змінний показник, який залежить від об'єктивних природ­них (∆Н — природного приросту) і міграційних (∆Нм — міграцій­ного приросту) процесів. На величину природного чи міграційно­го приросту впливають соціально-економічні чинники, національні традиції народу, його культура, спосіб і рівень життя. Він вимірю­ється кількістю приросту на 1000 осіб населення. Зміну чисельно­сті населення з урахуванням коефіцієнтів природного і міграцій­ного приросту можна розрахувати за формулою: ∆Нм = Н+ Н *∆Н*∆Нм;. Для розрахунку прогнозу чисельності населення Н' на перспективу років використовують таку формулу: Н'= Н+∆Н*∆Нм

Зайнятість і ефективність праці. Населення працездатного віку є основою формування усіх інших категорій населення, пов'яза­них із процесом зайнятості. У віковій структурі населення Украї­ни частка осіб працездатного віку становить 56 %, відповідно се­ред міського населення — 60 %, сільського — 49 %. Тенденції зро­стання чи скорочення його чисельності залежать від процесів на­роджуваності та смертності. Населення працездатного віку є осно­вою зайнятості в різних галузях національної економіки. Із проце­сом зайнятості пов'язані такі економічні категорії: -працездатне населення; -трудовий капітал; -економічно активне населення; -безробітне населення.

Теоретично можлива повна зайнятість усього працездатного населення. Однак важливою умовою зайнятості є наявність робо­чих місць та економічні потреби у збільшенні чи зменшенні їх кількості.

Населення працездатного віку становить кількісну основу іншої категорії — економічно активного населення, до якого також на­лежить молодше і старше за працездатне зайняте населення. Отже, потенційно працездатного населення може бути більше, ніж насе­лення працездатного віку. Зайняте працездатне населення Тк — це економічно активне населення.

Для визначення ефективності використання зайнятої праці мож­на скористатися формулою виробничої функції: Оц = F(T, К).

Якщо припустити, що у виробництві продукту Оц беруть участь лише зайняті працею протягом робочого часу і, то форму­ла виробничої функції буде така:

Оц -Ткqmt,

де Q — фізична кількість виробленої продукції; ц — ціна одиниці продукції; Оц — чисельність зайнятих; qm — продуктивна сила одного зайнятого; t — час праці.

Обсяг виробленої продукції Оц є продуктивною силою усіх зайня­тих у національній економіці Оц (аналогічно на підприємстві, у ре­гіоні тощо) за час праці t при продуктивній силі одного зайнятого qm.

Продуктивна сила одного зайнятого вимірюється двома мето­дами.

1. Визначають продуктивність праці одного зайнятого як відно­шення обсягу виробленого продукту Оц до чисельності зайнятих Ті.

qmц = Qц / TKt.

Величина qmn позначає кількість виробленої продукції одним зайнятим за одиницю часу праці /. Величина qмц зростатиме за умов:

- якщо Qn незмінна, а Г. або / зменшуються;

- якщо темпи зростання Qц вищі, ніж темпи зростання Тк;

- якщо зростає продуктивна сила зайнятих qm (це можливо при зростанні капіталоозброєності одного зайнятого).

2. Визначають трудомісткість одиниці продукції як відношен­ням чисельності зайнятих Т за час праці t до обсягу виробленої продукції Qu,:

tц=T k /Q

Величина t характеризує кількість праці, затраченої за одини­цю часу t, яка міститься в одиниці продукції qm ц вартістю 1 гривня.

Ефективність використання праці характеризуватиметься:

-- за першого методу — зростанням продуктивності праці од­ного зайнятого дтц за одиницю часу праці t;

за другого методу — зменшенням кількості праці іи в оди­ниці продукції дтц вартістю 1 гривня.

Обидва методи важливі, позаяк перший визначає кількість ви­робленого продукту одним зайнятим, другий — кількість праці в одиниці продукції.