14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер.

Еконоиіка пов’язана з ідеєю розвитку та еволюцією. Погняття розвитку пов’язане з якісними змінами об’єктів , появою нових суспільних форм, інновацій та нововведень, а також з трансформацією внутрішніх та зовнішніх зв’язків цих об’єктів. Розвиток асоціюється з:

- циклічністю чи спрямованістю процесуальних змін;

- з одно- чи багатовекторністю змін;

- з однозначною детермінованістю розвитку чи соціокультурних змін.

Задля повнішого виявлення суті поняття розвиток варто розглянути його й у співвідношенні з такими категоріями, як прогрес та модернізація. Найбільш розповсюджене тлумачення прогресу полягає у визначенні його як типу чи напряму розвитку, для якого характерним є перехід до більш досконалого стану об’єкта. Це знаходить свій прояв у більш високому рівні організації об'єктів, розширенні їх адаптаційних можливостей до на­вколишнього середовища, зростанні еволюційних потенцій тощо.

Близькою за значенням до економічного розвитку є модернізація, як сукупність взаємопов’язаних процесів нагромадження капіталу (мобілізації ресурсів), розвитку виробництва та підвищення продуктивності праці тощо.

Класична або традиційна економічна наука виділяє такі головні фактори виробництва, як земля, праця, капітал. Останнім часом до них додають менеджмент, технології та ін. Ці чинники є, очевидно, визначальними, провідними. Вони порівняно легко піддаються кількісному аналізу. Для аналізу економічних явищ у короткотерміновому періоді визначальне значення має перша група чинників. Динаміка економічного розвитку у всій її багатоманітності передбачає врахування факторів, що сприяють чи не сприяють їх більш ефективному використанню. Ці фактори (інституції, релігія, культура тощо) створюють загальні передумови, своєрідне середовище для реалізації основних факторів економічного розвитку на зростання валового національного продукту країни можна виразити такою формулою : Y = f(L, К, Т, X, N), де Y - валовий національний продукт, f – функція, L - кількість населення, К - капітальні ресурси, Т - техніка, технологія, X - суспільні інституції, N – довкілля. Таким чином, сукупність факторів економічного розвитку охоплює основоположні природні чинники, що є його засадами, та низку засобів і форм, створених людством у процесі його еволюції, їх оптимальна взаємодія дає змогу країнам і регіонам домагатись вражаючих результатів економічного розвитку. Головними показниками раціональної економіки є якість та ефективність використання ресурсів, факторів виробництва, його техніко-технологічний і організаційний рівень, добробут населення, індекс людського розвитку тощо.

15. Економічні потреби.

Потреба є однією з фундаментальних категорій економічної науки, вони мотивують поведінку людини, формують сукупність її інтересів. У загальному визначенні потреба – це нужда у чому-небудь, об’єктивна необхідність для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, суспільства в цілому, вона вимагає задоволення і тому спонукає до діяльності. Потреба – стан, обумовлений незадоволеністю вимог суб’єкта, необхідних для його нормальної життєдіяльності і спрямований на усунення цієї незадоволеності. Потреба є відношенням суб’єкта до необхідних умов свого буття, тобто потреба відображає відношення економ. Необхідності, суперечність між необхідним і об’єктивно наявним.

Економічні потреби – частина потреб людини та сус-ва, для задоволення яких необхідні сусп. вир-в, екон. діяльність. Екон. потреби – це ставлення людей до екон умов їхньої життєдіяльності, потреби в екон благах. Економічні потреби можна класифікувати наступним чином.

За характером виникнення: первинні (базові), пов’язані з самим існування людини: їжа, одяг тощо; вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: інформація.

За засобами задоволення: матеріальні (потреби в матеріальних благах); нематеріальні (духовні потреби).

За нагальністю задоволення: першочергові (предмети першої необхідності); другорядні (предмети розкоші)

За можливостями задоволення:насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

За участю у відтворювальному процесі: виробничі (потреби у засобах виробництва);невиробничі

За суб’єктами вияву:особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда); колективні, групові (потреби групи людей, колективу); суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

За кількісною визначеністю та мірою реалізації:абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

Засоби задоволення людських потреб називаються благами. Розрізняють такі блага: неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби); споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ); матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва).