1. Сутність економічного мислення

Мислення – це психологічний процес із відкриттям нового знання, вирішення проблеми на основі переробки отриманої інформації. Мислення є найбільш загальною і опосередкованою формою психологічного відображення, що встановлює зв’язок між пізнаваними об’єктами.

Економічне мислення – складова мислення людини взагалі. Воно безпосередньо пов’язане з економікою. Це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо) і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності і поведінці в цілісному економічному процесі. Воно виступає як процес осмислення суб’єктом реальних господарських ситуацій, що підвищують ефективність трудової діяльності, яка визначає економічну поведінку людини і стиль господарської діяльності.

Основними характеристиками економічного мислення є наступні:

1. Економічне мислення відтворює в теоретичній формі різні явища і процеси економічного життя;

2. Воно понятійно описує деяку задану предметність (зміст економічного мислення визначається предметністю, на яку воно спрямоване);

3. Економічне мислення орієнтоване на вирішення економічним суб’єктом конкретних господарських завдань.

Економічне мислення як мислення людини взагалі формується в процесі виховання, навчання, одержання освіти, підготовки, підвищення кваліфікації, тощо. Система освіти впливає на формування економічного мислення людей, а потім діючи в економічній сфері і на економічну свідомість.

Економічне мислення є формою прояву економічної свідомості в конкретній суспільній соціально-економічній ситуації.

2. Середовище формування економічного мислення: економічне, політико-правове, соціально-культурне.

Економічне мислення - це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності і поведінці в цілісному економічному процесі. Економічне мислення як мислення людини взагалі формується в процесі виховання, навчання, одержання освіти, підготовки, підвищення кваліфікації, тощо.

Таким чином, економічне мислення розвивається в певному середовищі. Найбільш впливовим середовищем є економічне.

Основними факторами формування економічного мислення суб’єкта є:

1. Різноманітні форми власності у рамках яких суб’єкт здійснює свою діяльність;

2. Інші суб’єкти економічних відносин, з якими даний суб’єкт взаємодіє;

3. Розмаїтість взаємодіючих суб’єктів;

4. Інтенсивність, різноваріантність і якісна специфіка зв’язків;

5. Спрямованість і дієвість цих зв’язків.

Чим більш значущими є фактори формування і розвитку економічного мислення, тим більшою є включеність соціального в економічну практику.

3. Типи економічного мислення: стандартний і творчий.

Під економічним мисленням слід розуміти опосередковане і узагальнене відображення економічної дійсності, що включає: по-перше, пізнання економічної системи та притаманних їй об’єктів економічних законів та категорій; по-друге, засвоєння отриманих знань, їхнє перетворення, переконання, уміння та навички, мотиви діяльності; по-третє, реалізацію цих переконань, навичок і мотивів в економічну поведінку.

Основними типологіями економічного мислення є:

• за критерієм науковості: наукове і ненаукове;

• за критерієм способу або характеру: стандартне і творче;

Наукове мислення – спосіб осмислення дійсності, що базується на раціональному, системному, доказовому пізнанні. Основною метою є отримання об’єктивної істини.

Науковому мисленню притаманні такі основні ознаки:

1. строгість – полягає в його раціональності і доказовості, узгодженості всіх структурних елементів;

2. однозначність – внутрішня несуперечливість, тотожність за сенсом усіх тверджень, що притаманні певній теорії;

3. ефективність – здатність за скінчене число кроків досягти бажаного результату;

4. простота – досягнення наукового результату за мінімальне число дій, доступність до його використання іншим особам;

5. еврістичність – здатність приносити нові результати, можливість екстраполяції уже відомого, отриманого знання на нові сфери даної або іншої сфери науки.

Ненаукове мислення – мислення на обмежено раціональному або повністю ірраціональному, несистемному, недоказовому підході до економічної діяльності. Йому притаманні такі ознаки: несистемність, хаотичність, звернення до авторитету.

Всі види неекономічного мислення можна поділити на релігійне та містичне економічне мислення, ідеологічне та повсякденне. Повсякденне економічне мислення базується на здоровому глузді, життєвому досвіді, практичній кмітливості. Воно надзвичайно широко розповсюджено серед людей, які не мають фахової економічної освіти. Однак, воно є досить ефективним і дає можливість багатьом людям досягти значних індивідуальних економічних успіхів.

Наукове та повсякденне мислення має ряд відмінностей:

1). Наукове економічне мислення – це об’єктивні відомості про економіку, а повсякденне – суб’єктивні погляди.

2). Для наукового характерні всебічність, системність (цілісність) поглядів, а для повсякденного – уривчасті та однобічні відомості.

3). Для наукового характерним є з’ясування суті явищ і процесів, для ненаукового – поверхові уявлення про процеси, явища.

Релігійне та містичне – полягає у посиланні на авторитет; ведення економічних справ у відповідності до певних морально-етичних норм, проповідуваних релігією (заперечення лихварства у Християнстві).

Ідеологічне («ілюзорне») – прямо дискредитує наукове, економічне пізнання: ціннісні установки особистості закривають собою факти, і ціннісна складова в економічних судженнях ігнорує актуальну складову останніх, факти дійсних процесів і явищ. Це призводить до серйозних втрат в економічному пізнанні. Так формується доктрина – заздалегідь сформоване вчення, певна система філософських або інших поглядів.

Стандартне економічне мислення – мислення, коли рішення приймається на основі здорового глузду, загально прийнятих знань, ідей, теорій тощо.

Творче економічне мислення – пов’язане з виробленням нових методів розв’язання певних завдань та досягнення мети, з критичними підходами до існуючих ідей, теорій тощо.