95. Суспільне відтворення, його типи та показники.

Відтворення – процес вир-ва, який розглядається не як окремий акт, а як процес, що постійно повторюється.

Відтв-ня – це постійне відновлення та повторення процесу вир-ва.

Відтв-ня буває індивідуальним (або одиничним)–тобто відтвор. на окремих підприємствах і домогосподарствах. Воно є основою, вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення.

Процес відтв-ня на рівні нац. ек-ки є суспільним (екон.) відтв-ням. Сусп-не екон. відтв-ня не є простою сумою одиничних процесів відтв-ня на рівні підприємств і домогосп-в. У ньому з*явл. нові якісні елементи, які відсутні на мікрорівні.

Сусп-не екон. відтв-ня основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють (домогосп-в, підпр-ств, галузей, екон. регіонів, кластерів).

Сусп. відтв-ня включ. в себе відтв-ня:

• суспільного продукту та його конкретних форм;

• людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;

• основного і оборотного капіталу суспільства;

• національного багатства;

• споживання;

• економічних відносин.

Основні види екон-го відтв-ня:

Просте − це відновлення процесу сусп. вир-ва з року в рік у незмінних обсягах.

Звужене – характ-ся відтв-ням сусп. вир-ва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді.

Розширене − це відтв-ня сусп. вир-ва в зростаючих обсягах.

Основні показники, що характеризують екон. відтв-ня – це макроекономічні показники − валовий внутрішній продукт і національний дохід. Кожен з них аналізується за абсолютним приростом, темпами зростання відносно попереднього року або темпами зростання відповідно базового року та темпами приросту. Аналіз також охоплює показники ВВП і національного доходу на душу населення та інші показники.

96. Національний дохід

Дохід – це певна кількість грошових коштів, матер-х благ чи послуг, отриманих фізич. особою, підпр-вом чи економікою в цілому за певний проміжок часу. Дохід – це також грошові кошти, що отримають фізич. та юридич. особи за результати госп-ської діяльності, використ. власності чи у формі соц-х виплат, громадянських внесків.

Національний дохід (НД) — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів вир-ва: праці, капіталу, землі, підприємницького хисту. Нац. дохід — це чистий внутр. продукт, зменшений на величину податків на бізнес.

Кількісно НД є близьким до чистого внутрішнього продукту (ЧВП). ЧВП – це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань. НД можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.).

НД є дуже важливим показником результатив­ності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво нац-го доходу на душу населення найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення.

Сьогодні загальновизнано, що частину національного доходу створюють також працівники сфери послуг. Отже, вир-во нац-го доходу відб-ся як в галузях матер. вир-ва, так і у сфері послуг.

Розподіл нац-го доходу веде до визначення частки кожного з учасників його виробництва через заробітну плату, прибуток, процент, ренту, дивіденд та ін. Ці доходи наз-ся первинними, або основними. Водночас їх можна назвати факторними, оскільки кожен з них пов’язаний з певним фактором виробниц­тва.

Перерозподіл нац-го доходу здійсн-ся ч-з механізм ціноутворення, держ. бюджет, податкову систему, внес­ки до різноманітних фондів та ін. На основі перерозподілу нац-го доходу формуються вторинні доходи.

Використання нац-го доходу здійсн-ся за двома напрямами: на споживання і заощадження (нагромадження). Останнє необхідно для розширення масштабів нац. вир-ва і майбутнього зростання нац. продукту.

На основі показника національного доходу визначають особисті доходи (ОД). ОД – це після податковий дохід. Таким чином: ОД − це одержаний дохід, а НД − це зароблений дохід.

Якщо від суми особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств − кінцевий показник системи національного рахівництва.