50. Сталий економічний розвиток

Одним із перших, введених у науковий обіг, було визначення сутності сталого розвитку у доповіді комісії ООН: “ Наше спільне майбутнє ”, представленої у 1987 р. на 42 сесію цієї організації. Сталий економічний розвиток у цьому документі розглядався як такий, що задовольняє потреби сучасного покоління і не ставить під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Зростання означає фізичне збільшення кількості речо­вини/енергії для діяльності у процесі виробництва та споживання товарів. Ресурсопотік, за цих умов, починається з виснаження, а закінчується забрудненням. На противагу цьому якісне поліпшення процесу переробки в межах існуючого потоку ресурсів, досягнуте за рахунок технічних удосконалень або поглибленого розуміння мети, називається розвитком. Стабільна економіка може розвиватись, але не може зростати

Основні принципи такого розвитку: 1) економічний розвиток повинен підпорядковуватись екологічним можливостям навколишнього середовищ до самовідновлення порушених у процесі такого розвитку природних про­цесів; 2) найдосконалішим критерієм розвитку техніки і технології є її екологізація та гуманізація, що передбачає врахування потреб сучасного і майбутніх поколінь у відтворенні усіх сутнісних сил людини, недопущення негативного впливу на навколишні ліси, грунтові і наземні води, повітря, можливу зміну радіаційного фону, тепловий ефект, хімічний фон та інші чинники, а отже, недопущення екологічної загрози; 3) забезпечення можливості повністю задовольняти екологічні потреби кожного індивіда, трудового колективу, окремих соціальних верств і груп населення, а також цілий націй і держав, що випливає з вимог закону зростання екологічних потреб, а отже, недопущення екологічної нерівності; 4) найповніша доступність екологічної інформації усім соціальним верствам і групам населення, можливість їх впливу на екологічну політику держави.

51.Циклічний характер економічного розвитку

Є загально прийнята думка, що економіка розвивається шляхом періодичних піднесень і спадів, тобто циклічно. Якщо розглядати динаміку розвитку економічної системи у довгостроковому періоді, то закономірним є її висхідний характер. Проте на економічний розвиток в умовах панування приватної власності впливають багато чинників об’єктивного і субєктивного характеру, які не тільки сприяють розвитку, а й гальмують його. В різні роки темпи економічного зростання можуть бути більшими або меншими, а в окремі періоди економічний розвиток може носити регресивний характер, що супроводжується спадом виробництва і погіршенням багатьох економічних показників.

В реальному світі, і в економіці в тому числі, у будь-якого явища постійно виникають відхилення від рівноваги, що являється результатом дії загально філософського закону розвитку – закону єдності і боротьби протилежностей. Вирішення протиріч знову приводить явище в стан рівноваги. Отже, процес переходу явища із стану рівноваги в нерівноважний стан і навпаки можна назвати закономірним. Циклічність – це періодичне відхилення від стану рівноваги, викликане певним збуренням. Чергування рівноважних і нерівноважних процесів у розвитку явища формує цикл розвитку. Циклічні концепції є методологічною базою багатьох природничих наук. В економіці цикли розвитку отримали назву економічних, ділової активності, бізнес-циклів. Економіка по своїй суті не є статичною. Вона знаходиться в постійному розвитку через вдосконалення її структурних елементів і зв’язків між ними, тобто вона динамічна і розвивається від одного рівня рівноваги до іншого, проходячи певні цикли. Економічний цикл – це період від одного спаду економіки до іншого

Фази циклу: піднесення, криза, депресія, пожвавлення. Криза характеризується падінням виробництва, різким скороченням ділової активності, падінням цін, затоварюванням, скороченням інвестицій і зайнятості, зниженням доходів підприємців і заробітної плати найманих робітників. Депресія (стагнація, застій) - період пристосування економічних агентів до нових умов господарювання, коли у суспільстві панує невпевненість і неузгодженість в діях. Падіння економіки зупинилось, але тенденції до зростання ще не сформувались. Пожвавлення характеризується відновленням ділової активності, ростом інвестицій і зайнятості. Піднесення (експансія) характеризується зростанням всіх економічних показників: розширюються масштаби виробництва, зростають ціни, зайнятість, прибутковість, заробітна плата, активізуються фінансові і грошові сектори і т. ін. Відповідно до часу протікання цикли бувають: короткострокові, середньострокові, довгострокові.

52.Економічна криза.

Економічна криза являється однією з фаз економічного циклу. Економічна криза – це форма прояву невідповідності інтересів економічних агентів на всіх рівнях їх життєдіяльності і життєзабезпечення. В основі характеру виробничих відносин лежить особистий інтерес, який спрямовує поведінку учасників суспільного виробництва. А державні структури не в змозі контролювати поведінку господарюючих суб’єктів з приводу відповідності їх дій реалізації суспільного інтересу.Виникнення економічної кризи вказує на недосконалість існуючої системи економічних відносин, які проявляються економічні інтереси. В аспекті циклічності економічний розвиток є нічим іншим як рух економіки від однієї кризи до іншої. З цього можна зробити висновок, що економічні кризи притаманні всім типам виробничих відносин. Вони є неминучими в першу черге тому, що людству досі не вдалося в повній мірі відлагодити рівномірний розвиток продуктивних сил на основі єдності інтересів усіх членів суспільства, і окремих соціальних груп щодо способів і механізмів задоволення потреб. Зараз діє закон невідповідності розвитку продуктивних сил характеру і рівню розвитку виробничих відносин. В основі цього закону лежить протиріччя між суспільним характером виробництва і приватним характером привласнення результатів виробництва. Воно є специфічним для кожної країни, що зумовлено особливостями розвитку економіки тої чи іншої країни. Але, тим не менш, сформовані в економіці кризи носять прогресивний характер, бо в процесі їх поглиблення гине чи відходить на задній план все застаріле(засоби виробництва, технології, методи виробництва та управління). Криза відкидає ті економічні ланки, які відстають в економічному розвитку і тим самим підвищує середній технічний рівень виробництва, забезпечує рух суспільства вперед.