Основні теоретичні відомості по основам створення макросів

Мова макросів є мовою програмування, що дозволяє реалізувати задачі користувача, виконуючи необхідні дії над об'єктами Access і їхніми елементами. Макрос — програма, що складається з послідовності макрокоманд. Макрокоманда — це інструкція, орієнтована на виконання визначеної дії.

Наприклад, макрокомандою можна відкрити форму, звіт, надрукувати звіт, запустити на виконання запит, застосувати фільтр, привласнити значення, створити своє меню для форми чи звіту. Макрокоманда “ЗадатьКомандуМеню” дозволяє виконати будь-як задану команду меню. Наявний у Access набір макрокоманд реалізує практично будь-які дії, що необхідні для рішення задачі.

Мова макросів забезпечує можливість виконання більшості задач, не прибігаючи до програмування на Visual Basic. Макроси, будучи надбудовою над Visual Basic, забезпечують користувача засобами рішення задач, які не потребують знання детального програмування. Мова макросів є мовою більш високого рівня, чим Visual Basic.

Макроси визначають набір методів обробки об'єктів. У Access є засоби, що забезпечують взаємодію макросів з об'єктами на основі подій. Події настають при виконанні визначених дій, до яких відносяться насамперед дії користувача. Остання обставина дозволяє керувати виконанням програми ззовні. Користувач, виконуючи різні дії у формах, ініціює виконання макросів, що автоматизують рішення зв'язаних з діями користувача підзадач. Такий підхід істотно відрізняє програмування мовою макросів від програмування в традиційному розумінні, при якому тільки програма керує процесом.

Відмітимо, що наявність апарата запуску програм через події, які викликані діями користувача, не виключає можливості написання програм мовою макросів, що без утручання користувача можуть вирішувати потрібні задачі. У цьому випадку задача вирішується рядом взаємозалежних макросів.

Для організації розгалужень у програмі в макросі визначаються умови виконання макрокоманд. Користувач запускає головну програму на виконання і далі все управління її виконанням здійснюється зсередини. Програма сама відкриває необхідні об'єкти, вибирає й обробляє дані, викликає інші макроси, за алгоритмом, що приводить до рішення задачі. При необхідності програма ініціює діалог з користувачем.

Конструювання макросу

Створення макросів здійснюється в діалоговому режимі і зводиться до запису у вікні макросу послідовності макрокоманд, для яких задаються параметри. Кожному макросу привласнюється ім'я. При виконанні макросу макрокоманди виконуються послідовно в порядку їхнього розташування. При цьому використовуються об'єкти чи дані, зазначені в аргументах макрокоманд. Мається можливість визначити умови виконання макрокоманди.

Виконання макросів ініціюється простою операцією і може зводитися до його відкриття, як це робиться і для інших об'єктів бази даних. Крім цього, Access надає можливість автоматично ініціювати виконання макросу при настанні деякої події. Для зв'язку макросу з подією досить у бланку властивостей об'єкта чи його елемента управління внести в рядок цієї події ім'я макросу. Події, з якими можна зв'язати макрос, визначаються у властивостях форм і звітів і їхніх елементів управління. Створення макросу починається у вікні бази даних, де треба вибрати об'єкт “Макросы” і натиснути кнопку “Создать” . Після цього відкривається вікно макросу.

Формування макрокоманд у вікні макросу

Макрокоманди, що складають макрос, вводяться в стовпець Макрокоманда. Для введення макрокоманди можна натиснути кнопку розкриття списку макрокоманд у цьому стовпці і вибрати потрібну. Можна ввести ім'я макрокоманди з клавіатури. У нижній частині вікна виводяться аргументи макрокоманди. Значення аргументів задаються шляхом вибору їх зі списку, що відкривається в рядку аргументу. У поле праворуч від рядків аргументів виводиться повідомлення з поясненнями для обраного аргументу.

У рядки стовпця “Примечание” вводять необов'язковий коментар, що описує результат виконання макрокоманди. Кожна нова макрокоманда макросу додається в наступній рядок бланка. Порядок розміщення макрокоманд у бланку визначає послідовність їхнього виконання.

Після уведення всіх макрокоманд у макрос його треба зберегти, скориставшись командою меню “Файл/ Сохранить” або кнопкою панелі інструментів макросу.

Для виконання макросу можна натиснути кнопку панелі інструментів “Запуск.” Якщо макрос уже закритий, то для його виконання треба у вікні бази даних вибрати макрос і натиснути кнопку “Запуск” у цьому вікні. Таким чином, з ініціативи користувача задача може викрнуватися багаторазово.

Для перегляду і редагування існуючого макросу треба вибрати його у вікні бази даних і натиснути кнопку Конструктор.