Глава 1 загальні положення

Стаття 64. Вимоги до кандидатів на посаду судді

1. На посаду судді може бути рекомендований громадя­нин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

2. Не можуть бути рекомендовані на посаду судді грома­дяни:

   1. визнані судом обмежено дієздатними або недієздат­ними;

   2. які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

   3. які мають не зняту чи не погашену судимість.

3. Додаткові вимоги до кандидатів на посаду судді у судах вищого рівня встановлюються цим Законом.

4. Для цілей цієї статті вважається:

   1. вищою юридичною освітою — вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установлено­му законом порядку;

   2. стажем роботи у галузі права — стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді й у визначених законом випадках народні засідателі й при- СЯЖШ • Розгляд справ в апеляційному та касаційному по­рядку здійснюють виключно професійні судді. Тепер на­родні засідателі беруть участь у здійсненні правосуддя в установлених процесуальним законодавством випадках лише при розгляді окремих категорій справ місцевими за­гальними судами, а участь присяжних поки процесуальни­ми законами не передбачена.

Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені або обрані суддями і обі­ймають штатну суддівську посаду в одному з судів, перед­бачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно зі статтею 127 Конституції України на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комі­сією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше трьох років, який проживає в Україні не менше десяти років і володіє державною мовою.

Раніше вже зазначалося, що відповідно до Конституції України додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються за­коном, а тому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» установлено:

• до складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років (частина 4 статті 26);

• до складу вищого спеціалізованого суду входять суд­ді, обрані на посаду судді безстроково (частина 3 статті 31);

• суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п'ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України (частина 2 статті 39).

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

1. визнані судом обмежено дієздатними або недієздат­ними;

2. які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3. які мають не зняту або непогашену судимість.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» уста­новлено, що вищою юридичною освітою є вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рів­нем магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних дер­жавах та в установленому законом порядку визнана в Укра­їні. Водночас визначено: стаж роботи в галузі права — це стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею ви­щої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Слід зазначити, що для того, аби бути професійним суд­дею, необхідно не тільки бути призначеним або обраним суддею відповідно до Конституції України, а й обіймати в суді штатну суддівську посаду.

Стаття 65. Добір кандидатів на посаду судді

1. Добір кандидатів на посаду судді здійснюється з чис­ла осіб, які відповідають вимогам, установленим Консти­туцією України та статтею 64 цього Закону, за результата­ми проходження спеціальної підготовки та складення кваліфікаційного іспиту відповідно до вимог цього Закону.

2. При доборі кандидатів на посаду судді забезпечується рівність їхніх прав незалежно від раси, кольору шкіри, по­літичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічно­го та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

3. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кан­дидата на посаду судді, має право звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді.

Вимоги, пов'язані з порядком добору суддів, і вимоги до кандидатів у судді викладені у статтях 2.1-2.3, 3.2 Євро­пейської хартії про закон для суддів, затвердженої Радою Європи 10 липня 1998 року, а також у принципі 10 Основ­них принципів незалежності судових органів, прийнятих Резолюцією 40/146 ГА ООН від 13 грудня 1985 року, в яких говориться:

«Норми Закону, які регулюють підбір та відбір суддів незалежним органом або колегією, за основу вибору канди­датів беруть їх здатність вільно і неупереджено оцінювати правові питання, які будуть передаватися їм на розгляд, і застосовувати закон, не ущемляючи почуття власної гід­ності особи...

Закон передбачає умови, які гарантують, за допомогою пред'явлення до кандидатів вимог, пов'язаних з освітньою кваліфікацією або попереднім досвідом, здатність конкрет­но виконувати суддівські обов'язки.

Закон забезпечує, за допомогою відповідного навчання за рахунок держави, підготовку обраних кандидатів для ефективного виконання суддівських обов'язків.

Закон установлює обставини, при яких попередня ді­яльність кандидата або ж діяльність його близьких родичів можуть через законні об'єктивні сумніви, породжувані такою діяльністю, щодо неупередженості та незалежності даного кандидата бути перешкодою для призначення його до суду.

Особи, відібрані на судові посади, повинні мати високі моральні якості і здібності, а також відповідну підготовку і кваліфікацію в галузі права.

Будь-який метод добору суддів повинен гарантувати не­можливість призначення за неправомірними мотивами.

При доборі суддів не повинно бути дискримінації щодо особи за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, по­літичних та інших переконань, національного чи соціаль­ного походження, майнового стану тощо, проте вимоги про те, щоб кандидат на юридичну посаду був громадянином відповідної країни, не повинні розглядатися як дискримі­наційні».

Зазначені питання в конституціях європейських держав регламентуються не так часто, однак є й кілька винятків.

Так, у Конституції Азербайджану (стаття 126) встанов­лені вимоги до кандидатів у судді, які стосуються: грома­дянства та наявності виборчого права, віку (не молодше ЗО років), наявності вищої юридичної освіти та стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше 5 років. Цілком аналогічні вимоги (крім стажу) встановлені Конституцією Словаччини (стаття 145).

У Грузії суддею може бути громадянин Грузії, який до- сяг 30-річного віку, має вищу юридичну освіту і 5-річний стаж роботи за фахом (стаття 86).

Згідно з Конституцією Росії суддями можуть бути її громадяни, які досягли 25 років, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи за юридичною професією не менше 5 років (стаття 119).

Конституція Албанії вимагає лише громадянства та ви­щої юридичної освіти (стаття 136), а Конституція Чехії, крім того, — бездоганної репутації (стаття 93).

Разом із тим, на Мальті ніхто не може стати суддею, не маючи 7-річного (а для вищих судів — 12-річного) стажу роботи адвокатом або прокурором (статті 96, 100).

Відповідно до Закону ФРН про суддів (параграфи 5-9) передумовами призначення особи на посаду судді є:

1. наявність у нього громадянства ФРН;

2. відсутність сумнівів у тому, що особа «завжди буде захищати вільний демократичний конституційний порядок згідно з Основним Законом»;

3) те, що особа отримала в університеті юридичну освіту, склала перший державний іспит, пройшла після цього під­готовче службове стажування і склала після неї другий державний іспит або ж вона є штатним професором права в університеті.

Що стосується порядку добору суддів, то лише в консти­туціях Італії (стаття 105) та Молдови (стаття 116) прямо зазначено, що він здійснюється за конкурсом.

Згідно з Конституцією Португалії добір суддів судів за­гальної юрисдикції другої інстанції здійснюється за кон­курсом, а суддів Верховного Суду — за відкритим конкур­сом (стаття 215).

Добір кандидатів у професійні судді в Україні здійсню­ється з осіб, які відповідають певним вимогам (дивись ко­ментар до статті 63), за результатами проходження спеці­альної підготовки та складання кваліфікаційного іспиту до вимог цього Закону.

При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, політичних по­глядів, релігійних переконань та інших обставин.

Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до канди­дата в судді, має право звернутися до Вищої кваліфікацій­ної комісії суддів України з заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді. Суддя, строк повноважень яко­го закінчився, за його заявою повинен бути рекомендований для обрання суддею безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

Кадрове забезпечення суддівського корпусу завжди було, є і буде дискусійним питанням. І як би не деталізував за­конодавець вимоги до кандидата на посаду судді, які б ме­тодики не впроваджувалися за визначенням кваліфікацій­ної придатності особи, буде залишатися місце для тракту­вання Закону та вибору серед претендентів із рівними даними професійного та морально-етичного характеру.

Разом із тим, необхідно висловити переконання, що принципи прозорості, демократичності та рівних можли­востей мають бути на чільному місці в процесі кадрового забезпечення вітчизняної системи судоустрою.

Узагалі, попри все, необхідно пам'ятати, що судді про­сто повинні сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати свою роботу — відправляти правосуддя у судових справах. На них, безсумнівно, покладено важку і відповідальну місію, тим не менше, вимагати від них надлюдських якос­тей не слід.