Глава 1 загальні положення

Стаття 100. Загальні умови звільнення судді з посади

1. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з по­сади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Консти­туції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Згідно з частиною п'ятою статті 126 Конституції Укра­їни суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1. закінчення строку, на який його обрано чи призна­чено;

2. досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3. неможливості виконувати свої повноваження за ста­ном здоров'я;

4. порушення суддею вимог щодо несумісності;

5. порушення суддею присяги;

6. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7. припинення його громадянства;

8. визнання його безвісно відсутнім або оголошення по­мерлим;

9. подання суддею заяви про відставку або про звільнен­ня з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Стаття 101. Звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено

1. Вища рада юстиції вносить подання Президентові України про звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено, якщо:

1 ) суддя за повідомленням Вищої кваліфікаційної комі­сії суддів України своєчасно не подав без поважних причин заяву про обрання його на посаду судді безстроково;

2) щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково.

2. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади у зв'язку з закінченням строку призначення із зазначенням дати, з якої суддя має бути звільнений.

3. Суддя звільняється з посади Президентом України.

4. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження із здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено.

Відповідно до статті 74 цього Закону суддя, строк повно­важень якого закінчився, за його заявою має бути рекомен­дований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду суд­ді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

1. кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендуван­ня його для обрання на посаду судді безстроково;

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідом­ляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;

3. Вища кваліфікаційна комісія суддів України переві­ряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;

4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі реко­мендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;

5. Верховна Рада України відповідно до подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково в порядку, вста­новленому законом.

Якщо суддя без поважних причин своєчасно не подав заяву про обрання його на посаду судді безстроково, він підлягає звільненню з посади судді у зв'язку з закінченням строку, на який його було призначено.

Також суддя підлягає звільненню з посади судді у зв'язку з закінченням строку, на який його було призна­чено, якщо Вищою кваліфікаційною комісією суддів Укра­їни прийнято рішення про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково.

Оскільки згідно з статтею 66 Закону України «Про су­доустрій і статус суддів» рішення про призначення канди­дата на посаду судді вперше приймає Президент України, то й звільнення судді з посади у зв'язку з закінченням стро­ку, на який його було призначено, здійснюється Указом Президента України.

Стаття 102. Звільнення судді з посади за віком

1. Суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не піз­ніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про на­явність підстави для звільнення судді.

3. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення СУДДІ У зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті.

4. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Згідно з частиною п'ятою статті 126 Конституції Укра­їни суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

Статтею 15 Закону України «Про статус суддів» пере­бування на посаді судді, обраного безстроково, також було обмежено віковйм цензом, а саме шістдесятий'ятирічним віком. При цьому було передбачено, що суддя не пізніше, ніж за місяць до досягнення зазначеного віку, повинен був подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду або орга­ну, який призначив або обрав суддю. У разі неподання в установлений термін особистої заяви повноваження судді припинялися через місяць з дня досягнення ВІДПОВІДНОГО віку без права на відставку.

Ця дуже сумнівна норма переглянута та у статті 102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На Вищу кваліфікаційну комісію суддів України покладений обов'­язок не пізніш як за місяць до дня досягнення суддею шістдесяти п'яти років повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді, яка вносить по­дання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призна­чив суддю.

Статтею 102 покладено край полеміці з питання про момент закінчення повноважень судді, який досяг шістдесятип'ятирічного віку. Встановлено, що якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здій­снювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Згідно з частиною 5 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Гарантії недоторканності, встановлені для судді, перед­бачені у статті 48 цього Закону, згідно з якою:

8. Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.

9. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відпові­дальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясу­вання його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

10. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступни­ком.

11. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягнен­ням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмо­тивованої постанови Генерального прокурора України.

12. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий тран­спорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослу- ховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і до­кументів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

13. Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчи­ненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

14. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на під­ставах та в порядку, встановлених законом.

Стаття 103. Звільнення судді з посади за станом здоров'я

1. Суддя звільняється з посади у разі неможливості здійснювати повноваження за станом здоров'я за наявнос­ті медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або за рішенням суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили.

2. Визнавши, що стан здоров'я не дає змоги судді про­тягом тривалого часу або постійно здійснювати свої повно­важення, Вища рада юстиції вносить подання про звіль­нення судді до органу, який його обрав або призначив.

Якщо суддя не в змозі здійснювати повноваження за станом здоров'я, то на підставі медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади з пи­тань охорони здоров'я, він підлягає звільненню з посади судді.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостій­но їх здійснювати,, а також здатність своїми діями створю­вати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до норм цивільного права, передбачених у главі 4 ЦК України, обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Однак суд може обмежити цивільну дієздатність фізич­ної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд мрже обмежити цивільну дієздатність фізичної осо­би, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотич­ними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Фізична особа визнається недієздатною або цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набран­ня законної сили рішенням суду про це.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного роз­ладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною та по­рядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється главою 2 розділу IV ЦК України. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, — за місцезнаходженням цього закладу.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.

Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, неза­лежно від їх спільного проживання, органом опіки та пік­лування, психіатричним закладом.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздат­ності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за учас­тю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про приму­сове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд роз­глядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирі­шується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка, над фізичною особою, цивільна дієздатність якої об­межена, встановлюється піклування.

Наявність рішення суду про визнання судді обмежено дієздатним або недієздатним, яке набрало законної сили, є підставою для Вищої ради юстиції внести подання до орга­ну, який обрав або призначив суддю, про його звільнення з посади за станом здоров'я.

Стаття 104. Звільнення судді з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності

1. Суддя звільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вноситься до органу, який обрав або призначив суддю, в порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Як уже зазначалося, відповідно до статті 127 Конститу­ції України професійні судді не можуть належати до полі­тичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обі­ймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Відповідно до статті 53 цього Закону перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самовря­дування та з представницьким мандатом.

Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підпри­ємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою інщ&ю оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і твор­чої діяльності), а також входити до складу керівного орга­ну чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Суддя не може належати до політичної партії чи про­фесійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

Порушення суддею вимог щодо несумісності є підставою для його звільнення з посади.

Однак не є порушенням принципу несумісності участь у роботі у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній ко­місії суддів України, Школі суддів України, оскільки ця робота не є іншою оплачуваною роботою, а суддя відряджа­ється для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфіка­ційній комісії суддів України, Школі суддів України зі збереженням заробітку за основним місцем роботи.

Стаття 105. Звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги

1. Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Кон­ституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді.

2. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

3. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юсти­ції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».

4. На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади.

5. На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Згідно з статтею 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту:

«Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, уро­чисто присягаю об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, під­коряючись лише закону та керуючись принципом верхо­венства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів пове­дінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади».

Суддя складає присягу під час урочистої церемонії у присутності Президента України. Текст присяги підпису­ється суддею і зберігається в його особовій справі.

У разі порушення ним присяги суддя підлягає звільнен­ню з посади.

Законом України «Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо недопущення зловживань пра­вом на оскарження» (ВВР, 2010, № 26, ст.272) внесені зміни до Закону України «Про Вищу раду юстиції» і відповідно до статті 30 зазначеного Закону до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звертатися відповідна кваліфікаційна ко­місія суддів (тобто Вища кваліфікаційна комісія суддів України) та член Вищої ради юстиції, а всього 21 суб'єкт.

Згідно зі статтею 32 цього Закону порушенням суддею присяги є:

вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів;

незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім'ї;

умисне затягування суддею строків розгляду справи по­над терміни, встановлені законом;

порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Порушенням присяги судді, що обіймає адміністратив­ну посаду в суді, є також невиконання ним посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади, пов'язаних із процесуальними діями.

Стаття 106. Звільнення судді з посади у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього

1. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо судді, негайно повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

2. У разі набрання законної сили обвинувальним ви­роком суду щодо судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

3. Суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії не­залежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.

У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді згідно з частиною п'ятою статті 126 Конституції України він звільняється з посади.

Звільнення судді за цією підставою тягне для нього не­гативні наслідки: він не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення.

Стаття 107. Звільнення судді з посади у разі припинення його громадянства

1. Суддя звільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України «Про громадянство України».

2. Суддя з моменту припинення його громадянства не може продовжувати здійснювати свої повноваження.

Оскільки статтею 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований тільки громадянин України, то й перебу­вати на посаді судді теж може тільки громадянин України.

Відповідно до Закону України «Про громадянство Укра­їни» (ВВР, 2001, № 13, ст. 65) законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1. єдиного громадянства — громадянства держави Укра­їна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо інозе­мець набув громадянство України, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2. запобігання виникненню випадків безгромадянства;

3. неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4. визнання права громадянина України на зміну грома­дянства;

5. неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та авто­матичного припинення громадянства України одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим із подружжя;

6. рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7. збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Громадянами України є:

1. усі громадяни колишнього СРСР, які на момент про­голошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2. особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політич­них, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця прожи­вання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3. особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадяни­на колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутріш­ніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4. особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України, внаслідок втрати громадянства України та за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Вихід з громадянства України допускається, якщо осо­ба набула громадянство іншої держави або отримала до­кумент, виданий уповноваженими органами іншої держа­ви, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в

Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній спра­ві або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності й підлягає виконанню.

Підставами для втрати громадянства України є:

1. добровільне набуття громадянином України грома­дянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був зверта­тися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто;

2. набуття особою громадянства України внаслідок об­ману, свідомого подання неправдивих відомостей або фаль­шивих документів;

3. добровільний вступ на військову службу іншої держа­ви, яка відповідно до законодавства цієї держави не є вій­ськовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Датою припинення або втрати громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.

Стаття 108. Звільнення судді з посади у разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим

1. Суд, який ухвалив рішення про визнання судді безвіс­но відсутнім або оголосив його померлим, негайно повідом­ляє про це Вищу кваліфікаційну комісію судців України. У разі набрання таким рішенням законної сили Вища ква­ліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

Питання, пов'язані з визнанням судді безвісно відсутнім або оголошенням його померлим, регулюються нормами ЦПК України.

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем про­живання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою має бути зазначено: з якою метою необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що під­тверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обста­вини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (роди­чів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем прожи­вання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самовряду­вання) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Од­ночасно суд уживає заходів через органи опіки та піклуван­ня щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазна­чених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне до­питати, й ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Після набрання законної сили рішенням про оголошен­ня фізичної особи померлою суд надсилає рішення відпо­відному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до но­таріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — відповідного органу місцево­го самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спад­кового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спад­щини невідоме, рішення надсилається до державного но­таріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

У разі визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

Стаття 109. Звільнення судді з посади за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням

1. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

2. Суддя має право у будь-який час перебування на по­саді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

3. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня над­ходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з по­сади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесен­ня такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

4. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

5. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Як визначається статтею 131 цього Закону, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1. судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного ар­бітражу країни, арбітра відомчих арбітражів України;

2. члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3. судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років має право подати заяву про відставку, а також у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, вста­новлені для судді до його виходу у відставку.

Стаття 110. Вимоги до подання про звільнення судді з посади

1. У поданні Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади зазначаються:

1. дата внесення подання;

2. прізвище, ім'я та по батькові судді;

3. рік народження судді;

4. відомості про перебування на посаді судді;

5. назва суду;

6. підстава внесення подання про звільнення, визна­чена частиною п'ятою статті 126 Конституції України;

7. фактичні обставини (у разі внесення подання про звільнення судді за особливих обставин, визначених За­коном України «Про Вищу раду юстиції»);

8. інші відомості, визначені законом.

Законом чітко встановлено, яким вимогам має відповіда­ти подання Вищої ради юстиції про звільнення судді з по­сади.

Стаття 111. Розгляд питання та прийняття

Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково

6. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, об­раного безстроково, встановлюється цим Законом та Рег­ламентом Верховної Ради України.

7. Питання про звільнення з посади судді, обраного без­строково, розглядається на пленарному засіданні Верхов­ної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

8. Розгляд питання про звільнення з посади судді, об­раного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його до­рученням.

9. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради Укра­їни і оформляється постановою Верховної Ради України.

10. У разі неодержання кількості голосів народних депу­татів України, передбачених частиною четвертою цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстро­ково, проводиться повторне голосування.

6. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, об­раного безстроково, встановлений статтею 216 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Подання про звільнення з посади суддів, обраних без­строково, вноситься Вищою радою юстиції.

У поданні про звільнення судді, обраного безстроково, як це передбачено статтею 110 Закону України «Про судо­устрій і статус суддів» зазначаються дата внесення подання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, відомості про перебування на посаді судді, назва суду, підстава вне­сення подання про звільнення, визначена частиною п'ятою статті 126 Конституції України, фактичні обставини (у разі внесення подання про звільнення судді за особливих об­ставин, визначених Законом України «Про Вищу раду юстиції»).

До подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, обраного безстроково, додаються особова справа з матеріалами, що свідчать про наявність підстав для звіль­нення, а також пропозиція члена Вищої ради юстиції, який ініціював питання про звільнення судді, або висновок Ви­щої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення з посади судді відповідного суду.

Питання про звільнення з посади судді, обраного без­строково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради Укра­їни та будь-яких перевірок.

На пленарне засідання Верховної Ради для розгляду питання про звільнення з посади судді, обраного безстро­ково, запрошуються Голова Верховного Суду України, Голова Вищої ради юстиції, голова відповідного вищого спеціалізованого суду, Голова Державної судової адміні­страції України.

Присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради при розгляді питання про його звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (закінчення строку, на який його об­рано або призначено, порушення вимог щодо несумісності, порушення присяги), є обов'язковою. Однак неявка судді на пленарне засідання Верховної Ради не є перешкодою для розгляду питання по суті.

Верховна Рада приймає рішення про звільнення з по­сади судді, обраного безстроково, шляхом відкритого по­іменного голосування більшістю голосів народних депута­тів від конституційного складу Верховної Ради. Рішення про звільнення судді оформляється постановою Верховної Ради.

Стаття 111 цього Закону щодо порядку розгляду Верхов­ною Радою України питань та прийняття рішень про об­рання кандидата на посаду судді безстроково, переведення судді, обраного безстроково, звільнення судді, обраного безстроково, з посади, відповідно до пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» вводиться в дію після початку діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, сформованої у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 112. Припинення повноважень судді

1. Повноваження судді припиняються у разі його смер­ті.

2. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. До повідом­лення додаються документи, які свідчать про наявність підстави для припинення повноважень судді.

Смерть судді тягне припинення його повноважень.

Стаття 135 цього Закону передбачає, що життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань України.

РОЗДІЛ VIII СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ