2.3. Критерії екобезпеки

Оцінка екобезпеки територіального природно-соціального комплексу заснована на порівнянні природних і техногенних (виробничих) потенціалів території.

І = Т (3)

І - природоємність виробництва території, тобто сукупність обсягів господарського вилучення і ураження місцевих відновлюваних ресурсів, включаючи забруднення середовища й інші форми техногенного гноблення реципієнтів, у тому числі і погіршення здоров'я людей.

Т_с - екологічна техноємність території - узагальнена характеристика території, що відбиває самовідбудовний потенціал природної системи.

84

Це означає, що сукупне техногенне навантаження не повинне перевищувати самовідбудовного потенціалу природ­них систем території.

Ступінь напруженості екологічної обстановки території оцінюється кратністю перевищення ЕТТ (екологічна техно­ємність території):

^K*⁼jr, (4)

Якщо К_с = 0,3 - обстановка оцінюється як благополучна; К_с = 1 чи більше 1, К, = 2 - критична К = 10 - вкрай небезпечна.

Екологічна техноємність території (Те) є тільки частиною повної екологічної ємності території.

Повна екологічна ємність території визначається:

• обсягами основних природних резервуарів - повітряного басейну, сукупності водойм і водотоків, земельних площ і запасів ґрунтів, біомаси флори і фауни;

• потужністю потоків біохімічного круговороту, які оновлюють вміст цих резервуарів - швидкістю місцевого масоі газообміну, поповнення обсягів чистої води, процесів ґрунто­утворення і продуктивність біоти.

Якщо трьом компонентам середовища - повітрю, воді і землі (включаючи біоту екосистем і сукупність реципієнтів) при­писати відповідно індекси 1,2 і 3, то Те (ЕТТ) може бути обчислена за формулою:

Т_с= Exlxt ( і =1,2,3), (5)

де: Т - ЕТТ, виражена в одиницях масового техногенного навантаження, умов, т/рік;

Е; - оцінка екологічної ємності і - го середовища, т/рік;

Хі - коефіцієнт варіації для природних коливань вмісту основної субстанції в середовищі;

t - коефіцієнт переведення маси в умовні тонни (коефіцієнт відносної небезпеки домішок), умов.т/рік

Екологічна ємність кожного з 3-х компонентів середовища розраховується за формулою:

85

Екологічний менеджмент

РОЗДІЛ 2

Е= VxCxF, (6)

де: V - враховує розмір території, площу чи об'єм (км², км³);

С - вміст головних екологічних субстанцій у даному середовищі (т/кмД т/км³), наприклад CO, у повітрі чи щільність розподілу біомаси на поверхні землі;

F - швидкість кратного відновлення об'єму чи маси середовища (годин ^_1).

2.4. Зони екологічного лиха

Зони екологічної катастрофи - території, де через діяльність людини чи руйнівні сили природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.

Челябінськ-65 (ПО «Маяк») у 1957 p., радіаційні аварії в Айдахо-Фолс (США, 1961), м. Шевченко (1974), Ок Ридж і Три-Майл-Айленд (США, 1961), Сосновий Бор (Росія, 1992).

У Бхопалі (Індія) в 1984 році на хімічному підприємстві, що належить американській фірмі «Юніон карбайд» в атмо­сферу потрапило кілька десятків тонн метилізоціаната - отрути багатобічної дії. Загинуло 2 тис. чоловік, осліпли і постраждали - 250 тисяч.

Зони підвищеної екологічної небезпеки - території, де внаслідок людської діяльності чи сил природи виникли стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що ставлять під загрозу здоров'я і життя людей, збереження природних об'єктів, обмежують ведення господарської діяльності (підтоплення населених пунктів уздовж Щвщчно-Кримського каналу, каналу Дунай-Дніиро, зсувні процеси на узбережжі Одеси, можливі розливи нафти на поверхні Чорного моря після початку функціонування нафтового терміналу в м. Південному).

Зони надзвичайної екологічгюї ситуації - ділянки території, де в результаті господарської чи іцшої діяльності відбуваються стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що за­грожують здоров'ю населення, стану природних екосистем,

86

генофонду рослин і тварин (розливи нафти з танкера «Престиж» біля узбережжя Франції й Іспанії, затоплення населених пунктів під час розливу рік у Закарпатті, затоплення міст Європи під час масового випадання опадів у січні 2003 p., епідемія холери в районі Миколаєва через низьку якість води в р. Південний Буг).

Зони екологічного нещастя - ділянки території, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбулися глибокі необоротні зміни навколишнього середовища, які спричинили істотне погіршення здоров'я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екосистем, деградацію флори і фауни (смог над містами Донбасу і Наддніпрянщини, обвали будинків у центрі Одеси через наявність під містом каменоломень - катакомб, висихання Аральського моря через вилучення води для зрошення в басейнах рік Амудар'я і Сирдар'я).

Екологічне ураження - значне регіональне чи локальне порушення умов середовища, що призводить до деградації місцевих екосистем, господарської інфраструктури, загрожує здоров'ю і життю людей, завдає значного економічного збитку. Найбільш яскравим прикладом екологічного ураження може слугувати ядерна війна і її наслідки.

Екологічні ураження бувають:

1. Різкі, раптові, катастрофічні. Вони пов'язані з надзвичайними ситуаціями і підрозділяються на:

• природні катастрофи і стихійні лиха (землетруси, виверження вулканів, зсуви, повені, урагани, епідемії);

• антропогенні (техногенні) катастрофи (промислові і комунікаційні аварії, вибухи, обвали, руйнування будинків, пожежі)

2. Протяжні в часі - наслідки надзвичайних ситуацій, катастроф (хімічні і радіаційні забруднення).