![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.1. Сучасний рівень порушення екологічної рівноваги
- •1.2. Поняття екосистеми, навколишнього середовища, соціотехносфери
- •1.3. Біосфера і концепція ноосфери в.І. Вернадського
- •1.4. Види і масштаби забруднення навколишнього середовища
- •1.5. Глобальні наслідки забруднення довкілля
- •1.6. Парниковий ефект
- •2.1. Види і принципи екологічної політики. Теорія зовнішніх ефектів
- •2.2. Пріоритети екобезпеки. Екобезпека та екостратегія
- •2.3. Критерії екобезпеки
- •2.4. Зони екологічного лиха
- •2.5. Типи аварійних ситуацій
- •3.1. Природні ресурси та природні умови
- •3.2. Функції і показники економічної оцінки природних ресурсів та умов
- •3.3. Вартісні теорії оцінки природно-ресурсного потенціалу
- •3.4. Методи економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу
- •3.5. Особливості економічної оцінки окремих ресурсів
- •4.1. Методи визначення економічних збитків від забруднення навколишнього середовища
- •4.2. Основи плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища
- •4.3. Визначення розмірів платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин
- •4.4. Визначення розмірів платежів за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні і внутрішні морські води та підземні горизонти
- •4.5. Визначення розмірів платежів за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
- •Розділ 5. Соціально-економічна ефективність природоохоронних заходів
- •5.1. Економічний, екологічний і соціальний результати (ефекти) природоохоронної діяльності
- •5.2. Народногосподарський підхід в обґрунтуванні природоохоронних заходів
- •5.3. Визначення чистого економічного ефекту
- •5.4. Поняття загальної (абсолютної) економічної ефективності
- •5.5. Показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних витрат
- •5.6. Врахування фактора часу при визначенні економічної ефективності
- •5.7. Розрахунок економічного ефекту від скорочення захворюваності населення внаслідок запобігання забрудненню навколишнього середовища
- •5.8. Розрахунок ефективності економії мінеральної сировини
- •6.1. Предмет екологічного менеджменту
- •6.2. Основні принципи й елементи системи екологічного менеджменту (ems)
- •6.3. Стан екологічного менеджменту в Україні
- •6.4. Міжнародний підхід до екологічного менеджменту
- •7.1. Історичні корені і хронологія розвитку Поняття iso та emas
- •7.3. Перспективи розвитку екологічного менеджменту в Україні
- •Одержання економічної вигоди (прибутку)
- •8.1. Мета і завдання екологічного менеджменту як наукової дисципліни, її зв'язок з іншими дисциплінами
- •8.2. Системний підхід у дослідженні екологічного менеджменту
- •8.3. Поняття сталого розвитку. Критерії та принципи. Екологічна домінанта сталого розвитку
- •8.4. Концепція становлення екологічного менеджменту в Україні
- •9.1. Законодавчий моніторинг у сфері екологічного менеджменту
- •9.2. Адміністративно-нормативні інструменти екологічного менеджменту
- •10.1. Стандарти якості навколишнього середовища
- •10.2. Методи визначення екологічного ризику
- •10.3. Оцінка впливу на навколишнє середовище (овнс)
- •11.1. Екологічна оцінка намічуваної діяльності як інструмент екополітики
- •11.2. Принципи екологічної оцінки
- •11.3. Відмінність екологічної оцінки від інших методів екологічного регулювання. Екологічна оцінка і сталий розвиток
- •11.4. Ухвалення рішення за підсумками екологічної
- •11.5. Виконавці
- •11.6. Врахування результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень
- •11.7. Розгляд альтернатив
- •12.1. Мета і завдання екологічної експертизи
- •12.2. Об'єкти екологічної експертизи
- •12.3. Суб'єкти екологічної експертизи
- •12.4. Форми проведення екологічної експертизи
- •13.1. Теоретичні основи формування і розвитку екологічного аудиту
- •13.2. Методичні принципи екологічного аудиту
- •13.3. Досвід формування системи екологічного менеджменту й екологічного аудиту в Україні та
- •14.І. Основні поняття
- •14.2. Історія виникнення екологічного аудиту
- •14.3. Завдання і вигоди проведення екологічного аудиту
- •1) Замовники:
- •2) Виконавці:
- •14.5. Види екологічного аудиту
- •14,6. Умови проведення екологічного аудиту
- •15.1. Складання аудиторського висновку
- •15.2. Органи управління в сфері екологічного аудиту
- •15. 3. Сертифікація екоаудиторів
- •15.4. Права й обов'язки екоаудиторів і екоаудиторьских організацій
- •15.5. Екоаудит у сучасній економіці України
- •16.1. Умови екологічного страхування
- •16.2. Світовий досвід екологічного страхування
- •16.3. Поняття «забруднення» в екологічному страхуванні, класифікація збитків
- •16.4. Можливості проведення екологічного страхування в Україні
- •Корегуючи коефіцієнти
- •Варіанти 1-5 Нафтопереробний завод ( Одеса, Херсон, Кременчук, Лисичанськ, Надвірна)
- •Варіанти 26-30
- •II. Оцінка впливу на навколишнє середовище.
- •III. Обмеження, зменшення.
- •IV. Організація. Контроль.
- •II. Оцінка впливу на навколишнє середовище.
- •III. Вимоги до безпеки збереження.
- •2. Наявність і обгрунтування підприємством цілей, спрямованих на розвиток процесів безупинного з року в рік поліпшення досягнутих результатів екологічної діяльності там, де це реально можливо:
- •3. Використання підприємством програм і методів екологічного аудирування для оцінки досягнутих результатів і подальшого розвитку діяльності:
- •5. Екологічна відкритість підприємства:
- •7. Об'єднання завдань управління якістю продукції і послуг та
- •7. Стимулювання залучення персоналу в екологічну діяльність
- •8. Оцінка підприємством фактичного впливу на навколишнє середовище в порівнянні з запропонованим впливом:
- •9. Екологічна добродійність підприємства:
- •10. Екологічне інформування й навчання персоналу:
- •12. Формування і поширення екологічної програми підприємства:
- •15. Підтримка підприємством діяльності в сфері суспільного екологічного моніторингу і контролю:
- •15. Взаємодія з населенням, що проживає в зоні впливу підприємства:
- •16. Здійснення моніторингу стану навколишнього середовища в зоні впливу підприємства:
- •17. Підтримка екологічного порядку на промисловій площадці:
- •18. Використання підприємством додаткової попереджувальної інформації, екологічного маркірування і написів:
- •19. Використання підприємством паспортів безпеки речовини
- •20. Діяльність підприємства в сфері екологічної сертифікації:
- •21. Діяльність підприємства в сфері добровільного екологічного страхування:
- •22. Розвиток структури системи екологічного управління на підприємстві:
- •23. Діяльність підприємства в сфері екологічних наукових досліджень:
- •24. Екологічна діяльність підприємства, пов'язана з тарою й
- •25. Оцінка й аналіз витрат підприємства, пов'язаних з діяльністю в сфері охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів:
- •26. Використання підприємством планів і результатів екологічної діяльності в роботі з акціонерами та інвесторами:
- •27. Екологічне співробітництво з іншими підприємствами:
- •28. Оцінка непрямих ефектів впливу підприємства на навколишнє середовище:
- •29. Оцінка і прогноз впливу виробництва на здоров'я населення і персоналу:
- •31. Добровільне екологічне лідерство підприємства:
- •2. Базові нормативи плати в залежності від класу небезпечності забруднюючих речовин
- •3. Базові нормативи плати за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти
- •1. Мета і завдання екологічної освіти
- •3. Зміст та структура формальної і неформальної екологічної освіти
- •4. Дошкільна екологічна освіта
- •5. Загальна середня екологічна освіта
- •6. Вища екологічна освіта
- •7. Шслядипломна екологічна освіта
- •8. Неформальна екологічна освіта
- •9. Умови реалізації Концепції
- •10. Державне управління екологічною освітою та вихованням
2.3. Критерії екобезпеки
Оцінка екобезпеки територіального природно-соціального комплексу заснована на порівнянні природних і техногенних (виробничих) потенціалів території.
І = Т (3)
І - природоємність виробництва території, тобто сукупність обсягів господарського вилучення і ураження місцевих відновлюваних ресурсів, включаючи забруднення середовища й інші форми техногенного гноблення реципієнтів, у тому числі і погіршення здоров'я людей.
Тс - екологічна техноємність території - узагальнена характеристика території, що відбиває самовідбудовний потенціал природної системи.
84
Це означає, що сукупне техногенне навантаження не повинне перевищувати самовідбудовного потенціалу природних систем території.
Ступінь напруженості екологічної обстановки території оцінюється кратністю перевищення ЕТТ (екологічна техноємність території):
K*=jr, (4)
Якщо Кс = 0,3 - обстановка оцінюється як благополучна; Кс = 1 чи більше 1, К, = 2 - критична К = 10 - вкрай небезпечна.
Екологічна техноємність території (Те) є тільки частиною повної екологічної ємності території.
Повна екологічна ємність території визначається:
-
обсягами основних природних резервуарів - повітряного басейну, сукупності водойм і водотоків, земельних площ і запасів ґрунтів, біомаси флори і фауни;
-
потужністю потоків біохімічного круговороту, які оновлюють вміст цих резервуарів - швидкістю місцевого масоі газообміну, поповнення обсягів чистої води, процесів ґрунтоутворення і продуктивність біоти.
Якщо трьом компонентам середовища - повітрю, воді і землі (включаючи біоту екосистем і сукупність реципієнтів) приписати відповідно індекси 1,2 і 3, то Те (ЕТТ) може бути обчислена за формулою:
Тс= Exlxt ( і =1,2,3), (5)
де: Т - ЕТТ, виражена в одиницях масового техногенного навантаження, умов, т/рік;
Е; - оцінка екологічної ємності і - го середовища, т/рік;
Хі - коефіцієнт варіації для природних коливань вмісту основної субстанції в середовищі;
t - коефіцієнт переведення маси в умовні тонни (коефіцієнт відносної небезпеки домішок), умов.т/рік
Екологічна ємність кожного з 3-х компонентів середовища розраховується за формулою:
85
Екологічний менеджмент
РОЗДІЛ 2
Е= VxCxF, (6)
де: V - враховує розмір території, площу чи об'єм (км2, км3);
С - вміст головних екологічних субстанцій у даному середовищі (т/кмД т/км3), наприклад CO, у повітрі чи щільність розподілу біомаси на поверхні землі;
F - швидкість кратного відновлення об'єму чи маси середовища (годин _1).
2.4. Зони екологічного лиха
Зони екологічної катастрофи - території, де через діяльність людини чи руйнівні сили природи виникли стійкі або необоротні негативні зміни в навколишньому середовищі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності.
Челябінськ-65 (ПО «Маяк») у 1957 p., радіаційні аварії в Айдахо-Фолс (США, 1961), м. Шевченко (1974), Ок Ридж і Три-Майл-Айленд (США, 1961), Сосновий Бор (Росія, 1992).
У Бхопалі (Індія) в 1984 році на хімічному підприємстві, що належить американській фірмі «Юніон карбайд» в атмосферу потрапило кілька десятків тонн метилізоціаната - отрути багатобічної дії. Загинуло 2 тис. чоловік, осліпли і постраждали - 250 тисяч.
Зони підвищеної екологічної небезпеки - території, де внаслідок людської діяльності чи сил природи виникли стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що ставлять під загрозу здоров'я і життя людей, збереження природних об'єктів, обмежують ведення господарської діяльності (підтоплення населених пунктів уздовж Щвщчно-Кримського каналу, каналу Дунай-Дніиро, зсувні процеси на узбережжі Одеси, можливі розливи нафти на поверхні Чорного моря після початку функціонування нафтового терміналу в м. Південному).
Зони надзвичайної екологічгюї ситуації - ділянки території, де в результаті господарської чи іцшої діяльності відбуваються стійкі негативні зміни в навколишньому середовищі, що загрожують здоров'ю населення, стану природних екосистем,
86
генофонду рослин і тварин (розливи нафти з танкера «Престиж» біля узбережжя Франції й Іспанії, затоплення населених пунктів під час розливу рік у Закарпатті, затоплення міст Європи під час масового випадання опадів у січні 2003 p., епідемія холери в районі Миколаєва через низьку якість води в р. Південний Буг).
Зони екологічного нещастя - ділянки території, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбулися глибокі необоротні зміни навколишнього середовища, які спричинили істотне погіршення здоров'я населення, порушення природної рівноваги, руйнування природних екосистем, деградацію флори і фауни (смог над містами Донбасу і Наддніпрянщини, обвали будинків у центрі Одеси через наявність під містом каменоломень - катакомб, висихання Аральського моря через вилучення води для зрошення в басейнах рік Амудар'я і Сирдар'я).
Екологічне ураження - значне регіональне чи локальне порушення умов середовища, що призводить до деградації місцевих екосистем, господарської інфраструктури, загрожує здоров'ю і життю людей, завдає значного економічного збитку. Найбільш яскравим прикладом екологічного ураження може слугувати ядерна війна і її наслідки.
Екологічні ураження бувають:
1. Різкі, раптові, катастрофічні. Вони пов'язані з надзвичайними ситуаціями і підрозділяються на:
-
природні катастрофи і стихійні лиха (землетруси, виверження вулканів, зсуви, повені, урагани, епідемії);
-
антропогенні (техногенні) катастрофи (промислові і комунікаційні аварії, вибухи, обвали, руйнування будинків, пожежі)
2. Протяжні в часі - наслідки надзвичайних ситуацій, катастроф (хімічні і радіаційні забруднення).