41. Загально-біологічні основи адаптації організму спортсмена до фізичних навантажень.

Кожен рух спортсмена можна розглядати як результат функціонального об'єднання великої кількості різних морфологічних елементів (кісток, зв'язкового-суглобового апарату, м'язів, елементів кровоносної та нервової систем), спрямованого на досягнення певного рухового ефекту.

Під впливом занять спортом в м'язовій, кістковій, серцево-судинній системах відбуваються прогресивні морфологічні зміни, які забезпечують пристосовність організму спортсмена до високих тренувальних та змагальних навантажень. Будь-які зміни в одному органі або групі органів, що виникли під впливом занять спортом, тягнуть за собою узгоджену морфологічну перебудову у всіх інших органах і системах організму. Ця взаємозумовленість морфологічних змін в організмі спортсмена відображає сутність біологічного пристосування його до фізичних навантажень.

Під адаптацією розуміються ті пристосувальні зміни у організмі, що відбивають до розширення її функціональних можливостей, збільшення працездатності, підвищення опірності зовнішніх впливів.

Адаптаційні зміни у руховому апараті спортсмена неоднакові. Залежно від особливостей виду спорту, у якому спортсмен спеціалізується, тривалості занять чи рівня спортивної майстерності, способів вирішення рухових завдань ці зміни мають тотальний (загальний) чи локальний (місцевий) характер.

Найважливішим фактором адаптації є автоматизм роботи систем організму. Сюди належить забезпечення актів зовнішнього дихання та діяльності серцево-судинної системи. Кожному органу, кожної функціональної системі притаманні власні ритми і діапазони пристосовності.

Прийнято розрізняти стадії адаптації: перша стадія - функціональна адаптація - характеризується розвитком адаптаційних реакцій в системах організму, де пристосування йде на функціональному рівні; друга стадія -морфофункціональна адаптація - коли з гіперфункцією органів має місце виражена морфологічна перебудова органів.

42. Методи дозування фізичних навантажень в оздоровчому тренуванні.

Дозування фізичних навантажень відбувається:

1) за величиною фізіологічних параметрів (ЧСС, енергетичні витрати).

2) за абсолютними і відносними значеннями числа повторень (кількість повторень в процентному співвідношенні до максимального числа повторень).

3) по відносній потужності виконуваних вправ.

4)за суб'єктивними відчуттями (ступінь втоми і відновлення після фізичних навантажень).

Регулювання дозування навантаження в оздоровчому тренуванні досягається багатьма різноманітними методами:

- Зміна кількості повторень однієї вправи;

- Зміна сумарної кількості вправ;

- Зміна швидкості виконання вправи;

- Збільшення або зменшення амплітуди рухів;

- Варіювання величин зовнішніх обтяжень;

- Виконання вправ в ускладнених або полегшених умовах (наприклад, біг вгору і біг під гору або біг по доріжці стадіону і біг по піску і т.д.);

- Зміна вихідних положень (наприклад, вистрибування вгору з напівприсіду і присідаючи, згинання та розгинання рук в упорі лежачи з положенням ніг на підлозі і на гімнастичній лавці і т.д.);

- Зміна довжини дистанцій;

- Проведення занять на звичайному, збільшеному або зменшеному майданчику ( у спортивних іграх);

- Варіювання застосовуваних методів (рівномірний, ігровий, змагальний тощо);

- Збільшення або зменшення часу (інтервалів) і характеру відпочинку між виконанням вправ.